Валентин Ісаакович Річ - Мушкетери, Валентин Ісаакович Річ

розписка — у мене розписка… Не розумієте, про що мова? Про розписку дідуся Джафара! Про свободу Халіда!..

Через годину все було закінчено. Ігумен монастиря Святого Гільйома розібрався в цифрах на котушці Фернанового фотоапарата і зрозумів, що його не обдурюють. Рукопис сфотографували — двічі з обох боків. Решту плівки тут же засвітили. Фернан написав розписку. Отець Філіпп, котрий добре розумівся на юридичних премудростях, причіпливо перечитав її кілька разів і заховав у сейф, видавши натомість “контракт” Халіда.

— От тепер, — сказав на прощання Фернан, — я з задоволенням скуштував би бургундського!

— Яке може бути бургундське в святій обителі? — розвів руками отець Філіпп.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
Христос і поліцейські

Стиснувши долонями худі щоки, Халід дивився, як коцюрбиться в полум’ї і перетворюється на дим страшний папір, підписаний дідусем Джафаром. В чорних хлопчикових очах блищали сльози.

— От і все! — весело сказав Фернан, підніс попільницю до вікна і здмухнув з неї купку попелу. — От і все! — повторив він. — І досить сумувати. Скоро побачиш дідуся!

Хлопчик схопив велику Фернанову руку і притисся до неї лобом. А коли підвів голову, в його очах уже не було сліз.

— Я думав, що Бог обдурив мене, — серйозно мовив Халід. — Я просив грошей, а він дав мені стару шкіру. Але Бог всемогутній. Він зробив так, що стара шкіра стала дорожча за гроші. Як мені віддячити йому?

— Коли б Господь знав, що написано на цій старій шкірі, він зробив би так, щоб ніхто й ніколи не знайшов її! — усміхнувся Фернан.

— Чому? — здивувався хлопчик.

— Це довга історія, І навряд чи ти зрозумієш її.

— Я постараюсь!

— Гаразд, спробуємо… Мабуть, отець Філіпп розповідав тобі про Ісуса Христа?

Халід ствердно кивнув головою.

— Так ось, у всій цій історії з Ісусом Христом, сином божим, є немало загадкового й незрозумілого. Наприклад, незрозуміло, чому жодна людина, яка жила в ті самі часи, що й, за словами Біблії, Христос, нічого про нього не знала. Адже ж тоді було чимало знаменитих учених — Плутарх, Йосиф Флавій, Сенека, Філон Александрійський. Вони залишили свої книжки. І в жодній з цих книжок нема й слова про засновника християнської релігії, великого чудотворця Ісуса. Ну як це пояснити?

— Не знаю, — простодушно відповів хлопчик.

— Або ще така загадка, — вів далі Фернан. — Незрозуміло, чому за тисячі років до того, як, згідно Євангелія, народився Ісус Христос, багато народів вірило в богів, що були дуже схожі на Христоса? Наприклад, Христос народився 25 грудня. І, як це не дивно, саме того ж дня — 25 грудня — лише за багато століть раніше, народився, на думку стародавніх жителів Індії, Будда, на думку стародавніх єгиптян — Гор, на думку стародавніх іранців — Мітра. А коли пригадати, що розповідали про всіх цих богів, то можна здивуватися ще більше.

Скажімо, у Мітри була матір’ю діва Майя — точна копія діви Марії. Коли Мітра народився, до нього на поклін першими прийшли пастухи — так само, як до Ісуса. І далі все було страшенно схожим. Після таємної вечері Мітру розіп’яли, він здійнявся на небо, обіцяючи повернутися на землю і вчинити страшний суд над грішниками. Люди, що вірили в Мітру, носили хрест, як і значно пізніше люди, що вірили в Христа… Ну як пояснити цей дивний збіг?

— Ну, а тепер слухай уважно! Стара шкіра, котру ти знайшов у печері, загадала нам ще одну загадку. На ній написано, що за двісті літ до Христового народження спаситель уже ходив по землі, читав проповіді, був не по правді звинувачений і помер мученицькою смертю. Виходить, що спаситель помер за багато років до народження спасителя. Але ж не може людина померти до того, як народиться?

— Не може! — усміхнувся Халід.

Це в нього не викликало, мабуть, ніяких сумнівів.

— Звичайно не може! — підтакнув Фернан. — І коли подумати як слід, то всім цим загадкам є одна і дуже проста розгадка. Все, що сказано в Біблії про Ісуса Христа, — байка. Насправді саме такої людини не було. А раз не було, то зрозуміло, чому ніхто із жителів тих часів нічого про нього не чув. Релігійну байку про Христа склали тоді, коли і Плутарх, і Сенека, і всі інші вже повмирали.

Дуже просто пояснюється і загадка про однаковий день народження. 25 грудня день починає збільшуватись, а ніч зменшуватись. Майже всі стародавні жителі думали, що в цей день народжується бог Сонця, котрий починає перемагати пітьму. Казки про таких богів складались у всіх країнах задовго до того, як була вигадана байка про Христа. Одна така стародавня казка написана на старій шкірі, що пролежала в глечику понад дві тисячі років. І, як я уже сказав тобі, це дуже неприємна для Бога казка. Бо вона ще раз стверджує, що ніякого Бога немає.

— Але хто тоді поклав цю шкіру в глечик? Хто спрямував мої ноги до печери? Хто примусив господаря віддати мене вам? — невпевнено спитав хлопчик.

Фернан розсміявся.

— Найлегше відповісти на твоє друге запитання. Хто спрямував твої ноги до печери? Таж коза Жозефіна! Шкіру сховали жителі Хірбету, коли рятувалися від ворогів багато сотень років тому. Ну, а все інше — запам’ятай, мій хлопчику: людина, навіть звичайнісінька людина, може зробити далеко більше, ніж найгеніальніше вигаданий Бог!

— Звичайнісінька людина… — тихо повторив Халід. Потім глянув просто Фернанові у вічі, зніяковіло усміхнувся і так само тихо промовив: — Ні… Не звичайнісінька…

Він підхопився, кинувся до дверей, і Фернан почув, як зарипіли східці під його ногами…

У