Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і орден Фенікса

на нього засичали, а один чи два навіть показали рукою непристойні жести.

- Відведи краще тих двох спати, - зневажливо кивнув він на Гаррі з Марієттою.

Професорка Макґонеґел нічого не відповіла, але повела Гаррі й Марієтту до дверей. Коли двері зачинилися в Гаррі за спиною, він іще встиг почути голос Фінеаса Ніґелуса.

- Знаєте, міністре, я багато в чому не погоджуюся з Дамблдором... але, визнайте - він усе робить стильно...

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ -

Найгірший спогад Снейпа

НАКАЗОМ МІНІСТЕРСТВА МАГІЇ

Долорес Джейн Амбридж (Верховний інквізитор) замінила Албуса Дамблдора на посаді директора Гоґвортської школи чарів і чаклунства.

Цей наказ видано згідно з освітньою постановою номер двадцять вісім.

Підпис: Корнеліус Освальд Фадж, міністр магії

Ці оголошення за ніч з'явилися по всій школі, але з них важко було зрозуміти, яким чином усі до одного в замку довідалися, що Дамблдор зник, подолавши двох аврорів, Верховного інквізитора, міністра магії та його молодшого помічника. Куди б Гаррі не пішов, скрізь у замку говорили тільки про Дамблдорову втечу, і хоч деякі подробиці були явно перебільшені (Гаррі підслухав, як одна другокласниця переконувала подругу, що Фадж зараз лежить у лікарні Святого Мунґо з гарбузом замість голови), було просто дивовижно, якою точною була решта інформації. Скажімо, всі знали, що Гаррі з Марієттою єдині з учнів стали свідками сцени в Дамблдоровім кабінеті, а беручи до уваги, що Марієтта лежала в шкільній лікарні, Гаррі просто замучили проханнями переказати, як усе було насправді.

- Дамблдор скоро повернеться, - впевнено заявив Ерні Макмілан після того як дорогою з гербалогії уважно вислухав розповідь Гаррі. - Вони нічого не змогли з ним зробити, ще коли ми були в другому класі, то й зараз нічого в них не вийде. Мені казав Гладкий Чернець... - Ерні змовницьки притишив голос, а Гаррі, Рон і Герміона підсунулися до нього ближче, - ...що Амбридж намагалася вчора ще раз зайти в Дамблдорів кабінет після того як вони обшукали увесь замок і всю шкільну територію, але ніде його не знайшли. Проте не змогла пройти повз гаргуйля. Директорів кабінет не хоче її до себе впускати. - Ерні глузливо всміхнувся. - Вона трохи не луснула зі злості.

- Уявляю, як вона вже налаштувалася перебратися в кабінет директора, - зловтішно сказала Герміона, коли вони піднімалися кам'яними сходами до вестибюлю. - Розмріялася попихати іншими вчителями, самовпевнена дурепа, що рветься до влади, скажена стара...

- Ну-ну, цікаво, Ґрейнджер, як ти, тіпа, закінчиш це речення?

З-за дверей вигулькнув Драко Мелфой у супроводі Креба та Ґойла. Його бліде загострене обличчя аж палало злобою.

- Карочє, мабуть, доведеться зняти кілька очок з Ґрифіндору й Гафелпафу, - ліниво протяг він.

- Мелфою, тільки вчителі мають право знімати очки з гуртожитків, - заперечив йому Ерні.

- Ми теж старости, ти не забув? - огризнувся Рон.

- Я знаю, королю Візлику, що, тіпа, старости не можуть знімати очки, - глузливо вишкірився Мелфой. Креб із Ґойлом загиготіли. - А от члени інквізиторського загону..

- Що?- перепитала Герміона.

- Інквізиторського загону, Ґрейнджер, - повторив Мелфой, показуючи на крихітну срібну літеру «І», пришпилену до його мантії під значком старости. - Карочє, це група добірних учнів, які підтримують Міністерство магії. Нас вибрала особисто професорка Амбридж. Так от, члени інквізиторського загону наділені конкретними повноваженнями знімати очки... отож Ґрейнджер, я знімаю з тебе п'ять очок за грубість на адресу нашої нової директорки. А з тебе, Макмілан, п'ять очок за те, що ти, тіпа, мені суперечив. З тебе, Поттер, теж п'ять очок, бо я від тебе не кайфую. Візлі, в тебе не заправлена сорочка, за це знімаю ще п'ять очок. Ой, мало не забув, Ґрейнджер, ти ж бруднокровка, карочє, з тебе ще десять очок.

Рон витяг чарівну паличку, але Герміона відштовхнула її вбік, зашепотівши: «Ні!»

- Розумний хід, Ґрейнджер, - гигикнув Мелфой. - Нова директорка, нові часи... карочє, будь чемний, Потіку... і ти, королю Візлику..

Регочучи, Мелфой, Креб і Ґойл покрокували далі.

- Він блефував, - пробелькотів ошелешений Ерні. - Не може бути, щоб йому дозволили знімати очки... це ж якась нісенітниця... суперечить самій посаді старости.

Але Гаррі, Рон і Герміона мимоволі озирнулися на величезні пісочні годинники, що стояли в нішах уздовж стіни й показували очки, набрані гуртожитками. Зранку Ґрифіндор і Рейвенклов були попереду, маючи майже однакову кількість очок. Але прямо на очах у друзів коштовні камінчики, що були замість піску, підскочили вгору, а рівень у нижніх клепсидрах знизився. Нічого не змінилося лише в заповненому смарагдами слизеринському годиннику.

- Бачили? - пролунав Фредів голос.

Фред з Джорджем зійшли мармуровими сходами й приєдналися до Гаррі, Рона, Герміони й Ерні, що стояли перед годинниками.

- Мелфой щойно зняв з усіх нас майже п'ятдесят очок, - розлючено повідомив Гаррі, дивлячись, яку ґрифіндорському годиннику ще кілька камінців підлетіло вгору.

- Монтеґю на перерві теж хотів нас дістати, - сказав Джордж.

- Як то «хотів»? - швидко перепитав Рон.

- Він так і не зумів нічого сказати, - пояснив Фред, - бо ми його запхнули сторч головою в щезальну шафу на другому поверсі.

Герміона отетеріла.

- Вам за це загрожують страшенні неприємності!

- Не раніше, ніж Монтеґю знову тут з'явиться, а це може статися аж за кілька тижнів, бо я не знаю, куди ми його відіслали, - незворушно відповів Фред. - Окрім того... ми все одно вирішили не зважати на різні там неприємності.

- А що, раніше зважали? - іронічно спитала Герміона.

- А ти як думала? - відповів Джордж. - Нас же зі школи не вигнали.

- Ми завжди вчасно зупинялися, - пояснив Фред.

- Хіба що іноді на якусь мить пізніше, - уточнив Джордж.

- Але великої шкоди ніколи не робили, - додав Фред.

- А тепер? - нерішуче поцікавився Рон.

- Ну, тепер... - почав Джордж.

- ...коли немає Дамблдора... - підхопив Фред.

- ...думаємо, що трохи шкоди... - продовжив Джордж.

- ...наша дорогенька нова директорка заслуговує, - закінчив Фред.

- Не смійте! - прошепотіла Герміона. - Нічого не робіть! Вона буде рада вас вигнати!

- Герміоно, ти нас не зрозуміла, - усміхнувся їй Фред. - Ми ж і не хочемо тут більше лишатися. І секунди тут би не стирчали, якби не вирішили спочатку зробити Дамблдорові невеличку послугу. До речі, - він глянув на