Анрі Шарр'єр - Метелик

качати його дуже гладенькою качалкою. Він тримає качалку за її кінець єдиною своєю рукою й стрибає довкола столу, обробляючи тісто доти, аж доки воно стає легеньким і ніжним. Відтак додає трохи масла, і воно стає незрівнянно смачним.

Цей ресторан, який був збанкрутував, швидко відновлює свою славу. Індара разом з гарненькою юною яванкою Даєю обслуговує клієнті», які приходять до нас покуштувати китайських страв. Не обминають нашого ресторану й утікачі-каторжани. Хто має гроші, той платить, інші їдять безкоштовно. «Давати їсти голодним — це — щастя», — каже Кюїк-Кюїк.

Єдина незручність: велика сила притягання двох офіціанток, одна з яких Індара. Вони обидві виставляють напоказ свої перса під вуалевими сукнями. Більше того, дівчата порозрізали свої сукні збоку від щиколотки до стегна. І коли вони погойдуються, їхнє стегно оголюється дуже високо. Американські, англійські, шведські, канадські та норвезькі моряки приходять сюди їсти двічі на день, щоб подивитися це видовисько. Мої друзі називають мій ресторан рестораном глядачів. Я виступаю в ролі господаря. Я для всіх «бос». У нас нема механічної каси, офіціантки приносять мені гроші, і я складаю їх у кишені й даю решту, коли це потрібно.

Ресторан відчиняється о восьмій вечора й працює до п’ятої або шостої ранку. Десь о третій ночі повії з нашого кварталу, які добре провели ніч, приходять до ресторану з коханцем чи клієнтом з’їсти курча з індійською приправою кері або салат зі стручкової квасолі. Люблять вони й випити — пиво, особливо англійське, віскі, дуже смачний тростинний ром із содовою чи кока-колою. Ресторан став місцем зустрічі французів-утікачів, і я тепер покровитель, порадник, суддя й довірена особа всієї колонії колишніх каторжан та засланців.

Це інколи завдає мені прикрощів. Один колекціонер метеликів розповідає мені, як він ловить їх у джунглях. Він вирізає з картону метелика й приклеює до нього крильця такого метелика, якого хоче впіймати. Цього штучного метелика він прикріплює на кінці метрової палиці. А тоді розмахує цією палицею в такий спосіб, щоб здавалося, що штучний метелик летить. Цей чоловік розташовується посеред галявини в джунглях, куди потрапляє сонячне світло. Він знає, коли якого виду метелик з’являється на світ Божий. Існують види, які живуть лише дві доби. Тож коли сонце заливає промінням галявину, щойно народжені метелики летять на це світло й намагаються якомога швидше паруватися. Побачивши приманку, вони здалеку накидаються на неї. Якщо штучний метелик самець, то живий самець кидається битися з ним. Тоді ловець сачком, якого тримає напоготові в лівій руці, швидко ловить його.

У сачку є зашморг, завдяки якому мисливець може далі ловити метеликів, не боячись, що з нього порозлітаються вже впіймані.

Якщо приманка з крильцями самиці, тоді до неї підлітають живі самиці — і наслідок той самий.

Найкращими метеликами є нічні метелики, а що вони часто наштовхуються на перешкоди, то важко знайти серед них бодай одного, в якого не були б пошкоджені крильця. Ловити нічних метеликів ловець вилазить на верхівку високого дерева, де наставляє рамку з натягнутим білим простирадлом, за яким засвічує карбідну лампу. Великі, з розмахом від п’ятнадцяти до двадцяти сантиметрів крилами метелики прилипають до білого простирадла. Тепер лишається тільки задушити їх, швидко й сильно стиснувши торакс, але не розчавлюючи. Не слід допускати, щоб метелики відбивалися, бо вони пошкодять собі крильця, і тоді ціна на них буде нижча.

У вітрині в мене постійно є невеличкі колекції метеликів, мушок, маленьких змій та кажанів. 1 хоч ціна на них висока, покупців завжди більше, ніж товару.

Один американець намалював мені метелика, в якого задні крильця сіро-голубі, а передні — світло-сині. Він обіцяє заплатити п’ятсот доларів, якщо я знайду йому такого метелика, — це нібито гермафродит.

Ловець, до якого я звернувся, розповів, що колись упіймав був такого метелика й дістав за нього п’ятсот доларів. Але згодом один досвідчений колекціонер сказав йому, що цей екземпляр коштує близько двох тисяч доларів.

— Метелику, той американець хоче тебе ошукати, — промовив ловець. — Він має тебе за йолопа. Навіть якщо цей рідкісний різновид коштує тисячу п’ятсот доларів, він усе одно наживеться на тобі.

— Це ти правду кажеш, він негідник. А що, коли ми ошукаємо його?

— Як?

— Приліпимо самичці двоє крилець самця або навпаки. Тільки треба ще подумати, як їх прикріпити, щоб це було непомітно.

Після багатьох невдалих спроб нам нарешті щастить приклеїти двоє крилець самця до прекрасного екземпляра самички. Потім ми кладемо цього метелика у вітрину до колекції, яка коштує вся двадцять доларів, — ніби я його не помітив. Американець клює. Побачивши метелика, він підходить до мене з двадцятидоларовою банкнотою в руці. Але я кажу йому, що колекція вже продана одному шведові.

За два дні американець разів десять бере в руки коробку з колекцією. Зрештою не витримує й підкликає мене:

— Я купую за двадцять доларів отого метелика, що лежить посередині. Решту залиште собі.

— А що особливого в цьому метеликові? — І я починаю його оглядати. Потім скрикую: — Та це ж гермафродит!

— Що ви кажете?! Еге ж, і справді. Спершу я не був цього певен, — каже американець. — Крізь шибку його не дуже добре видно. Дозвольте? — Він озирає метелика з усіх боків, потім питає: — Скільки ви за нього хочете?

— А хіба не ви колись казали мені, що такий рідкісний екземпляр коштує п’ятсот доларів?

— Я про це казав не раз і багатьом ловцям метеликів. Я не хочу скористатися з необізнаності тих, хто його впіймав.

— Тоді платіть п'ятсот доларів.

— Я купую, залиште його для мене. Я маю при собі тільки шістдесят доларів, візьміть їх як завдаток. Дайте мені розписку, а завтра я принесу решту. І заберіть його з цієї коробки.

— Гаразд, я перекладу його в інше місце. Ось вам розписка.

Наступного дня, тільки-но ми відчиняємо ресторан, нащадок Лінкольна вже тут як тут. Він ще раз оглядає метелика, цього разу крізь невеличку лупу. Я аж завмираю, коли американець перевертає метелика догори ногами. Задоволений, він розплачується, кладе метелика в свою коробку, бере з мене ще одну розписку й іде собі.

Через два місяці мене заарештовують фараони. Начальник поліції пояснює мені французькою мовою, що один американець звинувачує мене в шахрайстві.

— Йдеться про метелика, якому ви приклеїли крильця, — каже комісар. — Завдяки цій підробці ви нібито продали метелика за п’ятсот доларів.

За дві години до поліції приходять з адвокатом Кюїк-Кюїк і Індара. Адвокат добре розмовляє по-французькому. Я пояснюю йому, що на метеликах не розуміюся, що я не ловець і не колекціонер. Я