Валентин Лукіч Чемеріс - Ваші пальці пахнуть ладаном
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Успіх наростав, як снігова грудка, що котиться з гори. Не розгубившись, Ігор Северянин вирішив кувати залізо, поки воно гаряче і організував власний – знай наших! – літературний напрям, т. з. егофутуризм, і в його групу увійшли найвідоміші тоді поети. Разом із футуристами Ігор Северянин провів у Криму навіть олімпіаду футуризму. Успіх наростатиме аж до 1918 року, коли в Політехнічному музеї Москви Ігоря Северянина урочисто виберуть «королем поезії» – другим буде визнано Володимира Маяковського. Ось що з бідолашним поетом натворив негативний, по суті розгромний відгук, але відгук САМОГО ЛЬВА ТОЛСТОГО!!!
У ті дні, коли з ним познайомився Олександр Вертинський, Ігор Северянин нестримно радувався життю і власній удачі:
Весенний день горяч и золот, —
Весь город солнцем ослеплен!
Я – снова я: я снова молод!
Я снова весел и влюблен!
Душа поет и рвется в поле,
Я всех чужих зову на «ты»…
Какой простор! Какая воля!
Какие песни и цветы!
Скорей бы – в бричке по ухабам!
Скорей бы – в юные луга!
Смотреть в лицо румяным бабам,
Как друга, целовать врага!
Шумите, вешние дубравы!
Расти, трава! Цвети, сирень!
Виновных нет: все люди правы
В такой благословенный день!
Олександр Вертинський – а він умів – рідкісне, взагалі, уміння! – радуватися успіхам поетів-колег, із задоволенням декламував рядки поета Северянина, наче той успіх стосувався його самого:
Ананасы в шампанском! Ананасы в шампанском!
Удивительно вкусно, искристо, острó!
Весь я в чем-то норвежском! Весь я в чем-то испанском!
Вдохновляюсь порывно! И берусь за перо!
Стрекот аэропланов! Беги автомобилей!
Ветропосвист экспрессов! Крылолет буеров!
Кто-то здесь зацелован! Там кого-то побили!
Ананасы в шампанском – это пульс вечеров!
В группе девушек нервных, в остром обществе дамском
Я трагедию жизни претворю в грезофарс…
Ананасы в шампанском! Ананасы в шампанском!
Из Москвы – в Нагасаки! Из Нью-Йорка – на Марс!
І навіть з естради читав вірші поета, що так йому припали до душі – веселі, безжурні, як свої власні:
ЗВЕЗДЫ
Бессонной ночью с шампанским чаши
Мы поднимали и пели тосты
За жизни счастье, за счастье наше.
Сияли звезды.
Вино шипело, вино играло.
Пылали взоры и были жарки.
«Идеи наши, – ты вдруг сказала, —
Как звезды – ярки!»
Полились слезы, восторга слезы…
Минуты счастья! Я вижу вас ли?
Запело утро. Сверкнули грезы.
А звезды… гасли.
Подальша доля поета Ігоря Северянина вже не буде такою веселково-сліпучою і неймовірно радісною, коли його життя йому самому здавалося гімном!
Якось «король поетів» поїхав із родиною на відпочинок в естонське приморське село Тойла, а тут раптом Естонія – 1920 pік – відділилася від Росії. Це ж треба! Захоплені Російською імперією країни виривалися на волю! Ігор Северянин, сам того не бажаючи, опинився у вимушеній еміграції. А втім, почувався він у миленькій «ялиновій» Тойлі просто чудово. Тиша, спокій, благодать. Чи не щодня ходив на риболовлю, а згодом навіть почав виступати в Таллінні та в інших містах – естонці до нього ставилися прямо-таки з пошаною. Крім усього, поет тоді переживав друге своє народження – щасливий шлюб з Феліссою Круут, з якою проживе 16 років – як за кам’яною стіною. Вона створила йому ідеальний сімейний затишок (іноді навіть рятувала його від смертельної небезпеки) і затято оберігала від будь-яких житейських проблем. Тож недарма перед смертю Северянин назве своє розлучення з Феліссою у 1935 році «трагічною помилкою».
Тримався поет у зарубіжжі поза політикою (називав себе не емігрантом, а дачником) і замість політичних виступів проти Радянської влади писатиме памфлети проти вищих емігрантських кіл. У відповідь, емігранти відкинули його як поета. Але духом поет не падав, багато писав, перекладав естонських поетів, гастролював за межами Естонії – Фінляндія, Німеччина, Латвія, Чехія… І навіть почав писати автобіографічні романи у віршах. У Тойлі він, як і раніше, щодня виїздить на риболовлю, живе скромно, задовольняючись у житті якимись там крихтами. Але з часом йому стає все трудніше й трудніше. З 1925 по 1930 рік у нього не вийде жодного збірника віршів. Лише згодом з’явиться один з кращих його збірників «Классические розы», а потім знову забуття… І хоч він ще якийсь час гастролюватиме по Європі і часом матиме успіх, але видавців на свої книги йому вже не вдасться знайти. У 1940 році зізнаватиметься, що «издателей на настоящие стихи теперь нет. Нет на них и читателя. Я пишу стихи, не записывая их, и почти всегда забываю».
Різко погіршилося матеріальне становище, і поет просто бідує.
Стала жизнь совсем на смерть похожа:
Все тщета, все тусклость, все обман.
Я спускаюсь к лодке, зябко ежась,
Чтобы кануть вместе с ней в туман…
«Король поетів», який колись так радів життю і своєму неймовірному везінню та успіхові, тихо і непомітно відійде в інший світ 20 грудня 1941 року в окупованому німцями Таллінні і буде похований на Олександро-Невському кладовищі. На пам’ятнику друзі викарбують його рядки:
Как хороши, как свежи будут розы,
Моей страной мне брошенные в гроб!
Але все це – крах надій, самотина і забуття, – прийде згодом, а тоді…
Тоді в Москві тих років Ігор Северянин – некоронований король поетів!
Це ж треба! Маяковський, сам Володимир Маяковський був у нього в заступниках, таким собі віце-королем!
Кафе футуристів, де ті футуристи уміло влаштовували бурхливі скандали, на яких росли, як на дріжджах, і яке тріщало від напливу бажаючих послухати і подивитися на них, футуристів, королів новітньої поезії…
Олександр Вертинський вже тоді не покладав на них особливих надій, вирішивши в мистецтво й поезію йти своїм, осібним шляхом, але залюбки відвідував їхні зібрання й почувався серед них, як риба у рідній стихії.
Богема непомітно почала його засмоктувати – вічні спірки, що ні до якої істини не доводили, кокаїн – це він
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ваші пальці пахнуть ладаном», після закриття браузера.
