Вахтанг Теймуразович Кіпіані - Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані

…Від трудоднів, і від кріпацтва

несе той син терпкий напій

Свободи, Рівенства і Братства…

…Під сонцем наших конституцій

Земля щаслива ледь не трісне

прозовим духом революцій…

В написаних ним віршах: «Розмова з другом», «Коли багряніла українська революція…», «Комуністи, вперед!..», «Режисер із людожерів…», «Кубло бандитів…», «Три С. — неначе жарт…», «Наша нація — найпередовіша…», «На історичному етапі…», «Між божевіллям і самогубством», «Від радості у степ…», «Ви ходили до Петлюри…» Стус з ворожих нашому суспільству позицій зводить наклепницькі вигадки на умови життя радянського народу, на КПРС і Конституцію СРСР.

Зокрема у вірші «Розмова з другом» він твердить: «То правда: сибірські і соловецькі в’язниці винайдені були азійською дикістю чи то царя, чи то партії, чи покійного Сталіна, винайдені були монархізмом, фашизмом, комунізмом…»

Своє вороже відношення до всього радянського, до КПРС Стус виклав у вірші «Кубло бандитів…», де, зокрема, пише:

«Кубло бандитів, кегебістів, злодіїв і відставників у стольному засіли місті як партія більшовиків. Коли тюрма п’ятдесятиліття бучний справляє ювілей, вже стільки назбиралось сміття, так труїть розуми єлей, що стерпу вже нема…» (…)

І далі:

П’ятдесятлітній рай-омана

проблаготворний вплив імперій

даремно партія кохана

проводить, причинивши двері

Громаді вільній-не дихнути…

Антирадянські твердження і наклепи на радянський державний і суспільний лад містяться і в інших названих вище віршах. (…)

У 1965–1972 роках Стус написав і зберігав у себе десять інших документів антирадянського наклепницького змісту, в тому числі: два листи, що починаються: «Шановний Петре Юхимовичу…», рукописи: «Привид бродить по Європі…», «Ми живемо в дуже цікаву епоху…», «Ми живемо в час парадоксів…», «Франція — це я…», «Відвідини. Лекція на заводі», «Це існування є злочином…», «Існує тільки дві форми…», і «Якийсь киянин…».

В перелічених документах Стус з антирадянських позицій порочить соціалістичні завоювання в нашій країні, ототожнює радянський лад з гітлерівським режимом, твердить про начебто існуюче національне гноблення українців та порушення соціалістичної законності, прагне «довести» неможливість побудови комуністичного суспільство в СРСР. (…)

Радянські люди в цих документах Стуса постають як безправні «раби», наклепницьки стверджується, що в нашій країні внаслідок революції нібито була встановлена деспотична влада, що диктатура пролетаріату утримується на «волі рабів», що у нас нібито будується соціалізм «поліцейського типу», який «продукує лицемірство, брехню, нечесність і інші супутники рабства».

Так, в документі «Привид бродить по Європі…» Стус твердить, що нібито «радянський, насамперед російський комунізм, тяжіє до свого ідеалу — невибагливого щастя раба». Далі автор документа стає на захист В. Мороза, який був засуджений за проведення антирадянської діяльності, визнаний особливо небезпечним рецидивістом, виставляє його як «борця» за людину, культуру, народ.

Названі вище документи СТУС зберігав у себе до їх вилучення під час обшуків 12 січня та 4 лютого 1972 року. (…)

28 липня 1970 року Стус, використавши раніше складений ним наклепницький рукопис «Привид бродить по Європі…», написав ворожого змісту листа до ЦК КП України і КДБ УРСР. Потім цей лист був надрукований в антирадянському так званому журналі «Український вісник» № 3, який нелегально видавався ворожими елементами та використовувався в підривній роботі проти СРСР як на території України, так і за кордоном. (…)

…Текст згаданого вище листа починається словами: «Нині зрозуміло кожному…», крім того, 13 січня 1972 року було вилучено під час обшуку у притягнутого до кримінальної відповідальності за антирадянську діяльність Дзюби Івана Михайловича. (…)

В середині 1970 року Стус написав іншого наклепницького листа, що починається словами «Кожне нормально організоване суспільство…», адресованого Голові Спілки письменників України, Секретарю ЦК КП України та Голові Президії Верховної Ради УРСР.

Для написання цього листа він використав вищезгаданий текст наклепницького рукопису «Франція — це я…». В листі Стус зводить наклепи на національну політику КПРС, стає на захист осіб, що займаються ворожою діяльністю, а вжиті до них заходи з боку органів Радянської влади розцінює як «свавілля над людиною і її совістю».

Цей лист Стуса також був вміщений у так званому «Українському віснику» № 3, виготовленому та розповсюдженому в 1970 році. (…)

В період після 1965 року Стус написав листа наклепницького змісту, якого адресував Президії Спілки письменників України, в копіях — Секретареві ЦК КП України та редакції журналу «Всесвіт».

В цьому документі, виступаючи на захист засудженого за антирадянську діяльність Караванського С. Й. та інших осіб, Стус зводить наклеп на радянську дійсність, стверджує, що на Україні нібито переслідуються інтелігенція і науковці і що в нашій країні начебто відсутні демократія та свобода. (…)

В 1967–1968 роках з цим листом ознайомив Селезненка Л., а в січні 1972 року машинописний текст листа було вилучено під час обшуків у Світличної Н., що мешкає в м. Києві, та у Гулик С., що мешкає в м. Львові.

Текст цього ж листа Стуса, потрапивши за кордон до ворожих видавництв українських буржуазних націоналістів, широко використовувався в пропагандистських заходах, спрямованих проти Радянського Союзу. Зокрема, в квітні 1969 року лист був надрукований в журналі «Сучасність» в Мюнхені, в травні 1969 року у газеті «Українське слово» в Парижі, у травні 1969 року та грудні 1970 року в газеті «Шлях перемоги» в Мюнхені під тенденційними заголовками: «Боягузтво — друге наймення підлості» та «Літературу здано на поталу полторацьким». (…)

В 1969 році Стус написав листа на адресу редактора журналу «Вітчизна» та в копії до редакції газети «Літературна Україна» під заголовком «Місце в бою чи в розправі?», в якому з антирадянських позицій викладає наклепницькі твердження про те, що на Україні нібито наступив «час реакції», «нищаться» тисяч і талантів.

В 1969 році із змістом цього листа ознайомив Селезненка Л. Цей документ також набув поширення і використовувався ворожими елементами на Україні та буржуазною пропагандою на Заході. Так, в січні