Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і орден Фенікса

- Так, так, авжеж, - погодився Фадж, а коли Амбридж вийшла з кабінету, він лиховісно глянув на Дамблдора. - Нема нічого кращого, ніж хороший свідок. Правду кажу, Дамблдоре?

- Справді нічого, Корнеліусе, - серйозно відповів Дамблдор і легенько вклонився.

Кілька хвилин усі чекали, не дивлячись одне на одного, а тоді Гаррі почув, як за спиною відчинилися двері й до кабінету увійшла Амбридж, тримаючи за плече кучеряву приятельку Чо Марієтту. Та затуляла обличчя долонями.

- Не бійся, люба, нема нічого страшного, - м'яко мовила професорка Амбридж, поплескуючи її по спині, - уже все гаразд. Ти правильно вчинила. Пан міністр тобою дуже задоволений. Він скаже твоїй матері, яка ти хороша дівчинка. Марієттина мати, пане міністре, - додала вона, дивлячись на Фаджа, - це мадам Еджком з відділу магічного транспортування, управління мережі порошку флу... вона допомогла нам контролювати гоґвортські каміни, якщо пригадуєте.

- Чудово, просто чудово! - захоплено вигукнув Фадж. - Яблучко від яблуні далеко не падає! Ну, дівчино, підведи очі, не соромся, а ми послухаємо, що ти нам... а хай йому гаргуйлець!

Марієтта підняла голову, і Фадж приголомшено відсахнувся, трохи не впавши у камін. Вилаявся і почав топтати ногами край свого плаща, з якого вже курився димок. Марієтта завила й натягла комір мантії по самі очі, але всі встигли побачити, що обличчя її жахливо спотворене фіолетовими гнійниками. Прищі обсипали їй ніс і щоки, складаючись у слово «ЯБЕДА».

- Не звертай увагу на прищики, люба, - нетерпляче підганяла її Амбридж, - забери від рота мантію і скажи панові міністру...

Але Марієтта знову здушено завила й несамовито замахала головою.

- Ну, нехай, дурне дівчисько, я сама йому скажу, - проскрипіла Амбридж. Знову огидно всміхнулася й почала: - Отже, пане міністре, сьогодні після вечері міс Еджком прийшла до мого кабінету і сказала, що хоче мені щось повідомити. Порадила мені піти до таємної кімнати на восьмому поверсі, яку іноді називають «кімната на вимогу» - мовляв, я там знайду те, що мене зацікавить. Я її розпитала, й вона зізналася, що там має відбутися певна зустріч. На жаль, тієї ж миті почали діяти оці чари, - вона махнула рукою на Марієттине обличчя, - і коли дівчина побачила себе в дзеркалі, то страшенно засмутилася й нічого більше не змогла сказати.

- Он воно як, - глянув Фадж на Марієтту, як йому, мабуть, здалося, лагідним і батьківським поглядом. - 3 твого боку було дуже відважно, моя люба, прийти й розповісти все професорці Амбридж. Ти вчинила дуже добре. А зараз розкажи нам, що було на тій зустрічі? З якою метою вона відбулася? Хто там був?

Але Марієтта нічого не сказала. Вона знову захитала головою, дивлячись на всіх розширеними переляканими очима.

- Чи не можна позбутися цього закляття? - нетерпляче спитав у Амбридж Фадж, вказуючи на Марієттине лице. - Щоб вона змогла нарешті нормально говорити?

- Я ще не знайшла протизакляття, - неохоче визнала Амбридж, а Гаррі відчув гордість за Герміонину майстерність. - Але це вже не має значення. Мені досить і того, що вона сказала. Якщо пригадуєте, пане міністре, я вам ще в жовтні надіслала рапорт, що Поттер зустрічався з учнями в «Кабанячій голові», у Гоґсміді...

- А які ви маєте докази? - втрутилася професорка Макґонеґел.

- Мінерво, я маю свідчення Віллі Відершина, який тоді був у шинку. Він, щоправда, був увесь перебинтований, але це нітрохи не вплинуло на його слух, - самовдоволено повідомила Амбридж. - Він чув кожнісіньке слово, вимовлене Поттером, і відразу поспішив до школи, щоб скласти свої свідчення...

- То он чому його не засудили за відригуючі туалети! - підняла брови професорка Макґонеґел. - Дуже цікаві деталі про механізми нашої судової системи!

- Відверта корупція! - заревів портрет огрядного червононосого чарівника на стіні за Дамблдоровим столом. - За моєї пам'яті міністерство не йшло на угоди з дрібними злочинцями! Такого ніколи не було!

- Дякую, Фортеск'ю, ми все зрозуміли, - м'яко озвався Дамблдор.

- Метою Поттерової зустрічі з учнями, - вела далі професорка Амбридж, - було переконати їх долучитися до нелегального товариства, де мали б вивчати закляття й замовляння, визнані міністерством невідповідними для шкільного віку...

- Гадаю, Долорес, що тут ти помиляєшся, - спокійно урвав професорку Дамблдор, поглядаючи на неї поверх окулярів-півмісяців, що висіли на його гачкуватому носі.

Гаррі подивився на нього. Він не уявляв, яким чином Дамблдор може йому допомогти. Якщо Віллі Відершин у «Кабанячій голові» й справді чув кожне його слово, то порятунку просто не існувало.

- Ого! - вигукнув Фадж, знову погойдуючись на пальцях. - Ану, послухаймо найновішу історію - вигадану, щоб витягти з халепи Поттера! Кажи, Дамблдоре... що, невже Віллі Відершин нам набрехав? Чи, може, в той день у «Кабанячій голові» був Поттерів двійник? Або ти знову нам розповідатимеш про зворотний час, воскреслих мертвяків та невидимих дементорів?

Персі Візлі щиро розреготався.

- Дуже добре, пане міністре, просто чудово!

Гаррі хотілося хвицьнути його ногою. Але тут він, на превеликий подив, побачив, що Дамблдор теж легенько всміхається.

- Корнеліусе. я не заперечую... як, думаю, не заперечує й Гаррі... що він того дня справді був у «Кабанячій голові» й намагався набрати учнів у групу захисту від темних мистецтв. Я тільки звертаю увагу Долорес на те, що вона помиляється, вважаючи, ніби створення такої групи було в той час незаконне. Якщо ви пригадуєте, міністерська постанова про заборону учнівських товариств з'явилася аж через два дні після зустрічі в Гоґсміді, тож у «Кабанячій голові» він не порушував ніяких правил.

Персі мав такий вигляд, ніби його чимось важким стукнули по лобі. Фадж перестав гойдатися - у нього відвисла щелепа.

Амбридж отямилася перша.

- Це все чудово, директоре, - солодко всміхнулася вона, - але вже минуло майже півроку після затвердження освітньої постанови номер двадцять чотири. Якщо перша зустріч і не була незаконна, то всі наступні були такими, поза всяким сумнівом.

- Вони були б такі, - Дамблдор з чемною цікавістю розглядав її з-над переплетених пальців, - якби відбувалися після набрання цією постановою чинності. Чи є у вас хоч якісь підтвердження, що ці зустрічі таки відбувалися?

Поки Дамблдор говорив, Гаррі почув за спиною якесь шелестіння. Йому здалося, що Кінґслі щось прошепотів, а також ніби відчув, як його легенько щось чиркнуло збоку, ніби подув