П'єр Буль - Міст на річці Куай

що його командир знову в повній формі і впевненість його зростає в міру того, як дедалі знічується Сайто.

Після короткої класичної преамбули полковник перейшов до головного і порушив перше важливе питання.

— Передусім, полковнику Сайто, ми повинні поговорити про місце, де має стояти міст. На мою думку, воно визначено трохи поквапливо, і тепер ми вважаємо за потрібне змінити його. Ми намітили нове місце, десь за милю звідси за течією річки. Це, звичайно, вимагає збільшення довжини колії. Необхідно також перенести туди весь табір, поставити нові бараки просто біля будови. Тут, по-моєму, вагання недоречні.

Сайто щось хрипко пробурчав, і Кліптон подумав, що зараз той знову спалахне гнівом. Легко було уявити, що діється в його душі. Час спливав. Минуло вже більш як місяць, а будівництво так і не зрушило з мертвої точки. А тут йому пропонують значно розширити обсяг робіт. Японець рвучко схопився на ноги, його рука судомно стискала руків’я шаблі. Проте полковник Ніколсон не дав йому виявити свої почуття.

— Вибачте, полковнику Сайто, — владно проказав він. — Я попросив провести невеличкий аналіз одного зі своїх офіцерів, капітана Рівза, військового інженера, він у нас фахівець у мостобудуванні. Результат цього аналізу такий…

Два дні перед тим Ніколсон уважно стежив за всіма діями японського інженера, аж поки остаточно переконався в його бездарності. Він без вагань ухвалив енергійне рішення. Схопив за плече технічного радника і вигукнув: «Послухайте, Рівзе! З цим партачем, який знається на мостах не краще за мене, ми ніколи нічого не зробимо. А ви інженер, еге ж? От і беріться до цієї роботи самі, від самого початку, а на те, що він казатиме чи робитиме, не зважайте. Спершу, виберіть підхоже місце. А там побачимо».

Рівз, радіючи, що може знову поринути в роботу, яку робив до війни, старанно вивчив місцевість і в кількох місцях розвідав дно. Зрештою він знайшов грунт, цілком придатний для будови, що міг безпечно витримати залізничний міст.

Перш ніж Сайто спромігся виявити своє обурення, полковник надав слово Рівзові, який спочатку сформулював кілька технічних засад, потім назвав у тоннах величину тиску на один квадратний дюйм і несучу здатність грунту і, нарешті, заявив: якщо будувати на нинішньому багнистому підложжі, то міст під вагою ешелонів завалиться. Коли він скінчив свою доповідь, полковник Ніколсон від імені всіх присутніх подякував і підсумував:

— Вважаю, полковнику Сайто, очевидним фактом: щоб уникнути катастрофи, міст треба перенести. Чи можу я запитати про думку вашого фахівця?

Сайто притлумив у собі лють і почав жваве обговорення з інженером.

Звісно, японці не послали в Сіам свій інженерний цвіт, він був потрібний удома для мобілізації промисловості метрополії. Тому і цей інженер був невисокого рівня, йому явно бракувало досвіду, впевненості й авторитету. Коли полковник Ніколсон тицьнув йому під носа Рівзові розрахунки, японець зашарівся, вдав, ніби глибоко замислився над ними, і нарешті, вкрай збентежений, жалісним голосом заявив, що його англійський колега має слушність і що він сам кілька днів тому дійшов подібного висновку. Для японців це була така ганьба, що Сайто зблід, як полотно, а його перекривлене обличчя зросилося краплинами поту. Він тільки якось непевно махнув рукою на згоду. А Ніколсон провадив далі:

— Отже, в цьому пункті, полковнику Сайто, ми заодно. А це означає, що всі виконані досі роботи марні. Зрештою, їх і так треба було переробити, бо допущено дуже багато грубих помилок.

— Погано працювали, — засичав Сайто, який прагнув реваншу. — Японські солдати побудували б ці дві ділянки за неповні два тижні.

— Безперечно, японські солдати працювали б краще, адже вони звикли до командирів, які ними керують. Сподіваюся, полковнику Сайто, що незабаром і я матиму змогу показати вам справжню вартість англійського вояка… До речі, мушу попередити вас, що я змінив денну норму для своїх людей…

— Змінили?! — загорлав Сайто.

— Я збільшив її. З одного кубометра до півтора. Це в наших спільних інтересах, і я гадав, що ви схвалите мою поправку.

Японець так і остовпів, а полковник Ніколсон, скориставшися цим, перейшов до другого питання.

— Ви повинні зрозуміти, полковнику Сайто, що в нас свої методи, і я сподіваюся, що ви це скоро оціните самі, якщо ми дістанемо змогу застосувати їх абсолютно вільно. На нашу думку, успіх такої справи здебільшого залежить від організації початкових робіт. А ось і сам план, який я пропоную для такої організації. Подаю його на ваше затвердження.

Полковник розгорнув організаційний план, над яким працював зі своїм штабом два дні. План був відносно простий, приведений у відповідність із ситуацією, і обов’язки кожного в ньому чітко визначено. Вести все будівництво полковник Ніколсон зголошувався сам, і він єдиний відповідав за нього японцям. Капітанові Рівзу доручалася вся попередня дослідна робота і водночас його призначали технічним консультантом цілої будови. Майор Х’юг, що мав досвід у розподілі робочої сили, став своєрідним директором підприємства і мав самостійно вирішувати, як вести працю. Безпосередньо йому підлягали командири підрозділів, які віднині очолювали будівельні бригади. Утворено було й господарську службу, і полковник доручив її ведення своєму найкращому старшині. Служба мала забезпечувати зв’язок, передавати накази, контролювати виконання норми, відповідати за видачу й збереження інструменту тощо.

— Конче наполягаю, щоб ці основні викладки були прийняті, — заявив полковник Ніколсон, одірвавшись нарешті від свого плану, кожну деталь якого виклав японцям і пояснив, чим керувались автори при його створенні. — Зрештою, я завжди до ваших послуг і ладен дати вам будь-які додаткові пояснення на першу ж вашу вимогу. І запевняю вас, що всі ваші зауваження будуть ретельно розглянуті. Та чи схвалюєте ви в основі ці викладки?

Сайто, певна річ, додаткових пояснень потребував, проте полковник виголосив останні слова так владно, що японець і цього разу спромігся лише на жест згоди. Кивком голови він прийняв увесь той план, що, по суті, позбавляв японців будь-якої ініціативи, а йому самому відводив мінімальну