Гелій Юхимович Аронов - На байдарці - за снагою

подолав перешкоду вдало, решта екіпажів повинні йти тим самим шляхом, якими б комфортабельними і привабливими не були інші траси. Бо ось вона - квінтесенція цього правила просування по воді: кращого від кращого не шукай!

Наступне правило також належить до тих, що мають неухильно виконуватися: рухаючись, усі байдарки повинні знаходитися в межах прямої видимості або хоча б чутності. У поході не повинно бути тих, хто вирвався вперед, а також і тих, хто відстає. Ось чому бажано, щоб кавалькаду замикав досить досвідчений екіпаж, члени якого аж геть позбавлені спокуси вириватися вперед.

Звичайно, що ремнабір при такому просуванні має бути в байдарці, яка замикає. Лише це гарантує колективові, що судно, яке зазнає аварії, буде приголублене, залатане і знову поставлене на воду.

Просуваючись по воді, бажано (ні, просто необхідно!) надягти рятувальні жилети, які інколи іменують «панікерками». Гадаємо, що, попри цю назву, зневажливе ставлення до випробуваного рятувального засобу має кваліфікуватися як негідне справжнього туриста.

До речі, рятувальний жилет є одним з універсальних предметів туристського спорядження. Окрім свого прямого призначення, жилет - надзвичайна за зручністю подушка, сидіння біля багаття, матрац, вітрило (на спокійних ділянках річки), кошик для яблук і абрикосів (на суші). Придбайте рятувальні жилети - не пошкодуєте!

Для підвищення плавучості вашої байдарки в кормовий і носовий відсіки можна вкласти надуті баскетбольні камери. У крайньому разі - волейбольні. Корму варто завантажувати більше, ніж ніс. У цьому певну роль відіграє і солідна вага капітана (як фізична, так і громадська).

Причалювати і відчалювати рекомендується лише проти течії: швидкість тут ні до чого.

При відчалюванні першим сідає капітан, потім - матрос. Але порядок висадки має бути зворотним. Як бачите, за будь-якої ситуації капітан лишає своє судно останнім.

Наступне правило, яке повинно виконуватися неухильно і яке ой як не хочеться виконувати, але треба, треба, треба: прив'язуйте все, крім себе. Прив'язувати потрібно спальники і рюкзаки, казанки і кеди, палатку і тушонку з яловичини. Байдарочна прив'язаність повинна бути понад усе!

Якщо ваша байдарка під час руху одержала щонайменше пошкодження, негайно приставайте до берега. Те ж саме має робити і вся група, щоб надати допомогу тому, хто постраждав.

Від душі бажаємо вам уникнути «килювання», тобто перевернення байдарки. І щоб ніколи не відчули ви гіркоти байдарочника, що спостерігає, як раптово його рідне суденце, одержавши солідну дірку, пішло на дно. Але забувати про таку ймовірність було б злочином, злочином по відношенню до самого себе і особливо - до свого спорядження. Ось чому слід прив'язувати до кільсонів і сидінь все, що можна прив'язати. Це буде гарантією того, що при раптовому переверненні або зануренні ваші речі залишаться на плаву або в байдарці і вам не доведеться виловлювати їх по всій річці аж до Чорного моря.

Найвичерпніші рекомендації щодо правил безпеки на воді взагалі і вашої поведінки при оверкілях зокрема можете знайти, наприклад, у двох брошурах: «Методические рекомендации по проведению водных путешествий» (Москва, «Турист», 1977) та «Обеспечение безопасности в водных путешествиях» (Москва, «Турист», 1960). Дозволимо собі закінчити цей розділ уривком з першої брошури: «Дуже важливо засвоїти правила поведінки при переверненні байдарки. Після перевернення необхідно відштовхнутись ногами від дна байдарки і виплисти збоку від неї. Слід пам'ятати, що в переверненій байдарці багато повітря і вона, зберігаючи значну долю плавучості, є додатковим колективним рятувальним засобом. Тому після перевернення байдарки не варто поспішати відпливати від неї. Пливучи разом із байдаркою і тримаючись за її обв'язку, легше уникнути ударів об каміння в потоці, а також самостійно причалити разом з нею до берега. Головне при переверненні - не занепадати духом. Той, хто вже виплив, має відразу ж переконатися, чи виплив і другий член екіпажу. Якщо він не з'явився на поверхні води, варто пірнути і допомогти йому вибратись... При переверненні екіпаж може заплутатися в мотузках, - щоб уникнути цього, кожен гребець повинен завжди мати при собі нескладаний ніж у піхвах.

Коли переконалися, що весь екіпаж тримається на воді, можна починати самостійно прибиватися до берега».

ПЕРЕШКОДИ НА РІЧЦІ

Що важче: подолати перешкоду чи кваліфікувати її? На це питання нетурист не замислюючись відповість: «Звичайно, подолати!» І помилиться. Бо немає перешкод, яких не можна подолати, а ось із класифікацією значно складніше. Як назвати пороги, повз які вас пронесло раніше, ніж ви встигли збагнути, що з вами трапилося? Небаченими? Нечуваними? Фантастичними? Колосальними? Всі ці слова бліді, невиразні й затаскані. А де знайти інші?

Тому на самому початку розділу ми пропонуємо коротку класифікацію, що охоплює всі можливі варіанти річкових перешкод.

Отже, перешкоди можуть бути:

І. Міфічні. Йдеться не про Сціллу і Харібду, але про перешкоди такого ж типу і ступеня ймовірності. Частіше всього туристські чутки переповідають про страшні вири і вирви, які здатні втягти байдарку з усім скарбом і туристами, щоб викинути її через п'ять кілометрів «на брег песчаный и пустой» без вантажу і без екіпажу. Трапляються іноді й живі туристи, що, з їхніх слів, пережили цю пікантну пригоду. Розповідають вони про це з подробицями, від яких аж серце холоне. Проте ніхто з них не може достеменно пояснити, як вони провели час під водою протягом тих 20-30 хвилин, які були необхідні, щоб підводна течія доставила їх до берега.

ІІ. Фантастичні. Якщо на туристській схемі є позначка: «Гребля. Висота 100 метрів», то можете сміливо віднести цю перешкоду до ряду фантастичних. І не лише тому, що таких гребель просто не існує, але й тому, що якби на річці Тетюшці й існувала стометрова гребля, то на туристській схемі стояло б: «Гребля. Висота 1000 метрів».

ІІІ. Ірреальні. Перешкоди цього типу, на відміну від попередніх, ви спостерігаєте і надалі описуєте самі. Ось такий загальний типовий опис, почерпнутий з туристського щоденника:

«...Стоянку почали шукати о 20-й годині. Звичайно, більш-менш придатні місця миттєво зникали.

Марні пошуки продовжували до 22-ї години 30 хвилин. Навіть у непроглядній пітьмі було ясно, що як правий, так і лівий берег абсолютно непридатні для стоянки. Особливо це ясно було Адміралу.

Невідомо, як довго ми продовжували б пошуки, якби головна байдарка, що таки далеченько відірвалась, не повернулась і її екіпаж не повідомив: вони вперлися в стіну, яка тяглася від берега до берега. На дотик стіна була кам'яна, в каміння вмонтовані металеві конструкції типу протитанкових їжаків. У центрі стіни, очевидно, є підводний отвір, куди з шаленою силою йде вода.

На екстреній нараді вирішили огляд, оцінку та подолання перешкоди відкласти до ранку і негайно