Ліра Куміра - Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра

Глава 14. Перший день в новій групі

- Всім привіт, - головне не показувати, що я їх боюся. Посмішку ширше і нахабно так заходимо. Тільки б не переборщити, а то наробити справ. 
 
Відповіддю мені була тиша. Так, схоже ми не подружимося. Не знаю скільки я проведу з водниками, але відчуваю мені тут не раді. Вони всіх новачків так зустрічають чи це тільки мені так пощастило? Все ж мої улюблені цілителі куди добріші в цьому плані. Від цих спогадів стало трохи сумно, але я не стала загострювати свою увагу на них. 
 
Пройшла повз приголомшених магів і вибрала собі стіл, який прийшвся до вподоби. Мені не звикати. А коли я вже приготувалася в повній тиші чекати приходу майстра, поруч зі мною сіла сіроока блондинка, м'яко посміхнулася і завела розмову: 
 
 - Так це ти вчора відьмачок затопила? - я кивнула, не бачу сенсу приховувати - Було круто, я навіть відлуння твоєї сили відчула. Кажуть, ти і захист майстра пробила, - а дівчина не з простих, звідки вона дізналася? 
 
 - В академії взагалі багато про що говорять, я б не стала всьому вірити, - я не піддалася на провокацію, нічим тут хвалитися. Але дівчина мене здивувала, вона кивнула серйозно і простягнула долоню: 
 
 - Будь дружити. Я - Селена, а майстер Дестані - моя мама, - ось тобі і п'яти їжачка. Тепер зрозуміло звідки вона дізналася. 
 
 - Амелія. Амелія Стайлінг, - звикла представлятися повним ім'ям. 
 
 - Приємно познайомитися, Амелія. Я сяду з тобою? - втім вона вже сіла, так що мені відповідати і не потрібно було. Всі інші уважно спостерігала за нашим діалогом, але ніхто не втручався. Подумати про це мені не дали, в аудиторію зайшов незнайомий мені майстер і одразу ж почав диктувати лекцію.
 
Селена виявилася просто джерелом інформації: за три пари, що ми провели разом, вона виклала мені все необхідне про наших майстрів. Та й про одногрупників теж. Але вона не стосувалася особистої інформації, тільки сухі факти: хто і що з себе представляє, як маг. 
 
На обід ми пішли разом і приєдналися до Оллі, яка вже зайняла нам стіл.
 - Оллі, це Селена. Селена, це Оллі, - представила я один одному дівчат, і ми взялися за їжу. Подруга розповіла про нашу групу, всі дуже були занепокоїні через мій перехід і звичайно ж засмутилися. Так, необхідно буде обов'язково поговорити з хлопцями і дівчатами. 
 
З подругою ми домовилися зустрітися ввечері у мене, потрібно обговорити все, що відбулося за останній час, я завжди ділилася з Оллі практично всім. З Селеною ж ми попрямували на наступну лекцію з магії води. І скільки ж їх буде? Тільки сьогодні це вже четверта, і жодної практики. Навіть дивно. У цілителів на другому курсі все з точністю до навпаки. Хоча, чого це я, викладачам краще знати, як правильно навчати адептів. 
 
Коли наші лекційні муки закінчилися, за мною прийшла майстер Дестані, і ми попрямували на чергове тренування. Селена співчутливо помахала мені рукою, але с нами не пішла. 
 
А через три години я просто вилазила з аудиторії. Сил не залишалося навіть на поставу, не кажучи вже про посмішку або бажання поїсти. До кімнати повернулася на повному автопілоті і в ту ж хвилину впала на ліжко. Краще добийте мене відразу, навіщо так мучити? Але потім я подумала про те, що зі мною буде, якщо я вигорю, тому подумки все ж таки подякувала майстрові Дестані. Адже їй ці тренування теж даються не так вже й легко. Важко стримувати силу нестабільного мага поруч з тобою, але жінка справлялася. 
 
Через деякий час в двері пошкреблися, але йти відкривати у мене не було ні сил, ні бажання. Проте пізнього візитера це не зупинило, і парц хвилин потому в кімнату ввірвалася Оллі. 
 
 - Ого, і що це за зомбі на ліжку моєї подруги? - її жарта я не оцінила, але товаришка не здавалася, - Амі, все так погано? - вона співчутливо погладила мене по спині, а я важко зітхнула: 
 
 - Все ще гірше. Здається, я володію всіма видами магії і не справляюся з ними, - вивалила всі новини відразу, поки були сили це сказати. 
 
 - І некромантією? - Оллі злякано схопила мене за долоню. 
 
 - Напевно. Точно не знаю, але «Всевидяче Око» ледь не розплавилося від мого дотику, перевірку довелося перервати. 
 
 - Ого, - Оллі нахилилася до мене, обіймаючи, - Амі, ми обов'язково впораємося, чуєш мене? - я кивнула. 
 
 - А ще ректор сказав мені можуть допомогти лише в Академії Польотів. Тількие ось як туди потрапити - не знаю, - тепер все, я виклала всі свої біди подрузі і стало значно легше. Іноді ось так просто потрібно виговоритися, і відпустити наболіле. 
 
 - Я знаю хто тобі може допомогти! - очі подруги загорілися азартом, і я навіть підвелася, чекаючи розповіді. 
 
 - І хто ж? 
 
- Пам'ятаєш хлопців на лекції, ті, що дракони, - я кивнула, - Кажуть вони з дуже впливових сімей. Якщо попросити одного з них ... - договорити я подрузі не дала. 
 
 - Оллі, прокинься. Навіщо драконам мені допомагати? Та й як ти собі це уявляєш? "Гей, привіт. У мене тут магія злегка зашкалює, може допоможете мені потрапити в Академію Польотів?» - так чи що? 
 
 - Ну не зовсім, але приблизно. 
 
 - Ага , і навіщо їм по-твоєму це треба? 
 
 - Не знаю ... - здається, до Оллі тільки зараз дійшла абсурдність її пропозиції, - Але може спробуємо? - я негативно кивнула, і подруга поникла. 
 
Ми так ще посиділи трохи в тиші, аж раптом вона схаменулася: 
 
 - Ой! Я ж тобі поїсти принесла, - подруга підскочила і почала вивуджувати всяку смакоту зі своєї сумки. Хто б ще про мене подбав, як не вона. 
 
 - Дякую, з задоволенням перекушу, з обіду нічого не їла. 
 
А коли Оллі пішла, я відкрила один з підручників, виданих мені майстром Дестані, і взялася за читання. Та так і заснула за столом, опустивши голову на книгу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно