Олександра Малінкова - В кроці від кохання, Олександра Малінкова

ГЛАВА 10

Емілія.

- Знаєш, що мені зробив вчора батько після моєї вихідки? - тихо промовляю в слухавку і озираюся на всі боки.

- Ні-і… - відповіла Люся насторожено.

- Нічого! - проспівала я.

- Як так? - збуджено вигукнула подружка.

- Сама в шоці! - відкусила шматок від яблука і зручно вмостилася на лаві в альтанці, підставляючи обличчя під теплі сонячні промені.

- Дивно якось… - зауважила Люська.

- І я про те ж саме подумала! - погодилася я. - А ще батько увесь ранок виглядав так, наче нічого не сталося! Ще й натякнув, щоб на наступні вихідні нічого не планувала!

- Я ж і кажу, не подобається мені це все! - задумливо продовжила вона. - Ну ти хоч тримала марку вранці, ну там вчорашній мейк і так далі.

- Угу! - погоджуюсь. - Твоя пудра у три шари. Чубчика гребінцем начисала і залила лаком, так, що тепер стоїть, як у молодого на весіллі. Он і охоронець шарахнувся, коли побачив мене. Сірко пізнавати перестав і гавкає тепер. Сусід скоро пиячити кине!

- Ну ти цей… не перегравай дуже. - радить мені подруга. - І біля відкритого вогню на всяк випадок не трися близько. А то пихне так, без чуба залишишся!

- Та я знаю! - зітхаю сутужно. - Але ж, батько може повернутися в будь-яку мить. А якщо знову не сам? І тут я така… І той бовдур одразу мене пізнає… пізнає і видасть, де і коли бачив! 

- Думаю  Марку вистачило і твого вчорашнього “виступа”! Не думаю, що йому спаде на думку приїздити знову до Вас за “добавкою”! Хоча…

     “І від цього її хоча, стало якось по особливому лячно!”

- Знаючи твого батька, він так легко від своєї ідеї не відступиться!

- Мені теж так здається! Якось аж занадто просто та швидко все обійшлося! Наче присипляє мою пильність! Вранці, замість “розбірок”, повідомив, що підібрав для мене “гідну” роботу! 

     "Скільки разів натякала батьку про роботу!? Безліч!  А тут за один вечір, і все! Хочеш роботу, тримай! Можливо, як варіант це все для батьків Марка, щоб я не виглядала такою собі безталанницею та нахлібницею. Особливо після моїх навмисних слів, що займаюся виключно тим, що витрачаю гроші татуся!"

- Робота! Це ж не так і погано! Облаштуєшся і мене до себе влаштуєш! Разом веселіше! Зможемо житло винайняти! А потім запишемо перший твій хіт! 

- Звучить так гарно і райдужно! - гірко посміхаюся я.

- Нічого! Прорвемся неодмінно! Не хнюпся! - підбадьорює мене подружка. - Думай про вечірній виступ у клубі. 

- Точно! Я й забула! - поганий настрій, як рукою зняло. - Аби ж тільки пощастило і батько не прокинувся. 

 

     Марк.

     “Сьогодні має все вийти!”, - саме з такою впевненістю я ввечері припхався у клуб. 

      Знову виступ “чарівної незнайомки”! Виклав кругленьку суму за столик поряд зі сценою. Квіти купив - червоні троянди.

     Навіть примудрився спекаться  подруги. Який це день я вже її ігнорю? Досить грати в схованки! Треба, нарешті, поговорити з Інною і пояснити, чому нам більше не треба зустрічатися! Головна причина - я не бачу майбутнього з нею. 

      Ну добре! Без незнайомки не обійшлося! 

      Розумію, що вона неймовірно талановита! Думаю, що не менш гарна ніж її голос і душа… Боже! Та я в захваті від неї! Витончена, тендітна… 

      Можливо, через моє захоплення в це важко повірити, але зараз я щирий! Завжди начхати було на публічних людей, артистів. Якими б вони не були розпіареними, популярними мені було байдуже. А тут почув голос і поплив, як той підліток. Та мені дах зриває від розуміння, що я не один в довгій черзі її шанувальників. Безумовно, в такої жінки їх чимало! Але я маю спробувати! Хочу знати хто вона! І якщо мені усміхнеться вдача… 

      Тому і блукаю перед виступом коридорами клубу в надії зустріти таємничу виконавицю пісень.

      “Це що? Знову та сама, яка примудрилась підлізти під двері, коли я їх відчиняв? Видно вона тут часто буває! Чомусь не здивований! 

      Дівчина в “пошуці”, таких видно одразу! Думала я зміню думку, коли відмовилася від моїх грошей?”

     Сам не розумію, навіщо йду зараз за нею. Насправді, просто хочу підтвердити або ж спростувати своє припущення! 

     “В гримерку? Серйозно? Вона ось так просто може туди потрапити? Та це приміщення недосяжне для простих смертних! Може вона якась крадійка?” 

     Набираюсь чи то сміливості, чи то нахабності і смикаю за ручку! Зачинено! 

     “Ну що ж, почекаю трішки! До початку ще є декілька хвилин!” 

- Марку! Яка несподівана зустріч! - вигукує мій давній знайомий та плескає мене по плечу.

- Дмитре! - тисну його руку. 

- Чому ти тут тупцюєш?! Виступ вже давно почався! - вигукує він.

- Але ж! - знову смикаю за ручку, як було зачинено так і зараз.

- Та це приміщення має декілька виходів! Як своєрідний захист від непроханих фанатів - сміється Дмитро. - Що? Мабуть і самому стало цікаво, хто вона? - підморгує мені й переводить погляд на червоні троянди.

     До моїх вух доносяться перші акорди композиції, починає плавно линути приємний та ніжний голос співачки. Йду на голос, наче заворожений… 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍