Луї Фердінанд Селін - Смерть у кредит

примхливу долю. Дивись! І запам'ятовуй! Треба бути безстрашним і гордим водночас! Колись ти переймеш це від мене! Хапай свою фортуну! Дай їй доброї прочуханки! Настане твоя черга! Ламай! Задуши цю повію! Всі мої особисті потреби зведено до строгої аскези! Мені багато не треба! Тож пусти їй кров! виснаж її! У твоєму віці хочеться сп'яніння! Тож не гай часу дарма! Споживай! Користайся! Роби, що хочеш! Мені ж вистачить і цього!.. Обійми мене!.. Слухай! Нам пощастить!

Обійматися було незручно через моє пальто, міцно прив'язане до штанів!.. Це утруднювало рух, зате було тепло… Це було необхідно!.. Насувалася зима!.. а наше основне житло, незважаючи на камін та утеплювальні роботи, продувалося наскрізь… Крізь щілини свистів вітер, і тепло миттєво вилітало геть… Взимку це було справжнє решето… Хата справді була дуже стара.

* * *

Після тривалих роздумів у «Великій кулі» та в лісах у де Перейра виникла чудова ідея… Його думки шугали далі й ширше, ніж зазвичай!.. Він відчув потреби цього світу…

— З окремими індивідами покінчено!.. Від них більше нічого чекати!.. Слід мати справу лише з родинами, Фердінане! Лише із сім'ями! Все для родини і за допомогою родини!..

Саме до «турботливих батьків Франції» він і кинув свій перший клич! Тим, кому було не байдуже майбутнє їхніх дорогих малюків!.. Тим, хто щодня заживо зогнивав у нездоровій атмосфері сучасних міст!.. Тим, хто ладен був на все, аби лиш порятувати своє янголятко від рабської праці у якій-небудь крамниці… або від передчасних сухот бухгалтерського службовця… матерям, які мріяли про здорове і природне життя своїх чад на свіжому повітрі… подалі від міського смороду… щоб їхнє майбуття цілковито залежало від плодів здорової праці… в польових умовах… Сонячні, мирні радощі!.. Де Перейр урочисто ґарантував їм усе це та ще багато іншого… Вони з дружиною брали на себе повне утримання цих маленьких пестунів долі, надання їм початкової, а також середньої «раціоналістичної» освіти… і, нарешті, вищої освіти, яка мала бути «позитивістською, зоотехнічною та городницькою»…

Наша «радіотелурична» технологія просто на очах перетворилася для передплатників в «Оновлений сімейний інтернат Нової раси»… Так ми називали у своїх проспектах нашу ферму та її терени… За кілька днів ми засипали нашими закликами паризькі квартали… найгустонаселеніші… найвіддаленіші… і ще деякі особливо засмерджені острівці з боку Ашер… нам хотілося подивитися, що з того вийде… Ми побоювалися лише одного, що вони зголосяться надто рано! Надмірного ентузіазму ми боялися як чуми!.. Ми вже мали сумний досвід!

Для нас з нашою «радіотелурією» проблеми продовольчого забезпечення не існувало!.. Складнощі виникали лише з насиченням ринків нашою картоплею, вирощеною на опроміненні!.. З цим треба було щось вирішувати!.. Відгодовуватимемо нею свиней!.. Хай буде так!.. А ще займемось птахівництвом!.. Дітлахи будуть споживати курятину!.. Куртіаль був великим прихильником такого змішаного харчування… М'ясо сприяє росту! Само собою зрозуміло, що без особливих зусиль ми зможемо вдягти наших вихованців у льон власного виробництва, витканий гуртом довгими зимовими вечорами… Це вражало… налаштовувало на серйозний лад! Грандіозний сільськогосподарський вулик! Але під знаком Розуму! а не інстинктів!.. О! Де Перейр надавав великого значення цій обставині! Він хотів, щоб усе було гармонійно!.. організовано!.. повчально!.. Втілення своїх задумів де Перейр уявляв собі таким чином… Діти з «Нової раси», без напруги навчаючись та водночас зміцнюючи свої легені, будуть з радістю виконувати будь-яку легку роботу!.. кваліфіковано, спокійно і абсолютно безкоштовно!.. без жодного примусу вони цілковито віддадуться сільськогосподарській праці. Метода «неомультиопромінення»… Ця глибока реформа йшла із самого села! І розквітала просто на природі! Нам залишалося лише вдихати її пахощі! Куртіаль уже відчував аромат!.. Насамперед він покладався на старанність своїх учнів, їхню готовність обробляти поля! Очищати їх від бур'янів!.. Те, що дорослим здавалося нестерпними тортурами!.. Для малюків не становило жодних труднощів!.. Таким чином, сам де Перейр, звільнений від усієї чорнової роботи, зможе повністю присвятити себе глибоким дослідженням проблеми «поляризації»… Він лише скеровуватиме випромінювання!.. Й більше не робитиме нічого! Оживлятиме всю нашу землю телуричними потоками!..

Нашу програму було складено дуже грамотно… Ми поширювали її десятками тисяч по всіх кварталах… Безперечно, в ній втілилися найпотаємніші прагнення людських сердець… Тисячі нереалізованих бажань… Це справді так, бо майже миттєво нас буквально засипали листами… з яскравими коментарями… в абсолютній більшості доброзичливими… Найбільше наших прихильників зацікавив фінансовий бік справи… Справді, ми підрахували все до останнього франка… Годі було уявити собі щось вигідніше… За те, щоб провести учня з семирічного віку аж до армії, ґарантувати йому дах і їжу протягом тринадцяти років, розвивати його характер, легені, розум, руки, прищеплювати йому любов до природи, навчати його майстерности й врешті забезпечити після закінчення інтернату чудовим і престижним дипломом «Інженера радіогеометрії», ми вимагали з батьків одноразову суму без доплат — всього лише чотириста франків… Весь прибуток, отриманий нами, слід було використати на закупівлю латуні, необхідної для введення в дію мережі… підземного випромінювання… Щойно наші овочі почнуть рости, про майбутнє можна буде не хвилюватися!.. Ми не ставили перед собою нездійсненних завдань!.. Для початку лише картопля… чотири вагони на місяць.

* * *

Варто якійсь справі набути хоч невеликого розмаху, як вона відразу виявляється «ipso facto»[75] в епіцентрі тисячі прихованих, невловних та невпинних підступів… Інакше не скажеш!.. Трагічна фатальність пронизує всі її фібри… тихо й непомітно роз'їдає тканини… щоб уникнути біди і не кінчити крахом, найпідступніші та найрішучіші стратеги не можуть і не повинні розраховувати лише на щасливий випадок… Таке життя й така доля найпрекрасніших і найблискучіших злетів… Усе поставлено на карту!.. Геній далеко не завжди перемагає… Панамська катастрофа?.. Це урок для всіх!.. Він повинен змусити здригнутися найзапекліших негідників!.. змусити їх гарненько задуматися про підступність фортуни!.. примарність успіху! Ох!.. Найбезглуздіша випадковість… доля чигає на свої жертви, як жаба на мухи… Вона стрибає на них! Хапає! Душить їх! І заковтує! Пригощається ними й викидає ззаду маленькі гнійні кульки, як якийсь вотивний дар для панночок на виданні.

І ми в Блем-ле-Петі, звичайно, не стали винятком й почали наражатися на неприємності… вже на самому початку нашої затії… По-перше, нотаріус з Персана… Він приходив майже щодня… і поводився досить загрозливо… Ми мали розраховуватися з рештою боргів!.. Він прочитав у газетах сенсаційний репортаж про наші чудесні досліди!.. Він вірив в існування нечистої сили… і вважав нас цілком схибленими!.. Він вимагав негайної сплати за свою ферму!.. за ці болотисті ділянки!.. А потім, у всіх наших кредиторів з Пале-Роялю… вже уривався терпець… І в Тапоньє