Вікторі Драгон - Просто так вийшло (або Поворот долі), Вікторі Драгон

Тиждень начитки лекцій промайнув дуже швидко . Постійні розмови Тіма , уже не приносили дискомфорту . Мабуть Евелін все-таки звикла до свого співрозмовника. Ні з ким іншим з групи так і не вдалось потоваришувати. Ну що ж і цього балакуна вистачає.

Дівчата просто вітались з нею , але не намагались познайомитися ближче . Хлопці поділились між собою на групи. За цей час , стало зрозуміло хто і що з себе представляє.

Ті хто мав відоме ім’я і приставку до прізвища, тримались осторонь від “простих смертних”. І зверхньо дивились на них . На нас . Евелін теж була просто ніким, але її це не бентежило.

Ранок суботи розпочався з швидких зборів . Тому що дехто до пізна читав книгу “ Історія зародження магії” і тому ледь не проспав перший робочий день. 

Дівчина накинула мантію , благо вона була зачарована від холоду , хоч на вигляд здавалась тонкою, і вибігла з гуртожитку до порталу. 

Дорога не зайняла багато часу , тому вона не спізнилась ,що тішило.

На дверях пекарні висіла вивіска “ зачинено” , але вона не стала чекати і потягнула ручку . Не замкнено . Значить все як і у Великої Нен . Відчинено лише для працівників. 

Евелін швидко зайшла в середину і попрямувала одразу до приміщення, де минулого разу переодягалась . Їй на зустріч вийшла Татія і привітно усміхнулась . 

-” Привіт , ти вчасно . Ходімо переодягатись . “- дівчина кивнула в сторону роздягальні.

Працівниці пекарні виявились хорошими і працьовитими людьми. Неозброєним оком було видно було, що робота у них налагоджена як годинник . Кожен займався своїм ділом і ще й встигали їй підказувати , де лежать інгредієнти які Евелін не могла знайти. 

Дівчина навіть не помітила як пролетів час , і працівниці по черзі йшли на обід .Евелін вирішила працювати без перерви , так як графік у неї з п’ятої ранку до першої години дня і їй не хотілось затримуватись . Тим більше у дві години в столовій академії обід. Потерпить . Робочий час закінчився і дівчина пішла переодягатись. Заглянула до кабінету пані Маруї, сказати що уже іде . Та схвально кивнула .

Лін вийшла в зал і її хтось покликав . Фін і Ель зайняли столик біля вікна.

-” Привіт , рада вас бачити .” - посміхнулась вона до друзів .

-” Привіт . І так ,що з цього меню готувала ти . Ми прийшли знімати пробу.”- підморгнув Фін.

-” Булочки з корицею , і імбирне печиво.”- перечислила Евелін.

Фінарфін жестом покликав офіціантку. 

-” Нам будь-ласка імбирне печево , булочки з корицею і м’ятний чай з медом. Три порції.”- замовив ельф.

-” Щось ще бажаєте ?”- щічки Алії злегка порожевіли . Мабуть ельф їй сподобався.

-” Ні це все . Дякую.”- відповів він.

Офіціантка прийняла замовлення і відійшла до прилавку . 

-” Ну розповідай, як перший день . Важкий?”- спитала Ель.

-” Не сильно. Я уже звикла працювати в такому темпі. І тут навіть легче чим на колишній роботі . Більше персоналу. І у кожного своя задача. Тому я навіть не помітила як пройшов час .”- з посмішкою розповідала Лін. 

Алія принесла замовлення і побажала приємного апетиту.

Фін узяв булочку , відкусив шматочок і від задоволення закрив очі .

-” Ммммм смачно . Ти молодець. Пощастить твоєму майбутньому чоловіку. “- сказав він і почав уплітати печиво , нахвалюючи його неперевершений смак . Ель скуштувала булочку , і показала великий палець .

-” Я не хочу виходити заміж. Раз життя підкинуло мені можливість стати бойовим магом , то я його використаю. “- твердо відповіла вона.

-” І що далі плануєш?”- запитав ельф.

-” Спочатку закінчу академію, знайду рідних , якщо вийде.” - понуро усміхнулась вона.

-” Ей. У тебе все вийде!”- підтримала Міміель.

Фін ствердно кивнув.

-” Ким хочеш працювати, якщо заміж не збираєшся ?”- знову завів він тему.

 -” Темним стражем , звісно якщо візьмуть .”- відповіла Евелін .

-” Оце ти замахнулась…”- ледь не вдавився Фін .-” Щоб стати стражем ,тобі потрібно освоїти багато навичок , і мати рівень хоча б з четвертого по шостий.”- сказав він .

-” Знаю , я буду наполегливою.”- впевнено сказала Лін.

-” Що за жінки пішли. Ні щоб ото чекати чоловіка після роботи , пекти йому булочки і дітей виховувати. Ех одні кар’єристки.”- зітхнув Фін і потягнувся за наступною булочкою. Дві пари невдоволених очей буравили його поглядом.

-” Я взагалі-то пожартував, не вбивайте .”- підняв він руки до гори.

Дівчата синхронно засміялася. Кумедний він все-таки.

Після обіду , компанія вирішила погуляти містом . З наступного тижня почнуться практичні заняття і буде набагато важче . Тому потрібно ловити момент.