Антон Павлович Чехов - Вибрані твори

«Листок» — щоденна політико-літературна газета «Московский листок», видавалась у 1881–1918 pp.

Вазен Франсуа-Ашилль (1811–1888) — французький маршал.

Аїда — героїня однойменної опери (1870) Д. Верді.

Вітрогонка. — Спочатку оповідання мало назву «Обивателі». Надсилаючи 30 листопада 1891 р. цей «роман для сімейного чтива» редактору журналу «Север» В. А. Тихонову, письменник дав йому назву «Велика людина». А прочитавши коректуру оповідання, Чехов знову міняє його назву. «Далебі, не знаю, як бути з заголовком «мого оповідання! — писав він Тихонову. — «Велика людина» мені зовсім не до вподоби. Потрібно назвати якось інакше — це безперечно. Назвіть так — «Вітрогонка». Отже, «Вітрогонка». Не забудьте замінити» (14 листопада).

Мазіні Анджело (1844–1926) — італійський співак.

«Покажи мені край неймовірний…» — слова з пісні на слова М. О. Некрасова (уривок із вірша «Роздуми біля парадного під’їзду», 1858), пісня дуже популярна в середовищі російської прогресивної інтелігенції.

Поленов Василь Дмитрович (1844–1927) — художник.

Барнай Людвіг (1842–1924) — німецький драматичний актор; гастролював у Росії в 1885 р.

Будинок з мезоніном. — «Тепер пишу маленьке оповідання: «Моя наречена», — повідомляє Чехов в одному з листів 26 листопада 1895 р. А через місяць, можливо, відчувши, що оповідання набуває дедалі більшого громадського звучання, письменник називає його вже повістю: «… пишу невеличку повість, — повідомляє він 29 грудня О. С. Суворі ну і тут-таки скаржиться: — і ніяк не можу її закінчити; заважають гості. З 23 грудня у мене товчеться народ, і я тужу за самотністю, а коли залишаюсь один, то бере зло й відчуваю відразу до прожитого дня. Весь день їда й розмови, їда й розмови». Лише в квітневій книжці «Русской мысли» за 1896 р. з’явився «Будинок з мезоніном».

«Якось Вороні… бог…» — слова з байки І. А. Крилова «Ворона і лисиця» (1808).

Іонич. — Записники Чехова свідчать про те, що активно до сюжету «Іонича» письменник звернувся в березні-квітні 1898 p. t коли жив у Франції. Оповідання було обіцяне для журналу «Нива». 13 березня він пише в контору журналу, Ю. О. Грюнбергу: «Оповідання я, виділю неодмінно, але не раніше того, як повернуся додому… в травні або в червні, мабуть, уже почну писати для «Нивы». Повернувшись до Меліхова, Чехов дійсно в травні і червні пише оповідання. В середині червня «Іонича» вже було надіслано в «Ниву». Уміщено його в вересневій книжці журналу.

«Коли іще не пив я сліз із келиха буття…» — романс на вірші А. А. Дельвіга «Елегія» (1823), музика М. Л. Яковлева, друга поета.

«Помри, Денисе, краще не напишеш» — слова, сказані начебто князем Г. О. Потьомкіним після вистави комедії Д. І. Фонвізіна «Недоросток» (1782).

«Для мене голос твій ласкавий і томливий…» — неточна цитата з вірша «Ніч» (1823) О. С. Пушкіна. На слова «Ночі» писали музику А. Рубінштейн, Римський-Корсаков, Мусоргський, Гречанінов.

Людина в футлярі. — Оповідання відкриває цикл, до якого, крім «Людини в футлярі», входять оповідання «Агрус» і «Про любов». Чехов думав написати цілу серію оповідань про «футлярних людей», про що 28 вересня 1899 р. попереджав видавця А. Ф. Маркса: «… оповідання «Людина в футлярі», «Агрус» і «Про любов» — оповідання, що належать до серії, яка далеко ще не закінчена і яка може ввійти лише в XI або XII том, коли буде приведено до кінця всю серію». Проте інші оповідання цієї серії не з’являлися. Оповідання написане в травні — червні 1898 p., одразу ж після повернення письменника з Ніцци.

«Глитай, або ж Павук». — Так називається драма М. А. Кропивницького (1882).

Агрус. — Друге оповідання згаданого вище циклу написане в липні 1898 p., одразу ж після «Людини в футлярі». «Дев’ять десятих оповідання для серпневої книжки вже готові, і якщо ніщо не перешкодить закінченню цього оповідання, то 1 серпня ти його одержиш…» — писав Чехов редактору В. О. Гольцеву 20 липня. 28 липня оповідання «Агрус» було відіслане в журнал «Русская мысль».

… Із кантоністів… — Кантоністами називали в царській Росії синів військовослужбовців, які з дитинства зараховувалися на військову службу.

«дорожчий істини низької…» — цитата з вірша О. С. Пушкіна «Герой» (1830).

Душечка. — На настійне прохання Н. Є. Ефроса оповідання віддано до нового тоді журналу «Семья», де воно й було надруковане в січневому номері за 1899 р.

«Фацет навиворіт». — В російській постановці так називався «Маленький Фауст», опера Ф. Єрве (1869).

«Орфей у пеклі» (1858) — оперета французького композитора Ж. Оффенбаха.

… вбрання з плерезами… — тобто з жалобними білими нашивками.

Дама з собачкою. — Оповідання було опубліковане в грудневій книжці журналу «Русская мысль» за 1899 р.

«Гейша» (1896) — оперета англійського композитора Сіднея Джонса.

Наречена. — «Наречена» — останнє оповідання Чехова.

Робота над оповіданням розпочалася в жовтні 1902 р. 20 жовтня Чехов уже зміг повідомити у редакцію «Журнала для всех» його назву: «… якщо Вам так потрібна назва оповідання, яку можна потім і змінити, то ось вона: «Наречена». Проте в основному оповідання створювалось в грудні. «За роботу я вже сів, пишу оповідання» (О. Л. Кніппер, 19 грудня), — але хвороба знову відволікає йога від праці. «В мене був плеврит… З хворобою провозився всі свята, нічого не робив, і тепер все, що почав, доведеться розпочинати заново, і розпочинати з досадою… Мені потрібно закінчити оповідання… для «Журнала для всех», куди я обіцяв дуже давно. Поганим я став працівником, між іншим кажучи», — писав він Ф. Д, Батюшкову 11 січня 1903 р. У другій половині січня Чехов знову взявся за «Наречену», та працювалось йому важко: «Пишу оповідання, але повільно, через годину по столовій ложці…», «Пишу по 6–7 рядків у день, більше не можу, хоч убий» (О. Л. Кніппер, 30 січня і 5 лютого). Турбує його цензура: «… «Наречену» пишу, розраховую закінчити до 20 лютого… Тільки ось що: як би моїй «Нареченій» не дісталось від п. п. женихів, що стоять на сторожі чистоти Вашого журналу!» (з листа до редактора).

Коли в квітні 1903 р, у Чехова була в руках друга коректура