Шекспір Вільям - Гамлет, Шекспір Вільям

Та в питанні честі,
Що осторонь стоїть, я не мирюсь,
Аж поки від бувалих суддів честі
Почую слово та умови миру,
Що не зганьблять моє ім'я. А доти
Приймаю вашу приязнь яко приязнь,
Не зраджу я її.
Гамлет
Я радий щиро
Й на братній поєдинок чесно йду.
Подайте меч мені.
Лаерт
Мені також.
Гамлет
Як прикрашають зброю цю оздоби,
Я буду за прикрасу вам, Лаерте.
На тлі мого невміння хай ваш хист
Мов зірка в ночі сяє.
Лаерт
Ви кпите?
Гамлет
Ось вам рука, що ні.
Король
Мечі їм, Озріку. Небоже Гамлет,
Заклад ти знаєш?
Гамлет
Знаю пречудово.
На слабшу сторону заклались ви.
Король
Я не боюсь. Я бачив вас обох:
Він поспритнішав, та дає нам фору.
Лаерт
Цей заважкий. Дозвольте взяти інший.
Гамлет
Цей по мені. Завдовжки рівні всі?
Озрік
Так, ваша милість.
Готуються до змагання.
Король
Поставити на стіл ковші вина.
Як Гамлет влучить вперше, або вдруге,
Чи в третій сутичці удар сквитає,
[113]
На всіх бійницях гримнуть хай з гармат.
За Гамлета король підійме келих,
Перлину в нього вкинувши, дорожчу
Над ту, що королі чотири мали
В короні датській. Дайте чаші нам!
Хай тулумбаси сурмам повістять,
А сурми — всім на чатах гармашам,
Гармати — небу, небеса — землі,
Що п'є король за Гамлета! Почнім же.
Сурми.
А судді хай слідкують пильним оком.
Гамлет
Почнім.
Лаерт
Почнім.
Б'ються.
Гамлет
Раз.
Лаерт
Ні.
Гамлет
Суддя хай скаже.
Озрік
Удар, удар виразний.
Лаерт
Добре. Далі.
Король
Гей, чашу. Гамлете, цей перл — тобі.
Твоє здоров'я.
Фанфари, гарматні постріли за сценою.
Дати принцу келих.
Гамлет
Я ще зітнусь. На час відставте трунок.
Почнім.
Б'ються.
Ще вдар. Визнаєте?
Лаерт
Так, дотик, дотик, згоден я.
Король
Наш син поборе.
Королева
Дихає він важко.
Ось хустка, Гамлете, хоч витри лоб.
Тобі на щастя королева п'є.
Гамлет
Ласкава пані!
Король
Ні, не пий, Гертрудо.
Королева
Мені, мій мужу, хочеться. Пробачте.
[114]
Король
(Убік)
Отруєна ця чаша! Ох, запізно!
Гамлет
Я поки що не вільний пити... зараз.
Королева
Ходи, я втру тобі лице.
Лаерт
Тепер, королю, вдарю вже.
Король
Навряд.
Лаерт
(убік)
Одначе це не в лад з моїм сумлінням.
Гамлет
Почнім, Лаерте, втретє, та не бавтесь.
Будь ласка, випадайте з палом, з серцем.
Не за дитину ж маєте мене.
Лаерт
Гадаєте? Почнім.
Б'ються.
Озрік
Нічого ані в кого.
Лаерт
Тепер держись!
Лаерт ранить Гамлета. Далі в сутичці вони міняються зброєю. Гамлет ранить Лаерта.
Король
Розняти! Розпалились.
Гамлет
Ні, ще.
Королева падає.
Озрік
На поміч королеві, гей!
Гораціо
В крові і той, і той. Що вам, мій принце?
Озрік
Що вам, Лаерте?
Лаерт
Попав кулик в свої тенета, Озрік.
Мене вбива моя підступність власна.
Гамлет
Що сталось з королевою?
Король
Зомліла,
Уздрівши кров.
Королева
Ні, це вино, вино!
О Гамлете, отруєно мене.
(Умирає)
Гамлет
О чорне діло! Гей! Замкнути двері!
Це зрада! Зрадник де?
Лаерт падає.
[115]
Лаерт
Тут, Гамлете. Ти, Гамлете, вже вбитий,-
Ніякі в світі ліки не врятують.
В тобі нема життя й на півгодини.
Знаряддя зради он, в твоїй руці,
Нагострене й затруєне. Підлота
Моя на мене вістря повернула.
Глянь, я лежу і більше вже не встану.
Отруту мати випила твоя...
Не можу більш. Король... його вина.
Гамлет
Жало отруєне?
Роби своє, отруто!
(Протинає короля)
Усі
Зрада! Зрада!
Король
Рятуйте, друзі! В мене ж тільки рана!
Гамлет
Ти кровозмісний вінценосний вбивце!
Рушай вслід матері моїй!
Король умирає.
Лаерт
Розплату
Він заслужив. Він зготував отруту.
Простім брат брата, Гамлете шляхетний.
Хай не впаде ні смерть моя на тебе,
Ні батькова, ані твоя на мене.
(Умирає)
Гамлет
Хай небо все простить! Я — за тобою.
Вмираю я, Гораціо. Прощай!
Прощай і ти, нещасна королево.
А вам, що зблідли так і тремтите,
Мовчазним глядачам страшного дійства,
Коли б був час (бо смерть, суворий стражник,
Спішить з арештом), я б вам оповів...
Та де вже там... Гораціо, вмираю.
Ти житимеш. Скажи про мене правду
Невтаємниченим.
Гораціо
О ні, мій принце.
Я швидше римлянин, аніж датчанин.
Ще трохи є вина.
Гамлет
Якщо ти муж,
Кинь келих! Дай! В ім'я небес, віддай!
Гораціо, як не розкрити все,
Заплямиться ім'я моє навіки!
Якщо мене в своїм беріг ти серці,
[116]
Відстроч своє блаженство ще на час.
Ще подиши на цім жорстокім світі
Й про мене розкажи!
За сценою чути марш і постріли.
Що там за гамір?
Озрік
Звитяжний Фортінбрас вернувсь із Польщі
І віддає ясу послам англійським.
Гамлет
О друже мій Гораціо! Вмираю.
Могутня трута дух зборола мій.
Із Англії вістей вже не почую,
Та провіщаю, що на Фортінбраса
Впаде ваш вибір. Голос кволий мій
Йому віддай і поясни також,
Які обставини... а далі — тиша.
(Умирає)
Гораціо
Спинилось чесне серце. Спи, мій принце!
Хай сонми янголів твій сон колишуть.
Марш за сценою.
Чому все ближче барабани?
Входять Фортінбрас та англійські посли, з барабанним боєм, прапорами, і почет.
Фортінбрас
Де те видовище?
Гораціо
По що прийшли ви?
Якщо по горе й розпач,— ось вони.
Фортінбрас
Кругом сліди різні. О смерть пихата!
Що за бенкет готуєш в вічній тьмі,
Що нагло так родину королівську
Поклала трупом?
1-й посол
Так, страшна картина.
Спізнились наші з Англії вістки.
Не вчують вуха, що почути мали
Про те, що здійснено його наказ,
Що Розенкранц і Гільденстерн вже мертві.
Нам дяка буде з уст чиїх?
Гораціо
Не з цих,
Хоч би вони ще й дихали для дяки;
Бо не давав наказу він про страту.
А що припало на кривавий суд —
Вам з Англії, вам із походу в Польщу —
Прибути водночас, то на помості
[117]
Високім покладуть нехай ці трупи,
І світові всьому я оповім,
Як сталося те все. То буде повість
Про люті, нелюдські, криваві вчинки,
Про вбивства темні, про страшні розплати,
Про жертви сили, хитрощів і зради
Й насамкінець про той підступний замір,
Що впав на голови призвідцям. Правду
Скажу про все.
Фортінбрас
Спішім про те почути
І скличмо найповажніших на раду.
А я з жалем прийму належне щастя,-
В цім королівстві є й мої права:
Судьба мені велить їх ознаймити.
Гораціо
Про це мені теж випаде сказати,-
З тих уст, чий голос багатьох прихилить.
Та краще враз це довершити, доки
Народ в нестямі; щоб не сталось лиха
Від змов чи бунту.
Фортінбрас
Хай же на поміст,
Як воїна, чотири капітани
Піднімуть Гамлета. Живий він був би
Взірцем монарха. А в останню путь
Стрільба в полках і музика військова
Хай проведуть його.
Виносьте ж трупи, бо картина ця,
В бою доречна, тут не до лиця.
Паліть з гармат!
Жалобний марш. Усі виходять, виносячи трупи, після чого чути грім гармат.
[118]