Олена Гриб - "Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб

Банальні ревнощі? Професорка Евгенія проводила багато часу з Касом. Її цікавили його дослідження, але хто сказав, що вона поділилася з Антесом своїми планами? В його розумінні все могло бути звичайною інтрижкою.

Закоханий кар’єрист і цілеспрямована Ліліана… Навряд чи їхні стосунки закінчилися б добре. Але повернімося до Даніала. Я мала поставити йому запитання, на яке він відповідав сотні разів на допитах.

«Даніале, ви вбили Ліліану Евгенію?»

Йому не потрібно було навіть відкривати рота. По його спотвореному мукою обличчю я зрозуміла, що тут мені шукати нічого. Згодна, інтуїція та розслідування – поняття несумісні. Але ж я примара. Мені можна виходити за межі.

Я повірила, що Кас не підняв би руку на професорку Евгенію ні в пориві пристрасті, ні палаючи злістю, ні з холодного розрахунку.

Він – не вбивця. Йому лишень не пощастило.

Як мені.

Як Ліліані.

Як охоронцю, хоча на той час я вважала його везучим виродком.

– Габріель любив її, а вона шукала сенсацію. Її статті вплинули б і на Дослідницький центр, і на кар’єру Антеса. Вона сміялася з його потуг пробитись у велику політику! Для неї правда була важливіша за гроші і славу. Якби їй вдалося довести, що проект тераформації Онікса-10 нічого не вартий, полетіло б багато голів, – промовив Даніал, не звертаючи уваги на конвоїра, що азартно стрепенувся в передчутті близької потіхи. – Габріель не дозволив би їй зруйнувати все. Він і не дозволив!

– Мовчати!

Я не залишилася спостерігати, як Каса б’є охоронець. Мені не під силу захистити когось від кийка, зате я в змозі поборотися за те, через що гинули люди.

Згодна, нормальне життя мені не поверне ніхто. Але я могла допомогти декому вирватися із кошмару.