Лізелотта Вельскопф-Генріх - Сини Великої Ведмедиці

індійців вистачало часу для різноманітних спільних свят та ігор. Мирний вождь племені мав значно більшу владу, ніж воєнний вождь. Індійський народ, що населяв Північну Америку, був веселим, чесним, сміливим, волелюбним народом.

Індійці вже понад 15 000 років заселяли і обробляли свої землі, коли з'явилися нові відкривачі Америки. Цього разу вони прийшли не з Східної Азії, а із західного узбережжя великого європейського континенту. Першими з них були вікінги. Але їх поселення скоро занепали. Лише коли турки у 1453 році захопили Константинополь, Передумови для нового захоплення Америки набули всесвітнього значення. Турки перерізали європейським купцям шлях до Індії і Китаю і стали на заваді надзвичайно вигідній торгівлі європейців із Східною Азією. Тому європейські торговці й можновладці почали наполегливо шукати іншого шляху в Індію, який би не знаходився під контролем турків. Намагаючись знайти цей шлях, Колумб в 1492 році пристав до середньоамериканських островів. Він думав, що відкрив Індію, і тому назвав людей, яких побачив, індійцями. Але незабаром виявилось, що відкрита ним країна — не Індія. Різні ділки й авантюристи і далі намагалися якось дістатися до Індії. У своїх подорожах вони увесь час відкривали нові землі американського материка. Можновладцям і купцям Західної Європи все більше припадала до смаку родюча і багата на золото земля.

Іспанія, яка в шістнадцятому столітті була світовою державою, підкорила Південну й Середню Америку та Мексіку й зазіхала на всю західну частину Північної Америки. Іспанці знищили високу культуру інків, майя і ацтеків, зруйнували їхні храми і міста. Всі золоті і срібні скарби, які їм тільки пощастило здобути, були вивезені до Іспанії.

Англійці заснували свої колонії на східному узбережжі Північної Америки; французи проникли до Міссісіпі. Індійці, що їх вони зустрічали, мали звичай розмальовувати свою шкіру червоною фарбою — під колір крові, яку вважали символом життя. Тому за ними укоренилася назва — червоношкірі.

Як тільки найдоступніша частина Америки була захоплена, колонізатори почали сперечатись між собою. Разом з тим колонії повстали проти метрополій. Англія приєднала до себе французьку Канаду. Сполучені Штати здобули собі незалежність від Англії. Наполеон переміг Іспанію і оволодів західною частиною Північної Америки. Але сам він не міг ні використовувати, ні захищати ці землі й тому подарував їх молодим Сполученим Штатам. Цим він хотів завдати шкоди своєму головному ворогові — Англії.

Ведучи між собою боротьбу, англійці та французи шукали союзників серед індійців, і їм завжди вдавалося знаходити племена, ладні проливати свою кров за англійців чи французів. Але індійців завжди обдурювали. Коли кінчалась війна, білі союзники проганяли їх.

Разом з розвитком промисловості в дев'ятнадцятому столітті швидкими темпами відбувалась колонізація Північної Америки. Фермерів-піонерів, які ще обробляли землю десь у глушині, виганяли так само, як і індійців. Вони мусили відступати перед «акулами» — перед великими земельними компаніями. Їхній опір був потоплений у крові, їхні прокляття відлунали, ніким не почуті.

Північну Америку від східного до західного узбережжя перерізали довгі залізниці. Виникли величезні міста. Промисловці північних штатів підкорили собі плантаторів південних штатів. В двадцятому столітті Сполучені Штати стали світовою державою. Південна Америка опинилась у політичній і економічній залежності від них. Аляска, що спершу належала Росії, у 1867 році була продана царем Сполученим Штатам.

Індійці спочатку зустріли переселенців дружелюбно. Їхньою гостинністю не зловживали. Французькі торговці — вояжери — принаймні дивились на індійців, як на людей. Вони часто гостювали в їхніх племенах. Індійці не знали ніякої расової зарозумілості. Їх лише цікавило, щоб людина була чесна й смілива.

Квакер Вільям Пен уклав у 1647 році мирний договір з індійцями, і обидві сторони точно дотримувались його. Під час численних індійських воєн квакер ніколи не вбивав індійця, а індієць не вбивав квакера.

Але, як правило, проти індійців велась кривава і підступна боротьба. Білі боролись з індійцями не лише за допомогою зброї. Вони заносили заразні хвороби, споювали індійців горілкою. На договори з індійцями уже через кілька років після їх укладення дивились, як на клапоть паперу, що не має ніякої законної сили. І якщо боротьба між білими й червоношкірими у Північній Америці набрала такої страшної і жорстокої форми, то до цього перш за все призвели вчинки так званих отців-пілігримів. Вони прибули в Америку у 1620 році на судні «Мейфлауер», тому що в Англії їх переслідували за їхні пуританські переконання. Ці отці-пілігрими діяли з фанатичним запалом. Вони пригноблювали всіх, хто підлягав їм, вимагали, щоб усі жили простим, суворим життям. Їх надихала віра в те, що благополуччя на цьому світі забезпечить їм після смерті вічне блаженство. Тому вони всіма засобами поліпшували своє господарство. На індійців білі дивились, як на язичників, яких треба винищити. Прибувши в Америку, отці-пілігрими поклялися поважати права й свободу. Але ця демократія стосувалась лише самих пілігримів. Індійці ж не мали ніяких людських прав. Пілігрими скальпували індійських чоловіків, жінок і дітей, оцінювали скальпи і навіть публікували список на них. Цим вони дуже відрізнялися від мирних християн-квакерів.

В оборонній війні проти загарбників індійці спочатку мали успіхи. Завдяки гострому розуму, розвинутому ще змалку, вони вміли краще використовувати всі переваги місцевості.

Загальновідома поразка англійського генерала Бредока. В супроводі величезного обозу і музик повів він своїх 1400 солдатів у прадавні ліси. Він не зважав на застереження офіцера міліції Джорджа Вашінгтона, майбутнього президента США, ані на поради такого досвідченого слідопита, як Данієль Бун.

Вождь оттавів Понтіак з шістьмастами індійців зненацька напав на військовий загін Бредока. Білі зазнали цілковитої поразки. Гармати і вантаж залишилися в руках індійців, більшість солдатів загинуло, сам генерал Бредок наклав головою. Рештки його загону врятувалися нестримною втечею.

Якщо зважити на співвідношення сил у цій битві, то стане зрозумілим, чому дакоти не вважали заслугою убити білого. «Білі дуже легко дозволяють себе вбивати», — казали воїни-дакоти. Але все зростаюча кількість білих і їхня зброя, що була кращою за індійську, набули вирішального значення. Білі перемогли і вигнали індійців.

Після того як землі навколо Великих озер і на східному узбережжі Північної Америки були захоплені, білі проникли у райони річки Огайо, теперішньої Кентуккі. Ця місцевість за свою красу і родючість була названа першими поселенцями «божим садом». Наступні поселенці перетворили її в «темну і криваву долину». Потім кордон між