Ірина Кузьменко - Місто грішних душ, Ірина Кузьменко

— Враховуючи, що ти заборонив через свої порти перевозити товари, то й не дивно, що Сабін поспіли викрасти. Твоя принциповість — це результат того, що трапилося із Сабін. І не лише Пітер Крейд втратив через це свої гроші. У тебе багато ворогів, Лука.

— І ти також? — склавши руки на грудях і поглянувши на чоловіка, запитав Лука.

Езра хмикнув і, захитавши головою, не відповів на питання Луки. Натомість запитав:

— Що ти пообіцяв Адаму Воррену за повернення сестри?

— А це вже моя справа.

Крістелла зітхнув і, піднявшись, вийшов на балкон. Лука, також піднявшись, пішов за ним.

— Бачиш весь цей неймовірний краєвид? — махнув рукою Езра й, озирнувшись, поглянув на Луку. — Це місто моє, синку. Люди в Акройді примітивні. Вони розуміють лише силу та владу. І деякі готові підкорятися. Вони поводяться так, тому що відчувають жалість, докори сумління чи страх. Такими людьми легко керувати. Утім, навіть над моїм бізнесом згущаються темні хмари. А ти своєю витівкою зі спаленням клубу все зробив гірше.

— Якщо ти хвилюєшся за свій соціальний статус і в тебе проблеми, хрещений батьку, з бізнесом, то можеш піти до ворожки. Нехай вона очистить твою погану карму. Можливо, потім у тебе не лише ці проблеми зникнуть.

Крістелла засміявся й промовив:

— Зухвалець! Але попереджу тебе, синку, краще будь обачливим.

— Дякую за попередження, — промовив Лука. — Я розблокую твій вантаж, хрещений батьку. А тепер вибач, я повинен їхати. Сестра чекає.

— Передавай Сабін вітання!

— Дякую. Утім, не передам!

Крістелла примружився. Йому подобалося, як часом нахабно поводив себе Лука. Він прямолінійний та жорстокий до своїх ворогів. Однак Езра також розумів, що Лука може стати його проблемою. Крістелла довгі роки будував свою імперію, у нього були міцні зв’язки в політиці та в правоохоронних органах. Утім, навіть вся його влада була обмеженою. Часи змінюються, а з ними змінюються й люди…

— Іноді буває і так, що весь вибір зводиться лише до одного — принизити чи знищити когось! — промовив Крістелла, і Лука зупинившись, оглянувся. Чоловік, витягнувши з кишені запальничку та цигарку, підпалив її і додав: — І її відправною точкою стають не так власні думки, як зовнішній стимул для цього.

— Я вже не той хлопець, якого можна повчати! — піднявши підборіддя, промовив Лука.

— Не той. Це правда, — знизав плечима Крістелла. — Я, Пітер Крейд, Воррени, Рубен Вейтерс і навіть той клятий прокурор Вільям Блек, який мітить на місце федерального прокурора, всі бажають влади та більше захопити місто у свою власність. І, зізнайся, ти також цього хочеш!

Лука, вийшовши з ресторану, зателефонував Артуру. Регент, по його проханню, відвіз матір в інше місто на лікування. Пересвідчившись, що вони дісталися призначеного місця, сів у машину. Зараз потрібно було приділити більше увагу сестрі, однак прийшло розуміння, що дівчинка виросла. А він втратив той дорогоцінний час та подумки картав себе, що Сабін виросла в оточенні, в якому цинізм та жорстокість людей були на вищому рівні.

Приїхавши додому, Лука відразу пішов у кімнату до сестри.

— Я вже подумала, що після мого викрадення цей будинок стане моєю в’язницею, — оглянувшись та відклавши ноутбук, промовила Сабін. — Ой, дійсно, він фактично став в’язницею.

Лука примружився. Кілька секунд пильно дивлячись на Сабін, зітхнув і промовив:

— Це твій дім, а не в’язниця. Однак і надалі тебе завжди буде супроводжувати охорона. І це не відміняється.

— Я не хочу, щоб через мене ще хтось постраждав, — захитала головою Сабін.

— Життя не завжди складається так, як ми того бажаємо, Сабін. Інколи приходиться ризикувати, щоб отримати бажаного, чи, щоб захистити рідних, робити ті вчинки, які, на перший погляд, суперечать моралі.

— Так, ти маєш рацію, — Сабін кивнула. — Скажи мені, будь ласка, як матір?

— З нею Артур та охорона. Не хвилюйся, діаманте, — підморгнув Лука й, поглянувши на годинник, додав: — Чекаю тебе на першому поверсі. У тебе є кілька хвилин на збори.

— Мене охорона не випустила з будинку. А сьогодні в мене додаткові заняття з французької.

— Нічого страшного, один раз пропустиш! У тебе гарні оцінки в коледжі.

Сабін хмикнула й кивнула.

— Ти скажеш, куди ми їдемо?

— Це буде сюрприз.

— Сюрприз це, звичайно, добре, але, — вона розвела руками, — як мені одягнутися?

Лука широко всміхнувся й, оглянувши сестру, відповів:

— Одягай зручний одяг.