Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

що Кшисек, який доводився йому ріднею, розпитував про Камілу. Побачивши Малгосин телефон, Мацек негайно обмінявся з нею номерами.

— Ну, тепер ми в контакті!

Сказати щось іще не дозволив дзвоник. Усі сіли на свої місця. Того дня Малгосі здавалося, що уроки тривають без кінця. На польській мові її мобільник лежав у рюкзаку. Усім у класі було відомо, що хто-хто, а пані Чайка ненавидить усі ці сучасні «прибамбаси». Тим більше, що не всі мобілки мали польські літери. А це, за словами вчительки, спричиняє цілковиту відсутність поваги до рідної мови! І до того ж виникає купа непорозумінь! Авжеж, у класі добре пам’ятали сутичку Чорного Міхала з Мацеком через те, що Міхал не так зрозумів товаришеву есемеску. Тоді їх довелося розбороняти силоміць. Відтоді в Міхала не було мобільного. Мама відібрала його в сина через погану поведінку.

Окрім мобільних телефонів, учителька польської не любила ще кілька речей: фруктових «желейок», від вигляду яких її мало не нудило, пахучих жуйок, яких, на щастя, майже ніхто не купував. Проте в школі ще довго розповідали, як багато років тому котрась із учениць запхнула собі шматочки жуйки до носа, бо вдавала моржа. Учительці довелося вийти із класу. Таким чином мобілки й «желейки» на уроках польської були заборонені. Тож не дивно, що всі аж завмерли, коли посеред складних граматичних пояснень почувся рингтон есемески. Мелодія лунала з Малгосиного рюкзака.

— А це що таке? — розгнівалася вчителька. — Я стільки разів повторювала, що слід вимикати телефони на уроках! А найкраще взагалі не приносити їх до школи. Вам добре відомо, скільки зараз крадіжок! Малгожато! Будь ласка, витягни телефон і вимкни його, а тоді поклади в мене на столі. Поверну лише після уроків.

Коли Малгося постукала у двері вчительської, щоб забрати мобілку, їй довелося вислухати коротку лекцію на тему культури.

— Сьогодні, коли заходиш до банку чи на пошту, відразу бачиш напис: «Заборонено користуватися мобільними телефонами!» — говорила класна керівничка. — Існують навіть спеціальні правила для користувачів! Те, що ти їх не дотримуєшся, на жаль, погано свідчить про твою культуру…

Проте слова пані Чайки були для Малгосі неважливими. Їй кортіло прочитати перше повідомлення на своєму телефоні. Дівчина швидко прочитала: «(.) (.) Це цицьки щастя. Якщо хочеш мати вдалий секс у Новому році, надішли це повідомлення 5 особам». Відправником був, звичайно, Мацек. Малгося здогадалася не лише за підписом. З-поміж усіх її знайомих лише він міг таке утнути.

Розумники и незграби

Малгося аж нетямилася від люті. Як Каміла могла так учинити! Та ще й при всіх! Назвала її незграбою при Мацекові, Кшисеку й купі інших! Мацек сміявся, авжеж, вона по очах це бачила! Навіщо вони взагалі вирішили провести разом канікули в цьому місці? Ех… напевне, друзі однаково зустрілися б на якійсь із вуличок Шклярської Поремби. Про все це дівчина думала, повільно й доволі незграбно шкандибаючи до інструктора.

До містечка прибули декілька днів тому. Зустрілися ще на пероні перед від’їздом. Мацек приїхав з родичами, Кшисеком та Магдою. Його мама невідь-чому безмежно їм довіряла. Магда, щоправда, була вже студенткою, але хіба можна покладатися на Кшисека? Він-бо лише на два роки старший. І що з того? Камілині батьки взяли під опіку доньку з подругою.

Погода вже на початку виявилася несприятливою для прогулянок. Заметілі, хуртовини й мороз мінус 15 були просто жахливими! Особливо для містян. Вулички гірського містечка заполонили люди, які замість того, аби кататися на лижах, бігали від кафешки до бару або забігайлівки з гарячими стравами.

— З одного боку я радий, що відпочину від комп’ютерних ігор, але з іншого… — Кшисек на хвильку замовк, а тоді продовжив: — Якщо вже не можна кататися на лижах, бо оголосили про якийсь там рівень загрози сходження лавини, то бодай комп’ютер став би у пригоді. Бо скільки можна грати в шахи?

Усі зібралися в кімнаті за столиком. Кшисек скуйовдив своє волосся, яке стирчало навсібіч, мов дроти.

— У давнину грали годинами, — філософськи зауважив Мацек, дивлячись на шахівницю. Окрім шашок і гри в скребл та богл,[11] шахи були його улюбленою розвагою. На відміну від Кшисека, якому подобався спорт, Мацек полюбляв грати й читати.

— Радій, що Мацек узагалі привіз якісь ігри, — озвалася Магда. — Ти б тут нічого не дістав. Бо всі орієнтуються на туристів, а не різних там Каспарових чи інших геніїв.

— Помовч! Я взагалі зосередитися не можу, — Кшисек явно був роздратований. Та й не дивно. Його молодший на два роки родич уже вкотре перемагав! — Ех… нудьга, а не гра! — Кшисек відсунув шахівницю. — З мене годі! Шах, мат, дурня якась!

— У скребл ти теж програв, — зауважив Мацек.

— Бо мені не гралося!

— Яке там! Ти весь рік сидиш приклеєний до комп’ютера й бавишся в дурнуваті ігри. Зрозуміло, що від цього ти геть отупів.

— Дай мені спокій! — Кшисек махнув рукою. — Краще поклич отих своїх панянок. Бо тут від нудьги вмерти можна!

— О боги! Що я чую? Комп’ютерник з пораненим серцем зацікавився кралею з мого класу? — Мацек театрально здійняв руки. — Ти вже вилікувався від отруєння під назвою Катажина? Не боїшся, що твоя нова пасія виявиться черговою заразою? Тільки ще небезпечнішою. Каська була, так би мовити, звичайнісіньким «трояном», а раптом ця знищить файли бут-сектора?

— Слухай, я тобі зараз уріжу! Присягаюся, що зараз тобі заціджу, ти, шмаркачу язикатий! — Кшисек намагався вдавати розлюченого, але вираз Мацекового обличчя роззброїв його.

Хоч-не-хоч, він засміявся, бо Мацек, який був просто незрівнянним коміком, продовжував, звертаючись до Магди:

— Сестро! Диви-но! Кшисек приходить до лікаря: у мене мозок