Артур Чарльз Кларк - 2001: Космічна одіссея

й електронними екранами, вона скидалася б на звичайну конференц-залу, якби не купа плакатів, портретів, записок і аматорських малюнків, які свідчили, що це також і центр місцевого культурного життя. Особливо вразила Флойда колекція вивісок, очевидно, зібрана з неабиякою турботою й любов’ю. Таблички містили такі повідомлення: БУДЬ ЛАСКА, НЕ ХОДІТЬ ПО ГАЗОНУ, ПАРКОВКА ЗАБОРОНЕНА, НЕ ПАЛИТИ, ДОРОГА НА ПЛЯЖ, ПЕРЕХІД ДЛЯ ХУДОБИ, НА УЗБІЧЧІ М’ЯКИЙ ҐРУНТ і ТВАРИН НЕ ГОДУВАТИ. Якщо це були оригінали, а, судячи з їхнього вигляду, так воно й було, то перевезти їх сюди із Землі коштувало невеликий статок. Це було надзвичайно зворушливо: у цьому ворожому світі люди досі жартували над речами, які їм випало залишити на рідній планеті та за якими ніколи не сумуватимуть їхні діти.

Натовп із сорока чи п’ятдесяти людей уже чекав на Флойда, усі ввічливо підвелися, коли він зайшов слідом за адміністратором. Кивнувши кільком знайомим, Флойд прошепотів до Галворсена:

— Перед нарадою мені хотілося б сказати кілька слів.

Флойд сів у передньому ряду, поки адміністратор зійшов на трибуну й оглянув аудиторію.

— Пані та панове, — почав Галворсен, — мені не треба нагадувати вам, що це дуже важлива зустріч. Тут із нами доктор Гейвуд Флойд. Ми всі чули про нього, багато з вас знайомі з доктором особисто. Він щойно прибув спеціальним рейсом із Землі й перед початком наради хоче сказати кілька слів. Прошу, докторе Флойд.

Флойд зійшов на трибуну під звук чемних аплодисментів, із усмішкою оглянув присутніх і промовив:

— Я хотів вам сказати лиш одне — дякую. Президент просив мене переказати подяку за вашу неоціненну працю, яку, ми сподіваємося, світ небавом зможе гідно оцінити. Я прекрасно розумію, — обережно додав він, — дехто з вас, напевно, навіть більшість із вас, стурбовані тим, чим викликана така таємничість щодо нашої знахідки. Ви не були б науковцями, якби вважали інакше.

Флойд мигцем поглянув на доктора Майклза, Майклз стояв насуплений, і через це ще помітнішим став шрам на його правій щоці, очевидно, наслідок якогось нещасного випадку в космосі. Наскільки Флойду розповідали, саме Майклз затято протестував проти секретності, яку він називав дурними шпигунськими іграми.

— Однак я нагадую вам, — вів далі Флойд, — це незвичайна ситуація. Маємо бути абсолютно певні щодо фактів, якщо ми зараз накоїмо помилок, другого шансу представити нашу знахідку світу не буде. Тож, будь ласка, потерпіть іще трохи. Таким є побажання Президента. Це все, що я хотів сказати. Тепер я готовий прийняти ваші звіти.

Флойд пройшов на своє місце, а адміністратор узяв слово:

— Дякую вам, докторе Флойд, — Галворсен трохи нетерпляче кивнув своєму заступникові з наукової роботи.

Доктор Майклз підійшов до трибуни, й у залі приглушили світло.

На екрані замиготіло зображення Місяця. У центрі великого диска було видно кільце кратера, з якого розходилися незвичайні візерунки. Здавалося, немов хтось розсипав поверхнею Місяця мішок борошна і воно розлетілося навсібіч.

— Це Тіхо, — повідомив Майклз, указуючи в центр кратера. — На цій вертикальній фотографії Тіхо це ще помітніше, ніж із Землі. Звідси його можна спостерігати майже на краю місячного диска. З цього зображення, зробленого з висоти тисячі миль над поверхнею Місяця, ви можете помітити, що кратер Тіхо домінує в усій півкулі.

Він дав Флойду роздивитися незнайоме зображення знайомого об’єкта, а потім знову заговорив:

— Протягом останнього року ми проводимо магнітну зйомку регіону з супутника малої висоти. Зйомку завершено тільки минулого місяця, й ось результат — фотографія, з якої почалася вся ця метушня.

На екрані з’явилось інше зображення, воно було схоже на контурну карту, але замість висоти над рівнем моря, тут показувався рівень магнітного випромінювання. Здебільшого лінії йшли паралельно й були добре розділені між собою, але в одному кутку мапи вони несподівано сходилися разом і формували низку кіл, як на зрубаній деревині.

Навіть непрофесійному оку одразу ж ставало ясно: щось дивне сталося з магнітним полем Місяця в цьому регіоні, великими літерами над картою були написані слова: МАГНІТНА АНОМАЛІЯ ТІХО-1 (МАТ-1). А в правому кутку стояв штамп ТАЄМНО.

— Спершу ми подумали, що це, напевно, оголення магнітної породи, але всі геологічні дані були проти цієї версії. Навіть величезний нікелевий метеорит не міг би утворити такого магнітного поля, тож ми вирішили краще роздивитися це місце.

— Перша експедиція нічого не знайшла — звичайна місячна місцевість, укрита шаром пилу. Астронавти спробували бурити просто в центрі магнітного поля, щоб узяти зразок ґрунту на дослідження. Пробуривши метрів шість, дриль раптом зупинився. Тож група підтримки почала копати — не дуже легка робота в скафандрах, запевняю вас. Те, що вони знайшли, змусило їх швидко повернутися на базу. Ми відправили більшу й краще споряджену експедицію. Вони обкопували місцевість два тижні. Результат ви знаєте.

Коли картинка на екрані змінилась, аудиторія в темній кімнаті принишкла. Хоч усі присутні бачили цю фотографію багато разів, не було жодної людини, яка б не намагалася знайти на ній нових деталей. На Землі й на Місяці менше від сотні осіб могли споглядати це зображення.

На світлині на дні виритої екскаватором ями стояв чоловік у яскравому червоно-жовтому скафандрі, тримаючи геодезичну рейку з дециметровою шкалою. Було зрозуміло, що знімали вночі на Місяці або на Марсі. Але досі на жодній планеті не бачили такої штуки, яка стояла поряд із людиною у скафандрі.

Об’єкт, поруч із яким позував чоловік у скафандрі, — вертикальна плита з чорного, як смола, матеріалу, три метри заввишки і півтора завширшки. Вона нагадала Флойду гігантський надгробок. Симетрична плита мала ідеальні кути, вона була такою чорною, що, здавалося, поглинала промені, які падали на неї, а на її поверхні не прозирало жодних деталей. Неможливо на око визначити, із чого її зроблено — з каменю, металу, пластику або якогось іншого матеріалу, ще невідомого людству.

— МАТ-1, — майже благоговійно проголосив доктор Майклз, — вона має ідеально новий вигляд, чи не так? Не можна звинувачувати тих, хто подумав, що її зарито лише кілька років тому, і намагався якось пов’язати цю штуку з третьою китайською експедицією на Місяць у 1998-му. Та я ніколи не вірив у ці побрехеньки, а зараз можу точно датувати плиту, виходячи з геологічних даних.

Докторе Флойд, мої колеги і я, можемо поручитися за це своєю репутацією. МАТ-1 не має нічого спільного з китайцями. Напевно, ця плита не має нічого спільного з людською расою. Ті, хто її закопав, не були людьми. Вік плити приблизно три мільйони років. Ми дивимося на перше свідчення існування розумного життя за межами Землі.

Розділ 12

Подорож при