Алай - Коли курява спаде

— Угу, — почув я свою відповідь.

Управитель пішов, ступаючи по місячному світлу. Я підняв завісу на вході до шатра і разом зі мною туди увійшов квадратик місячного світла та впав на тіло Тхарни. Вона усміхнулась. Вона щойно прокинулась зі сну, і її усмішка зворушливо сяяла. Я опустив завісу, і її усміхнене обличчя знову занурилось у темряву, зникло з очей. Однак її сміх все ще коливався в темряві:

— Ходив до дівчат?

Я похитав головою, а лист у моїй руці зашурхотів.

— Ти повинен говорити, дурнику. Я знаю, що ти качаєш головою, але ти хіба не знаєш, що в темряві людину, яка качає головою, не видно?

Я знову підняв завісу на вході до шатра, впустивши всередину місячне світло. Тепер Тхарна не тільки могла знати, але й бачити. Вона розсміялась серед цього місячного світла й сказала:

— Ти — дуже цікава людина.

Я знову помахав листом у руці. Тхарна вміла читати, тож сказала:

— Запали каганець.

Уже при світлі каганця вона додала:

— Це — від матері.

Я влаштувався під ковдрою; вона ж, прочитавши листа, мовчала.

— Їй ми теж не потрібні, — сказав я.

— Вона пише, щоб ми не сумували за нею, — уточнила Тхарна.

— Сумувати за туси означає сумувати за його місцем, — зауважив я.

— Мати каже, що я — вже член родини Мерці, тож нам не потрібно опікуватися справами родини Ронггонг.

Іще тусиня Ронггонг писала в своєму листі, що після того, як у родині Мерці сталося так багато подій, вам є про що турбуватись, ви повинні більше допомагати в справах старому туси, який охоплений болем від втрати сина. Хоча мій зять і дурень, однак він — не звичайний дурень, іноді він може діяти, як розумна людина. Вона писала: «Я чула, що ви знову збираєтеся на північ, не хочете сидіти в замку туси, а що ви збираєтеся робити на півночі?» Наприкінці моя теща зазначала таке: «Не сумуйте за мною, голод уже минувся».

Тхарна все ще вважала, що вона завжди буде коштовною перлиною в руках матері, пустотливою донею-красунею тусині Ронггонг. Тож тепер вона промовила, із сльозами на очах дивлячись на лист: «Мати моя, тобі вже не потрібна твоя донька!»

Лист зашурхотів у її руках — вона хотіла прочитати його ще раз, але лій у каганці вже повністю вигорів і в темряві поширився міцний тваринний запах. Тхарна, притулившись до моїх грудей, сказала:

— Куди ти повезеш мене, дурнику?

— У місця, що належать нам.

— Ти допустиш, щоб найвродливіша в світі дружина зазнала образи?

— Ти станеш дружиною туси.

— Ти ж не будеш завдавати мені болю? Я — найвродливіша дівчина в світі. Ти ж чув мою пісню?

Звісно, чув. Більше того, зараз ця пісня якраз лунала в моїх вухах. Ми зайнялися тим, чим уже давно не займалися. Коли ми скінчили, її пальці продовжували мандрувати по моїх грудях. Я спитав, чи вона обмірковує лист-відповідь до тусині Ронггонг. Однак вона тільки зронила сльозу і та впала на мої груди. Оскільки ж сльози завжди пекучі, я затремтів.

— Я завдала тобі болю, коли спала з твоїм братом, так? — спитала вона.

Оце жінка! Я не очікував, що вона спитає мене про це. Навіть я, дурень, не міг би спитати про таке в інших, щоб не роз'ятрювати нічиїх ран. Тоді я хотів убити старшого брата. Згодом убивця спільними зусиллями із червіньковим вбранням порішив брата, змусивши цього негідника ще й сильно смердіти. Коли я про це згадував, мені здавалося, що це я вбив старшого брата. Однак то було лише внутрішнє відчуття, вина відчувалася тільки в душі. Я почув свій голос, що звучав дуже холодно:

— Добре принаймні, що до тебе не причепився той його гидкий запах.

— Моє тіло — запашне, понюхай, навіть не потрібно додавати пахощів.

Я понюхав.

Тоді вона продовжила:

— Не дозволяй більше іншим чоловікам зачіпати мене, дурнику.

У жінки неймовірної краси завжди знайдеться чоловік, який буде упадати за нею, це я знав. Однак якщо такі чоловіки спробують відібрати її, я докладу всіх зусиль, щоб її захистити. Та коли вона з власної волі йде в ліжко іншого — тут уже нічим не зарадиш. Вона приблизно вгадала мої думки, тож, малюючи щось пальцем у мене на грудях, недбало казала:

— Ну гаразд, не