Дроянда - Кохання за сценарієм (але не за його), Дроянда

Всі хлопці в кімнаті звернули свою увагу на Аню, коли вона увійшла в компанії з Микитою. Її вигляд був приголомшливим — еротичне вбрання, яке вона вибрала для вечірки, привертало погляди. Аня почервоніла від того, що на неї звернули стільки уваги, але одразу відчула підтримку з боку Микити.

Він підійшов ближче і обняв її, ніжно притискаючи до себе. Аня відчула, як її серце заспокоюється від його тепла і підтримки. Вона не потребувала нічого більше, ніж його захисту.

"Все добре, не переживай," — прошепотів Микита, затримуючи погляд на її очах.

У той момент Костя, стоячи поруч з іншими хлопцями, посміхнувся і підняв руку, щоб привернути увагу. Його голос був спокійний, але твердый:

— "Хлопці, нелакайте її. Вона зайнята.

І хоча всі присутні розуміли, що це була шутка, Аня відчула себе ще більш захищеною. Вона відвернулася від поглядів інших і ніжно погладила Микиту по руці, подякувавши його за підтримку.

Микита не відповів словами, але його погляд говорив сам за себе — він не дозволить нікому нехтувати Анею, і їй це дуже подобалося.

"Давай просто насолоджуватися вечором," — сказав Микита, ведучи її до столу.

Аня посміхнулася і разом з ним пішла в іншу частину кімнати, де всі гості продовжували спілкуватися. Вона відчула, як тиск і стрес зникають, і замість цього залишалося тільки відчуття спокою й підтримки.

Вечір був ще молодий, і вони мали багато часу попереду, щоб провести його разом, насолоджуючись компанією і своєю тісною близькістю.

Але незабаром атмосфера в компанії стала набагато жаркішою. Вечір тільки починав розвиватися, і з кожною хвилиною всі ставали більш розкутими. Легкі жарти, сміх, весела музика, а іноді й трохи кокетливі погляди додавали іскри в повітрі. Аня відчувала, як цей шалений ритм вечора поступово розігріває все навколо.

Вона стояла поруч з Микитою, відчуваючи, як його рука обіймає її талію, а в його погляді все більше було ніжності й турботи. Її серце билося швидше, але вже не через хвилювання, а через той самий вогонь, що розгорявся всередині. Вона більше не боялася уваги інших — це була їхня ніч, і вона просто хотіла бути поруч з ним.

"Ти виглядаєш неймовірно," — тихо сказав Микита, обіймаючи її за плечі. Її погляд на нього був м'яким і захопленим.

Всі інші теж почувалися вільніше: сміх, музику стало чути ще голосніше, і навіть в кімнаті почало ставати спекотно. Хлопці жартували, дівчата сміялися, і ніхто не звертав особливої уваги на те, хто на кого дивиться. Атмосфера була легка, невимушена, але між Анею та Микитою залишалася своя маленька, особлива тиша — та, що говорила більше, ніж будь-які слова.

Проте, серед усього цього веселого хаосу, Аня не могла не помітити, як погляди інших час від часу зверталися на них. Це було так очевидно, але в той же час їй було байдуже. Вона була з ним, і цього було достатньо.

"Ти що, знову ревнуєш?" — весело запитав Костя, підходячи до них і закинувши руку на плече Микити.

"Ні, просто впевнений, що ти знову всі погляди на себе забрав," — сміючись, відповів Микита, але погляд його залишався теплим і спокійним.

І поки все навколо розігрівалося, Аня зрозуміла, що насправді їй не важливо, хто що думає. Важливо було тільки те, що вона була поруч з ним.

Чоловік підійшов до них з невимушеним виглядом, але щось у ньому було таке, що одразу викликало настороженість у Ані. Вона не могла зрозуміти, чому, але відчувала, що його присутність не була випадковою. Його погляд був занадто уважним, і він явно оцінював ситуацію. Аня відчула, як її рука автоматично потягнулась до руки Микити.

Микита, помітивши її жест, сприйняв це як сигнал. Він одразу взяв її за руку і міцно стиснув, показуючи, що вона не повинна хвилюватися.

"Що тобі потрібно?" — запитав Костя, підходячи до незнайомця з холодним поглядом. Він явно не був в захваті від цього чоловіка, і в його голосі чулась певна агресія.

Чоловік не зреагував на його слова одразу. Він поглянув на Костю, потім на Микиту, і лише після паузи відповів:

"Привіт, я Тарас. Хотів би поговорити з твоєю подругою," — його голос був рівним, але щось у ньому було настільки вперте, що Аня відчула дискомфорт.

Микита не втрачав спокою. Він не відпускав руку Ані, а погляд залишався рішучим.

"Вибач, але вона не хоче розмовляти з тобою," — спокійно, але твердо сказав Микита, не даючи чоловікові можливості наблизитись.

Костя, помітивши, як ситуація почала загострюватися, знову втрутився:

"Ти чуєш, що сказали? Відчепись від неї," — його тон був твердий, і він вже робив кроки в бік Тараса, аби ще раз підкреслити, що його присутність тут зовсім не бажана.

Тарас подивився на них ще раз, з відчутним виразом незадоволення на обличчі, але врешті-решт знизав плечима і, не сказавши більше ані слова, повернувся й пішов. Але його погляд ще деякий час був спрямований на Аню, і вона не могла позбутися відчуття, що це ще не кінець.

"Ти в порядку?" — запитав Микита, повернувшись до неї з тривожним поглядом.

Аня кивнула, але всередині не відпускало те дивне відчуття тривоги.

"Так, але цей тип… мені не подобається," — тихо сказала вона, ще не зовсім розуміючи, чому він викликав таке відчуття небезпеки.

"Не переживай," — Микита відповів, обіймаючи її ще міцніше. "Тепер ти в безпеці."

Але в очах Ані все ще була невелика тривога, якесь відчуття, що щось велике ще не завершилось.

Тарас зупинився, повернув голову до Кості і злегка посміхнувся, але в цій усмішці не було нічого доброзичливого.

— Навіщо? — повторив він, наче роздумуючи. — Просто хотів поговорити.

— Та ну? — Костя скептично нахилив голову. — Аня моя подруга, і якщо вона не хоче з тобою розмовляти, то це її вибір.

Аня мовчки стискала руку Микити, намагаючись не видати своєї напруги.

Тарас зітхнув, зробив крок назад і подивився прямо на неї.

— Аня, якщо тобі цікаво, я буду чекати на балконі, — сказав він і, не чекаючи відповіді, розвернувся та пішов.