Zhi Suymi - Алаґарда. Скорочена історія, Zhi Suymi

Розділ 12. Що він являє собою (зі спогадів)

Соларія сказала Юпітеру, що його домом був той самий маєток, де він і пробудився. Від того ж моменту, як вона представила його Раді Алаґарди, і до загибелі Мейшен, Юпітер не по власній волі перебував у престолу льоду.
Досі не вірилося, що такий величезний будинок – і весь його. Добре це чи погано – поки не було зрозуміло. Врешті-решт п’ять поверхів і всі пусті. Після стількох днів наповнених пристрастю, увагою, дзвінким голосом та сміливими ласками, самотність і тиша відчувалися аж занадто гостро.
Зоставшись один на один із собою, Юпітер помітив те, на що ніколи не звертав уваги, а може, цього навіть не було раніше.
Перед очима пливло лице Соларії. Стоячи глядачем збоку, він спостерігав як інше його тіло падає з відкритою раною. Його укутує колиска з металу. Соларія зникає і колиска згодом також. З неї з’являється вже він.
Юпітер.
Звідки це ім’я?
Тепер.
Юпітер мотнув головою, що боліла так, наче її молотом огріли. Неважливо.
А що тепер було важливо?
Свист, розбите скло та діра у підлозі послужили для нього відповіддю. Поміж клубів пару, він розгледів меч, який, на перший погляд, був незнайомий.
Ледь його рука потягнулася до нього, як він прознав: Блискавковідвід. Назва сама виринула у його пам’яті. Але тільки ім’я. Бо чому на шкірі після дотику до нього залишилася ошпарена шкіра, Юпітер не знав.
В двері кімнати тихо постукали. Астрая увійшла насторожено, боязко вказуючи тремтячим пальцем у коридор. Юпітер не задаючи зайвих запитань, виглянув із кімнати, натикаючись поглядом на десяток скрижалів, які безпечно розгулювали стінами маєтку. В тому, що це саме скрижалі він був впевнений: вони занадто високі для людей, але і престолами бути не могли. Тільки чиї вони?
Деякі з них зупиняючись, потроху починали помічати його, на що він тільки затягнув Астраю, яка допитливо висунула голову, поглибше в кімнату та закрив двері на клямку.
- Що відбувається? – зібравши волю в кулак, наважилася запитати дівчинка.
- Якби я тільки знав… - він пробурмотів, тяжко видихаючи. – Сиди тут і не виходь.
Він знав що робити. Щонайменше відчував.
Ривком вийнявши Блискавковідвід, Юпітер знов ледь не впустив його через страшений жар, що той здіймав. Взявши себе в руки, він поплескав Астраю по плечу і пішов.
Якщо вони з’явилися одночасно з ним, значить мали між собою зв'язок. Який саме він зрозумів.
Меч у руці керував його волею. Як би Юпітер не намагався втримати контроль, він виявився набагато слабшим. Спочатку в планах було вийти зі скрижалями на контакт, але Блискавковідвід вирішив інакше. Як слухняний пес, він приносив своєму господарю плоть, його здобич.
Після того, що трапилося з Мей Шен, він поклявся собі більше ніколи не повторювати цього. Але зараз, відчуваючи тріск напруги, яким задоволено гуркотів меч, робити це чи не робити тут вирішував не Юпітер.
Блискавковідвід, здається, насолоджувався картиною того, як він впивався шматками розрубаного м’яса, розжовував тягучі трубки з яких лилася тягуча, давно знайома рідина. Тільки тепер Юаньхе згадав, що вперше побачив її задовго до смерті престолу льоду. Тоді він спробував її на смак, і вона виявилася водночас гіркою та солодкуватою, а вже на власних очах побачив тоді, коли Соларія розізлившись вбила, розітнувши те, що у людей качало кров.
Воно зрослося і вже тоді з’явився Юпітер.
Події крутилися перед очима і неспішно заповнювали ті прогалини, які утворилися під час того сну в мільйон років, коли його тіло відновлювалося. Здається, тепер-то він згадав все: Лійвем, скрижалів, що народилися тоді, коли Лійвем померла. Тих, що їх тільки-но порубав Блискавковідвід. Вони зовсім не були міражами, а мали справжні тіла. Скрижалі без своїх престолів існувати не можуть, то чого ці змогли?
***
Юпітером заволоділа незвичайна цікавість, та й така, котрій пручатися було неможливо. Це почуття не походило ні на радість, ні на сум. Воно засідало глибше, пульсаціями линуло від серця, чи що там у нього було.
І саме його він жадав побачити.
З чого складалися люди Юпітер знав – пам'ять люб’язно підносила йому спогади з дня вбивства Вей Лайти. Коли її плоть розривалася зсередини, а кров багряним фонтаном хлистала навколо. Але до цього дня він майже ніколи не задумувався чи були престоли інші.
Були. Це побачили власні очі.
У них текла зовсім не кров – щось інше, насичено-рожеве; те, що линуло з його нутрощів, коли меч пробив тіло. 
Слід від нього за всі проспані віки залишився потемнілою плямою на грудях. Рана затягнулася потворним рубцем.
Лезо зблиснуло на кінчиках пальців.
В минулий раз все закінчилося плачевно, але тепер все було по-іншому: він зробить це сам. Рука зсунулася вниз боязко, з хиткою силою натикаючи на шрам. Пульсівними сплесками із кожним розрізом вглибину, біль прокочувався його тілом, по миттях стаючи сильнішим за кожен попередній, ніби голосячи: «Не роби цього!»
Рожеві краплини виступали раз у раз.
Затьмарений пекучим болем, Юпітер не одразу зрозумів – це йому здалося чи ні? Дзвін металу і вістря зупинилося наткнувшись на щось міцне.
Звідки щось таке могло взятися у тілі?
Не бувши в силах нормально розтиснути руку, Юпітер відкинув лезо і тремтячими пальцями ткнувся всередину. На диво, дотики до самої пластини болю не викликали. Проводячи по ній гострим кігтем, він помітив стик і натиснув трохи сильніше. Жодних відчуттів.
Одна із пластин майже непомітно вигнулася назовні.
Набравшись сміливості, він не довго вагався та підчепив її край, відтягуючи ще більше – аж доки не здригнувся, бо був пробитий болючим імпульсом.
Але Юпітер не зупинявся. Його рукою повністю оволодів до жалюгідності дитячий інтерес. Слизькі від рожевої рідини пальці ковзнули під пластину – і застигли. Щось прямо перед ними із трепетом билося, розганяючи сплески енергії.
Від не торкався його – занадто боявся нових відчуттів. Однак щоб краще розгледіти, ближче підсів до дзеркала і зігнув пластину. Темні очі здивовано зблиснули.
Всередині з усіх боків простягалися різнокольорові трубки, котрі перетиналися одні з одними утворюючи решітку. Поміж них пульсувала камера у формі нерівної кулі – низ до середини був повністю зрізаний.
А ось у Мейшен вона була ідеальної, правильної форми.
Цікаво.
Юпітер клацнув двома кігтями, вимащеними рожевою рідиною та витер її об простирадло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍