Ден Сіммонс - Гіперіон, Ден Сіммонс

тілами, що перебувають на межі її гравітаційного впливу та формують зовнішню матеріальну межу системи. Стосовно (Старої) Землі думка про існування такої області вперше була постульована 1932 р. естонським астрономом та астрофізиком Ернстом Епіком (1893–1985), котрий вважав її джерелом походження довгоперіодичних комет. У подальшому, впродовж 1950-х рр., гіпотезу незалежно розвинув його нідерландський колега Ян О(о)рт (1900–1992). Об’єкти місцевої хмари Оорта, найпевніше, є реліктами протопланетного диску, що збереглися із часів формування Сонячної системи і зараз перебувають на відстані 5–100 тис. а. о. (тобто до 2 світлових років) від її центра.

9

Джон Кітс. Падіння Гіперіона. Пісня 1, 423–430 (The Fall of Hyperion: A Dream, 1857).

«Падіння Гіперіона» — незавершена епічна поема-«приквел» до іншої, також незавершеної епічної поеми «Гіперіон» (Hyperion, 1820). Обидва твори були спробами автора звернутися до теми одвічної боротьби абсолютних цінностей та морального занепаду, а також ролі поета як співця людських страждань. Обидва лишилися незавершеними, оскільки Кітс вважав їх надто мілтонівськими за духом.

Фрагменти обох перекладав Василь Мисик (1968).

10

Кловіс (Clovis, від назви стоянки поблизу м. Кловіс, Нью-Мексіко, США) — перша добре задокументована верхньопалеолітична археологічна культура американських аборигенів, кочових збирачів та мисливців на мегафауну Нового світу, що існувала на території Північної, Центральної і частково Південної Америк 13–12 тис. років тому. Зникла внаслідок раптового похолодання наприкінці плейстоцену, можливо, викликаного зіткненням із космічним тілом 12 900 років тому. Культура зокрема характеризується специфічними ланцетоподібними вістрями і пласкими, оббитими з обох сторін наконечниками списів із поздовжними жолобками та ввігнутою основою. Культура була відкрита на межі 20–30-х рр. XX ст. американським археологом Едгаром Говардом (1887–1943).

11

Аватара (санскр. अवतार, [avatàra], «сходження, спуск») — в індуїзмі інкарнація, втілення божества у подобі смертної істоти.

12

Джон М’юїр (Muir, 21.04.1838, м. Дунбар, Лотіан, Шотландія, В. Британія — 24.12.1914, м. Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — видатний американо-шотландський природознавець, еколог та мислитель, фундатор природоохоронної системи в США. Зокрема, завдяки зусиллям Джона М’юїра статус заповідника одержав Національний парк «Секвойя». «Завіти» М’юїра складають 12 книжок та понад 300 статей, що в них він висловлює інколи екстатичні погляди, згідно з якими дика природа, яку він вважав «рідною домівкою людини» в прямому і переносному значеннях — це чистий вияв божественного Промислу, а тому вона є вищою від цивілізації людини як такої.

13

За показною футуристичною беззмістовністю власної назви Nada, можливо, ховається іспанський займенник nada, «нічого», або ж навіть складне поняття індуїстської метафізики, де नाद [näda] — це внутрішній звук, тонка вібрація, що є поєднанням свідомості та енергії.

14

Вільям Батлер Єйтс. Вісті для дельфійського оракула. II (News For The Delphic Oracle, 1939; укр. пер. Олександра Мокровольського, 2004).

Фрагмент пізньої поезії видатного ірландського поета-символіста і драматурга, лауреата Нобелівської премії з літератури 1923 р., громадського діяча Вільяма Батлера Єйтса (Yeats, 13.06.1865, с. Сендімаунт, Дублін, Ірландія, В. Британія — 28.01.1939, м. Мантон, Ніцца, Приморські Альпи, Франція), відомого своєю зацікавленістю в древніх міфологіях, національному фольклорі, містицизмі й окультизмі.

15

Можливо, алюзія на хрестоматійну шекспірівську цитату «Коня! Коня! Все царство за коня!» з історичної хроніки «Річард III» (The Tragedy of Richard the Third, 1597; укр. пер. Бориса Тена, 1952).

16

Джеффрі Чосер. Кентерберійські оповіді. Пролог, 855–860 (Tales of Caunterbury, бл. 1400 р.; укр. пер. Максима Стріхи, 2015).

«Кентерберійські оповідки» Джеффрі Чосера, (Chaucer, бл. 1343, м. Лондон — 25.10.1400[?], там же), поета, ерудованого клерка, придворного діяча та дипломата — видатна пам’ятка пізньосередньовічної англійської літератури. Незавершена автором збірка переважно віршованих, написаних т. зв. «героїчною строфою» новел, включених у рамкову оповідь: прощу двох дюжин пілігримів до мощів св. Томаса Бекета в Кентербері, які по дорозі переповідають один одному історії свого життя. Вважається новаторською через манеру написання та індивідуальні мовленнєві характеристики, якими автор наділив своїх персонажів.

Українською мовою перекладалися фрагментарно Євгеном Крижевичем (1975), Костянтином Родигіним (2012) та Максимом Стріхою, чий повний переклад «Кентерберійських оповідок» був анонсований видавництвом «Астролябія» (Львів).

17

Апостат (від гр. ἀποστασία [apostasia], «відступництво, невірність») — віровідступник.

18

Марі Жозеф П’єр Тейяр де Шарден (Teilhard de Chardin, 01.05.1881, с. Орсін, Пюї-де-Дом, Франція — 10.04.1955, м. Нью-Йорк, Нью-Йорк, США) — видатний французький мислитель, геолог та палеонтолог за освітою, а також католицький священик, єзуїт, філософ-ідеаліст. Синкретизм його релігійних, наукових та світоглядних поглядів (що інколи зіставляються із концепцією ноосфери Вернадського) привели до власної інтерпретації християнського віровчення, спершу засуджуваної, згодом (поступово, посмертно, починаючи з 1980-х рр.) залученої в офіційні доктрини католицької церкви. Тейяр де Шарден критикував томізм, що панував у католицизмі, у свою чергу ортодоксальні католики обвинувачували його в єресі пантеїзму, що межував із атеїзмом. Як учений — співучасник відкриття китайської викопної людини — синантропа (1929). Нині вчення Тейяра де Шардена та його похідні називають «тейярдизмом».

19

Тут, далі і по всьому тексту (кіберпанки, «чорна крига», матриця Ґібсона, Ковбой Ґібсон, [кіберпросторова] дека — див. нижче) розсипані алюзії та прямі відсилання до епохального роману американського письменника-фантаста Вільяма Ґібсона «Нейромант» (Neuromancer, 1984; укр. пер. Ольги Любарської, 2016), що фактично заклав підвалини і літературний стандарт фантастичного антиутопійного жанру кіберпанк, головними темами якого є розвиток і проникнення інформаційних технологій у повсякденне життя людини на фоні соціальних катаклізмів, екологічних проблем та урбанізації, зазвичай за участі штучних інтелектів.

Стимсимуляції (стимсимси) — аналог гібсонівського поняття «симстим» — стимулювання нервової системи людини для одержання повноцінного ефекту переживань (симуляції) іншої особи.

20

Прозелітизм (від гр. προσήλυτος [prosélytos], «новонавернений») — прагнення навертати інших людей у свою віру, а також цілеспрямована діяльність із залучення нових вірян до своєї релігії, церкви чи секти. В межах християнства прозелітизмом також вважається навернення з однієї християнської конфесії в іншу, проти чого, зокрема, активно виступає православна церква.

21

Нададаптація — тут: термін еволюційної біології, надмірне пристосовування до вкрай статичного середовища на значних проміжках часу здатне призводити до дегенеративних процесів в окремих («надлишкових») органах та їхніх функціях.

22

Лімб (лат. limbus, «край, межа») — видимий край небесного тіла в проекції на небесну сферу.