Михайло Михайлович Коцюбинський - Fata morgana (збірник), Михайло Михайлович Коцюбинський

П і с т – період невживання скоромної їжі.

П л а й – гірська стежка.

П л і т – сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивають бриля.

П л о в а – злива.

П о в и т и ц я – однорічна трав’яниста рослина; бур’ян.

П о в і т к а – господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.

П о д е н н е – плата за кожен відпрацьований день.

П о д р и – полиці під дахом.

П о л у к і п о к – 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складеного хрестоподібно колоссям усередину і прикритих зверху одним снопом-шапкою.

П р и м а р – сільський староста; примарія – розправа (управа).

П у д и т и – тут: жити позиченим, позичати хліб пудами.

П у т и н а – дерев’яна посудина.

П у щ е н н я – останній день вживання скоромної їжі перед постом.

П ’ я т и з л о т н и к – монета вартістю 75 копійок.

Р и н ш т о к (риштак) – водостічна канава; переносно – покидьки суспільства.

Р у б е л ь – довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж, або вузька дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.

Р у н д у к – ґанок.

С а к в и – дві з’єднані одним полотнищем торби, що їх перекидають через плече (на груди й спину), або через спину коня.

С а р а к а – бідолаха.

С а х а р н я – цукровий завод.

С е р е д о х р е с т я – те саме, що Середопістя – четвертий тиждень Великого посту.

С л и в е – майже.

С о д о м а – безладдя, метушня, шум.

С о р о к і в к а – тут: дрібна розмінна монета вартістю двадцять копійок.

С о ц ь к и й – у дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні, – нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці.

С п а ш – потрава, псування, знищення трав, посівів тваринами.

С п у з а р – пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду.

С т а р ш и н а – тут: виборна особа, що керувала справами села, волості.

С т а я – дерев’яний намет, в якому живуть вівчарі та роблять сир (будз, бриндзю).

С т о с о т к р о т – уживається як проклін, як вияв гніву, обурення.

С т о д о л а – будівля для зберігання снопів сіна, соломи тощо, а також молотьби, віяння і т. д.

С т р у н к а – намет для доїння овець.

С у т о ч к и – обгороджена гірська стежка.

Т а б і в к а – гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.

Т е р н и ц я – знаряддя для тертя льону, конопель.

Т о в а р – тут: переважно велика рогата худоба.

Т р е м б і т а – довга на сажень сурма з дерева і з кори.

У р я д н и к – у дореволюційній Росії – нижчий чин повітової поліції.

Ф е з (феска) – головний убір у східних народів.

Ф е р е д ж а – параджа.

Ф і л і ж а н к а – чашка.

Ф л о я р а – басова сопілка-зубівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.

Ф у д у л ь н и й – гордовитий, зарозумілий, пихатий.

Х р а б у с т – осот.

Х у р м а н к а – підвода.

Ц а р и н к а – обгороджений сінокіс близько од оселі.

Ч е л ю с т і – отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною сільської печі.

Ч е л я д ь – жінота.

Ч е р е д і н н и ц я – відьма, що віднімає у корови молоко.

Ч е р е с – старовинний пояс, зшитий з двох складених разом ременів так, щоб можна було зберігати гроші та інші цінні речі.

Ч о р т о р и й – глибокий рів, яма, провалля.

Ч у г а ї н а – свита.

Ш а б а т у р к а – скринька, коробка.

Ш а в л і я – багаторічна трав’яниста або напівкущова рослина з великими пахучими квітками; деякі види її використовуються в медицині, парфумерії та кулінарії.

Ш а п л и к – посудина, відро.

Ш л і ф и – офіцерські знаки.

Ш п а р к а – щілина.

Ш у п л а т т я – одяг, білизна; дрібні домашні речі.

Ю п к а – верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки з рукавами.

Ю х т (юхта) – сорт виправленої шкіри.

Я т к а – тут: легка будівля для тимчасового користування (торгівля, виставка тощо); балаган.