Аграфена Осіння - Знання — сила, або Рятуйте дракона!, Аграфена Осіння

Не встигла рука дівчини відважити ляпаса нахабному Золотозеленому, як її зап'ястя було схоплене сильними чоловічими пальцями. Наступної миті хлопець ривком притягнув її до себе, і Фіона, не очікуючи такого повороту, з усього розмаху вдарилася об його міцні, як камінь, груди. Від цього удару навіть повітря, здавалося, перестало надходити в її легені.

 Вона ледь змогла отямитися і перевести подих, як на її вуста нахабно напали чоловічі губи. Дівчина почала пручатися, намагаючись вирватися, але марно. Нахабний дракон почав цілувати її з такою пристрастю, що, як Фіона не чинила опір, але все ж піддалася цьому гарячому, всепоглинущому поцілунку. Хоча вона запевняла себе для підняття самооцінки, що це тимчасовий відступ, але, чесно кажучи, поцілунок їй дуже сподобався. І подобався, поки вона не згадала, що це, власне, її учень, якого вона вже обіймає за міцні плечі і ворушить пальцями його золотисте волосся.

Вона вже почала приходити до тями, але ще не встигла відштовхнути Клепсіда, як двері класної кімнати раптом відчинилися.

– О! – пролунало здивоване від входу.

Найрона таки відштовхнула незворушного учня і повернулася до дверей. Там стояв її особистий роботодавець і з цікавістю дивився на сцену перед ним – його син і спадкоємець, зараз недбало одягнений, з недбало скуйовдженою зачіскою, недбало сидів на краю вчительського столу. А пані гонорова вчителька, з двома розстебнутими верхніми ґудзиками на сукні і червоним від збентеження та люті обличчям, готова була зараз вбивати. Або звільнятися.

– Пане Золотозелений! – зло проскреготала майже колишня викладачка нахабного учня, – Я...

– Я зрозумів, — не менш незворушно ніж спадкоємець, відповів старший дракон, — ви займаєтеся. Ну, працюйте, працюйте, не заважатиму вам.

І двері за головою клану акуратно зачинилися.

Очі Фіони округлилися від подиву. Це, взагалі, що зараз було?