Жоржі Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

бразильського щодення, пронизаний чуттєвістю й написаний не з-під батога чи під впливом якихось обставин, де яскраво змальовано життя вдови, яка щиро кохала двох чоловіків, до того ж обидва вони були законні — один — небіжчик, який божеволіє від пристрасті; інший — живий, прихильник розміреного, впорядкованого подружнього життя; у романі показано неймовірну силу цього любовного трикутника на тлі невідомої та суперечливої Бразилії, суспільство якої не визначилося ні щодо минулого, ні щодо теперішнього. Абсолютна новизна, дозвольте мені нарешті поставити крапку в цій післямові, поки вона не переросла у ще один твір, новизна, за допомогою якої дона Флор із притаманною їй безпосередньою простотою закоханої жінки створила і донесла нам таке виняткове трактування свого бачення кохання.

Жардім Уба, 2 та 10 січня 2008 року

Хронологія

Історія дони Флор та двох її чоловіків розгортається в період між 1930–1940 рр. у Салвадорі. Про це свідчить, зокрема, те, що в романі кулінарну школу «Смак і Мистецтво» започатковано 1930 року.

Пристрасть дони Флор до Гульвіси розквітає в другій половині декади 1930 року. Коли мати дони Флор дізнається, хто ж насправді той Гульвіса, вона карає доньку, замикаючи її в кімнаті. Щоб хоч якось розрадити кохану, Гульвіса співає їй серенаду під акомпанемент імпровізованого оркестру представників баїянської богеми, серед яких Доривал Кайммі, «Миті перед від’їздом до Ріо-де-Жанейро» — насправді ця подія в житті славетного бразильського музиканта сталася 1938 року.

Ще одна історична згадка, що вказує на перебіг подій у романі, — участь Марилди (сусідки дони Флор) у музичному конкурсі, де вона посіла друге місце, а переміг Жоау Жілберту. Цей фестиваль проходив з 1947-го по 1949 рік, коли Жоау Жілберту ще жив у Баїї, але вже тоді був відомим виконавцем.

1912–1919

Жоржі Амаду народився 10 серпня 1912 року в Ітабуні, місті штату Баїя. 1914 року його батьки переїжджають до Ільєуса, де він вивчає перші літери. Між 1914-м та 1918 роками в Європі починається Перша світова війна. 1917-го в Росії спалахує революція.

1920–1925

Тиждень сучасного мистецтва 1922 року зібрав у Сан-Паулу відомих митців, зокрема Ейтора Вілла-Лобоса, Тарсила ду Амарала, Маріо та Освалд ді Андраджі. Того ж року Беніто Муссоліні очолив уряд Італії. У Баїї 1923 року Жоржі Амаду пише шкільний твір «Море»; його вражений вчитель, падре Луїз Ґонзаґа Кабрал, дає юнакові прочитати твори португальських авторів, а також Джонатана Свіфта, Чарльза Діккенса та Вальтера Скотта. 1925-го Жоржі Амаду втікає зі школи-інтернату Антоніо Вієйри у Салвадорі й околицями Баїї вирушає до батьківського дому в Сержіпе, де проводить «два місяці свого чудового байдикування».

1926–1930

1926 року Регіональний Конгрес на чолі з Жілберту Фрейре осуджує паулістський модернізм за «імітацію іноземних інновацій». 1927 року, навчаючись у салвадорській Гімназії Іпіранґи Жоржі Амаду починає працювати детективним репортером у виданнях Diário da Bahia та O Imparcial, також публікує в A Luva, салвадорському журналі, текст «Поема чи проза» (Poema ou prosa). 1928 року Жозе Амеріка де Алмейда видає «Покидьки» (A bagaceira), зразок регіональної фантастики Північного Сходу, книжку, в якій, за словами Жоржі Амаду, змальовано «таку маргінальну реальність, про яку досі ніде не згадували». Письменник бере участь у створенні «Академії бунтарів» (Academia dos Rebeldes) — групи однодумців, які підтримували «сучасне мистецтво, не будучи модерністами». Падіння нью-йоркської фондової біржі 1929 року завдало сильного удару по кавовій індустрії Бразилії. Того ж таки року Жоржі Амаду, під псевдонімом Й. Карл, публікує в O Jornal новелу «Леніта» (Lenita), написану спільно з Едсоном Карнейрою та Діасом да Костою. У Бразилії саме добігає кінця політика «кави з молоком», що переважала у владі Сан-Паулу та Мінас-Жерайс: унаслідок революції 1930 року замість Вашингтона Льюїса президентом став Жетуліо Варґас.

1931–1935

1932-го в Сан-Паулу спалахує Конституціоналістська революція. 1933 року в Німеччині приходить до влади Адольф Гітлер, а Франклін Делано Рузвельт стає президентом Сполучених Штатів Америки, і його переобиратимуть на цю посаду 1936-го, 1940-го та 1944 років. 1933 року Жоржі Амаду одружується з Матилдою Ґарсія Росою. 1934 року шляхом непрямого голосування на посаду президента республіки обрано Жетуліо Варґаса. З 1931 по 1935 Жоржі Амаду навчається на юридичному факультеті університету Ріо-де-Жанейро, закінчивши який, він так ніколи і не стане адвокатом. Амаду ототожнює себе з Рухом тридцятників, до якого входили Хосе Америко де Алмейда, Рашель де Кейроз, Ґраціліано Рамос та інші письменники, небайдужі до соціальних питань у контексті регіональних особливостей. 1933 року Жилберто Фрейр видає Casa-grande & senzala, твір, що глибоко позначився на світобаченні Жоржі Амаду. Згодом виходять друком його перші твори: «Країна карнавалу» (O país do Carnaval, 1931), «Какао» (Cacau, 1933) та «Піт» (Suor, 1934). 1935 року в Жоржі Амаду народилася донька Еулалія Даліла.

1936–1940

1936-го військові організовують повстання проти республіканського правління Іспанії під керівництвом Франсіско Франко, що стає початком громадянської війни, яка триває до 1939 року. Жоржі Амаду має чимало проблем через членство в Комуністичній партії Бразилії. У цей період публікуються його книжки «Жубіаба» (Jubiaba, 1935), «Мертве море» (Mar morto, 1936) та «Капітани піску» (Capitães da Areia, 1937). 1936 року його заарештовують за участь у Листопадовому повстанні, згодом, 1937-го, після встановлення диктатури «Естадо Ново» (Нової держави) письменника заарештовують удруге, а в Салвадорі на головній площі публічно спалюють його книжки. У вересні 1939-го німецькі війська загарбують Польщу і починається Друга світова війна. 1940 року німецька армія окуповує Париж. Того ж року Вінстон Черчилль стає прем’єр-міністром Великої Британії.

1941–1945

1941 року після розпаду диктатури «Естадо Ново» Жоржі Амаду подорожує до Аргентини та Уругваю, де досліджує життя Луїса Карлоса Престеса, а 1942-го видає його біографію з назвою «Життя Луїса Карлоса Престеса», згодом перейменовану на «Лицар надії» (O cavaleiro da esperança). Коли письменник повертається в Бразилію, його знову заарештовують і під вартою відправляють у Салвадор. У липні 1941-го німці захоплюють Радянський Союз. У грудні японці бомбардують південноамериканську базу Перл-Гарбор, а Сполучені Штати оголошують війну «Країнам Осі». 1942 року Бразилія приєднується до участі в Другій світовій війні на боці союзників. Жоржі Амаду співпрацює з газетою Folha da Manhã у Сан-Паулу, стає редактором щоденної газети Hoje, секретарем Комуністичної партії Бразилії та секретарем Інституту культури Бразилії. 1943-го повертається до співпраці з O Imparcial, де веде колонку «Час війни», та після шести років заборон публікує свої твори «Нескінченні землі» (Terras do sem-fim). 1944-го виходить його книжка «Сан-Жоржі дос Ільєус» (Sao Jorge dos Ilheus). Цього ж року він розлучається з Матилдою Ґарсія Росою. 1945 року закінчується Друга світова війна та правління «Естадо Ново», подає у відставку Жетуліо Варґас. Цього ж року Жоржі одружується з мешканкою Сан-Паулу