Леся Українка - Том 10

class="p">Дуже мені прикро, що дехто з наших позасилав свої переклади до «Правд и»...— Леся Українка непримиренно ставилася до клерикально-націоналістичної львівської «Правди» і була проти того, щоб члени «Плеяди» друкувалися в ній.

Тут вона мав па увазі В. Самійлепка та І. Стешенка.

Стешенко Іван Матвійович (1873—1918) — український письменник і літературознавець ліберально-буржуазного напряму. Після Жовтневої революції ошшився в таборі націоналістичної контрреволюції.

Не сподівалась я від Франка таких речей хвалебних...—Йдеться про статтю І. Франка «Наше літературне життя в 1892 р. (Листи до редактора «Зорі»)», надруковану в журналі «Зоря», 1893, № 1, у якій є позитивний відзив про Б. Грінчепка і його творчість. Перед цим І. Франко у статті «Говоримо на вовка — скажімо й за вовка» («Зоря», 1891, № 18) різко

критикував Б. Гріяченка за думки про українську мову і літературу, висловлені ним у статті «Галицькі вірші» («Правда», 1891, № 8, 9).

«На розпутті» — повість Б. Грінчеика.

«Поміж ворогами» — повість І. Нечуя-Левицького.

...Н і мені, и і Вам не шлють моєї книжк и...— Йдеться про збірку поезій «На крилах пісень», яка вийшла друком у Львові в березні 1893 року.

«Schone VViegemoiner Leiden!» («Прекрасна колиска моїх страждань!») — початок п’ятої поезії Г. Гейпе з циклу «Lie-den».

П о л о її н е — старовинне місто п топорішпій Хмельницькій області. У Полопному не раз бувала Лося Українка в свого дядька Григорія Антоновича Косача.

Безбородьків хутір — так називався хутір поблизу Яготипа.

Львівська А'к адемія наук — У 1893 р. внаслідок реорганізації Товариства імені Шевченка (засноване 1873 р.) виникло Наукове товариство імені Шевченка у Львові — наукове товариство буржуазно-ліберального напряму. Леся Українка говорить в листі, хцоV громадські діячі і наукові сили Києва дивляться па Наукове товариство імені Шевченка як на Академію наук.

77. ДО О. С. МАКОВЕЯ. 9 червня’ 1893 р. Колодлщпе

Вперше надруковано у вид.: Сімович В. Листування Лесі Українки з Й. Маковеєм. Львів, 1938, с. 20—22.

Подається за автографом (ф. 2, № 953).

М а к о в е й Осип Степанович (1867—1925) — український письменник, критик, журналіст, культурно-громадський діяч демократичного напряму. Брав участь у редагуванні журналу «Зоря» (1894—1895), редагував газету «Буковина» (1895—1897, 1901) і (разом із І. Франком та В. Гнатюком) журнал «Літературно-науковий вісник». Автор наукових розвідок про П. Куліша, 10. Федько-вича, І. Франка, О. Кобиляиську та іп.

Листування Лесі Українки з О. Маковоєм обмежується 1893 — початком 1894 року. За цей час Лося Українка написала шість листів. Відомі ще дві записки до цього самого адресата 1901 та 1903 років, подані в наступних томах.

Ініціатором листування був О. Маковей, який надіслав поетесі дві рецензії на збірку «На крилах пісень» — власну, надруковану без підпису в українському додатку до офіційної «Cazety Lwow-skiej» — «Народній часописі», № 60 від 16(28) березня 1893 p., та рецензію І. Верхратського, надруковану за підписом «Подоляк» у львівській газеті народовців «Діло», 1893, 22—23 квітня (4—5 травня), № 88-89.

У травні 1894 р. Леся Українка їде на цілий рік у Софію до родини Драї оманових. О. Маковей із 1 квітня 1895 року редагує в Чернівцях газету «Буковина», починає видавати ілюстрований популярний додаток до неї «Неділя». На програмові статті в «Буковині» Леся Українка відповіла гостро публіцистичною статтею «Безпардонний патріотизм» («Народ», 1895, 1 травня, N° 9, с. 131—132) та віршовапим памфлетом «Пророчий сон патріота» з «посвятою шановному редакторові «Буковини».

Листування між Лесею Українкою і О. Маковеем припинилося з принципових причин.

С і м о в и ч Василь Іванович (1880—1943) — філолог, мовознавець ліберально-буржуазного напряму, у 1939—1941 pp. професор Львівського університету ім. І. Я. Франка. Автор спогадів «Леся Українка на Буковині» (Див.: Спогади про Лесю Українку. К., «Дніпро», 1971, с. 187—210).

Вашої рецензії в «Зорі» я ще не ч и т а л а...— Рецензія О. Маковея на збірку «На крилах пісень» за підписом «О. М-ей» була надрукована в 12-му номері журналу «Зоря» за 1893 рік від 15(27) червня, с. 238—240.

...Я не згідна з тим, щоб для зрозуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора.— У цьому і в наступних листах Леся Українка заперечує значення автобіографічних моментів для з’ясування характеру творчості, на чому була, власне, побудована рецензія О. Маковея, який писав: «Кажуть, що брак здоров’я у авторки...; хормй організм має, видно, великий а невідрадний вплив на душу поетки...; чоловік... рад би найти... розраду між людьми..., а тут не може— здоров’я нема...; хто не знає життя авторки, тому, може, й не буде добре зрозуміла та сумка нута у її поезіях і той може навіть підозрівати її правдивість...; вітаємо нову робітницю на ниві народній і з серця бажаємо їй, щоб не мала причини нарікати так тяжко на свою долю у віршах».

І Ви, і д. Верхратський признаєте у мене порядну форму вірші в...— О. Маковей у рецензії в «Народній часописі» писав: «Ліричні пісні Л. Українки визначаються прекрасною формою». І. Верхратський (Подоляк) так само відзначав художній рівень поезії Лесі Українки.

Верхратський Іван Григорович (1846—1919) — український педагог, вчений-природознавець, філолог.

78. ДО ДРАГОМАНОВИХ. Весна 1893 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 156—157.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548).

'79. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 17 червня 1893 р. Київ

Вперше падруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 22—23.

Подається за авюграфом (ф. 2, № 143).

Рік встановлено за змістом.

Т о с я — Антін Шимаиовський, син Олександри Антонівни Косач.

...З встановилися у Голот и...— тобто у будинку Сікор-ських на Тарасівській, 18 (див. примітку до листа 95).

Дядько — Григорій Антонович Косач, жпв у ГІолонному.

Паша — Павло Шимановський, син Олександри Антонівни Косач.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 126—127.

Подається за автографом (ф. 2, № 144).

Рік встановлено за змістом.

М а н я — Марія Михайлівна Старицька (1865—1930) — українська драматична актриса, режисер і педагог. Дочка М. П. Стари-цького.

Він зложив музику на три пісн і...— Лесі Українці належать переклади двох поезій із Г. Гейне: «Коли настав чудовий май...», «Чого так поблідли ті рожі ясні...»

81. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. 5 липня 1893 р. Гадяч

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 93—95.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1211). Автограф не відомий.

«Дрібна жіноча бібліотека» —