Анна Джейн - Кров і попіл, Анна Джейн

— І що ж ти дізнався?

Марко усміхнувся.

— Россі ведуть переговори з мексиканцями. Вони хочуть відкрити новий канал постачання наркотиків через порт. Але для цього їм потрібно позбутися всіх, хто контролював місто раніше.

Лео задумався.

— Тому вони хочуть убити Кастелло.

— Саме так. Він може стати твоїм союзником. Але якщо ми не знайдемо його першими, то від нього залишиться лише мертве тіло.

Лео підвівся.

— Тоді не гаяти часу.

Інформація, яку мав Марко, привела їх до покинутого складу біля порту.

— Він там, — сказав Марко, зупиняючи машину. — Але Россі теж уже тут.

З протилежного боку доків стояло кілька чорних позашляховиків. Озброєні люди патрулювали периметр.

— П’ятеро охоронців біля входу, ще троє на даху, — шепнув Ліонель, вдивляючись у темряву.

Лео обернувся до своїх людей.

— Безшумно забираємо зовнішніх, заходимо всередину. Якщо Кастелло ще живий, виводимо його. Якщо ні — забираємо інформацію.

Марко кивнув.

— Якщо буде перестрілка?

Лео вставив магазин у пістолет.

— Тоді залишимо після себе тільки трупи.

Операція мала бути тихою, але все пішло не за планом.

Один із людей Россі помітив рух і встиг підняти тривогу.

— ВОНИ ТУТ!

Пролунали перші постріли, і ніч розірвалася вогнем.

Лео швидко сховався за контейнером, перш ніж випустити три кулі у найближчого ворога.

Ліонель працював бездоганно — його глушник посилав одного ворога за іншим у темряву.

Марко прикривав правий фланг, рухаючись уперед, поки їхня група не дісталася входу.

— Кастелло всередині! — крикнув один із їхніх людей.

Лео кинувся вперед.

Він увірвався до складу й побачив двох охоронців Россі, які утримували Кастелло на колінах.

— Кінець тобі, старий! — один із них уже піднімав пістолет, але Лео вистрілив першим.

Куля влучила в голову.

Другий охоронець навіть не встиг зорієнтуватися, перш ніж Марко всадив йому ніж у горло.

Кастелло повільно підняв голову. Його обличчя було вкрите синцями, а руки зв’язані.

— Я знав, що ти прийдеш, хлопче, — прохрипів він.

Лео швидко розрізав мотузки.

— Нам треба забиратися.

Вони вибігли зі складу, де ще тривала перестрілка.

— ЛІОНЕЛЬ! — крикнув Лео.

— Все чисто! — відповів той, відстрілюючи останніх ворогів.

— Їдемо звідси!

За годину вони вже були в безпечному місці.

Кастелло сидів у кріслі, потираючи побите обличчя.

— Ти молодець, Лео, — сказав він. — Схожий на свого батька.

— Не починай, — буркнув Лео.

Кастелло посміхнувся.

— У тебе війна, і ти хочеш, щоб я став на твій бік?

— Я врятував тобі життя. Ти потрібен мені.

Кастелло нахилився вперед.

— Россі тепер знатимуть, що я живий. І вони не зупиняться.

Лео подивився йому просто в очі.

— Тому давай вдаримо першими.

Кастелло повільно кивнув.

— У такому разі, друже, готуйся до справжнього хаосу.

Лео та Кастелло сиділи в підвалі одного з клубів Мартеллі, карта міста була розстелена на столі.

— Ми повинні вдарити першими, — повторив Кастелло, стукаючи пальцем по столу. — Але не як дикуни. У нас є шанс зробити це розумно.

Лео перехрестив руки на грудях.

— Що ти пропонуєш?

Кастелло посміхнувся:

— Вдарити по їхніх грошах.

Карло нахилився до карти.

— Їхня головна точка — підпільний банківський центр у готелі "San Remo". Туди приходять гроші з усього міста: рекет, казино, наркотики. Якщо ми його знищимо…

— Ми відріжемо їх від фінансування, — закінчив за нього Лео.

Кастелло підняв келих віскі.

— Ти швидко вчишся, хлопче.

Лео подивився на своїх людей.

— Готуйтеся. Завтра вночі ми завдаємо удару.

Коли годинник пробив північ, п’ятеро людей у чорному увійшли до розкішного готелю "San Remo".

— Дві хвилини, — прошепотів Ліонель у мікрофон.

Лео стояв біля входу, перевіряючи час. Вони повинні були діяти швидко й без шуму.

Марко та Карло вже були всередині. Вони пройшли через службовий вхід, замаскувавшись під персонал.

Ліонель відключив камери, і група рушила до підвалу.

— Охоронці на другому поверсі, два біля каси, ще троє в офісі, — промовив Карло, тримаючи в руці маленький планшет із планом будівлі.

— Починаємо, — тихо сказав Лео.

Вони увірвалися всередину.

Перший постріл пролунав, коли Марко зняв охоронця біля каси.

Лео вистрілив у другого, перш ніж той устиг натиснути тривогу.

Карло кинув димову шашку в коридор, створюючи хаос.

— В офіс! — закричав Лео.

Двері відчинилися, і звідти вискочив чоловік із пістолетом.

Ліонель не дав йому жодного шансу — один постріл у голову, і тіло впало на підлогу.

Всередині офісу вони знайшли головного бухгалтера Россі — нервового чоловіка на ім'я Фабріціо.

— Не вбивайте мене! — він підняв руки, тремтячи.

— Ти нам потрібен живий, — сказав Лео, приставляючи до його лоба пістолет.

— Закладайте вибухівку, — наказав Лео, коли Фабріціо вже був у кайданках.

— Часу мало, — сказав Марко, закріплюючи детонатор.

— Тридцять секунд, — Карло натиснув на таймер.

Вони вийшли через чорний хід, поки з будівлі не почало бити полум’я.

"San Remo" спалахнув, як сірник.

Лео стояв на даху сусіднього будинку й дивився, як головний фінансовий вузол Россі розсипається в попіл.

— Тепер у них великі проблеми, — сказав Кастелло, задоволено посміхаючись.

Лео вдихнув дим і прошепотів:

— Це тільки початок.