Дар’я Дзвін - Ангельський вибір, Дар’я Дзвін

Я вирішила довіритися Ейдену й поділитися з ним власними почуттями. Не знала, як правильно це робити, але відчувала, що так має відбуватися. Коли емоції переповнювали мене до країв, я відпустила себе, зняла затискач, прибрала барикади. Опали невидимі стіни, які стримували їх. І назовні вирвався ураган емоцій. Він закружляв і, подібно до бомби, вибухнув.

Ейден здригнувся і різко втягнув повітря. Руки, які до цього так і не сміли торкнутися мене, тепер вп'ялися в талію, наче намагалися втриматись за щось.

— Ти що твориш? — просичів він, крізь зуби.

— Те, що відчуваю. — Відсунулася від Ейдена, щоб побачити його обличчя. На мене накотила втома. Ослаблі руки вперлися в плечі демона, намагаючись утриматися в сидячому положенні. — Емоції рвалися назовні, а я не стала їх стримувати.

Грудна клітка Ейдена часто піднімалася і опускалася, він недовірливо дивився на мене. В його погляді були настороженість та шок.

Його реакція на мої емоції виявилася гострішою, ніж я думала.

— Ти в курсі, що для сейкандів відкрити свої емоції — це як черниці пройтися голяка площею в дев'ятнадцятому столітті? — поцікавився він, все ще часто дихаючи.

— Я не вважаюся повноцінним сейкандом, — зауважила і запитала: — Для них це так принизливо?

Ейден відпустив мою талію і притис обидві долоні до своїх грудей. Він заплющив очі, потім широко розплющив їх. Вигляд у нього був такий, ніби той зазнав серйозного удару і намагався відійти від нього.

Я відразу схаменулась.

— Ти як? Що з тобою? — Одна моя рука лягла йому на спину, а друга на плече. — Вибач, мені здавалося, що це цілком нешкідливо. Я можу тобі чимось допомогти?

Мене обдарували скептичним поглядом, наче я сказала якусь дурницю.

— Мені не потрібна допомога, — видавив він крізь зуби.

Його руки стиснули футболку в ділянці грудей. З нього вирвався чи то рик, чи то хрипкий стогін.

— Закрий свої емоції! — наказав він. — Я продовжую відчувати все, що і ти.

На мить я розгубилася через переживання, але швидко взяла себе в руки.

— Як це зробити?

Його погляд говорив: «Серйозно?».

— Ти ж відкрила їх, тепер закрий назад за тим самим принципом.

Заплющила очі і представила зруйнований бар'єр. Уламки стін валялися навколо світла, що проривався у зовнішній світ. Я подумки почала збирати їх, вибудовувати цеглину за цеглиною. Ретельно, швидко та рішуче. Навколо білого світла почала утворюватись огорожа. Вона ставала все вищою і вищою, набуваючи форми купола. Коли остання цегла досягла свого місця, світло зникло.

Ейден полегшено видихнув і відкинув голову на спинку ліжка, повертаючи дихання у норму. Я лягла поряд. На душі була легкість і ледь відчутна порожнеча.

Після хвилини мовчання звернулась до нього:

— Вибач. Не думала, що це так вплине на тебе. У мені назбиралось так багато сильних емоцій і... — Було складно підібрати потрібні слова, бо я сама до кінця не розуміла, як це сталося. — Вони рвалися назовні, і я їх відпустила.

— Ти не могла їх контролювати? — уточнив Ейден.

— Могла, але не стала. — Поглянула стелю. — Ти ж не можеш відчувати те, що і я. Мені хотілося ними поділитися з тобою. Знаю, чужі емоції це не те саме, що власні.

Відчула на собі погляд Ейдена, але не оберталась, бо знала, що він відвернеться до цього моменту.

— Раніше ти ж не відчував мої емоцій, а лише бачив душу. Вони ж не мали так на тебе вплинути, правильно? Що пішло не так? — Навіть я розуміла, що цей випадок був ненормальним для божественних істот. У відповідь мені було лише мовчання, тому я продовжила наполягати: — Впевнена, у тебе є припущення з цього приводу. Це через наш зв'язок?

Демон продовжував сидіти, спираючись на спинку ліжка і відкинувши назад голову так, щоб дивитися в стелю. Одна його рука лежала на зігнутому коліні, а друга вздовж тулуба. Він відповів не відразу:

— Так. Божественні істоти можуть зчитувати емоції всіх, у кого є душа. Навіть сейкандів, але ті можуть виставити бар’єр, а за бажанням ми всі можемо відключатися від емоцій людей. Це як поставити блокування, яке можна знімати у потрібний момент. У мене воно стоїть цілодобово. Я не відчуваю інших без потреби, а вони мене. Ідеально. Але твої емоції знесли його, як сміття, що плутається під ногами. Ти ж раніше не відкривала їх, правда?

— Я навіть не знала, що вони зачинені, поки ти мені не сказав. Якщо це відбувалося, то інстинктивно. — Я взяла в руки шоколадне молоко, промочила горло і обернулася до хлопця. — На це навіть не звертала уваги.

— Ти мала емоційні зриви? Як цей, але в менших масштабах?

Згадала свій останній зрив, коли побачила маленьку дитину з матір'ю дорогою до магазину місіс Мур. Тоді емоції били через край, а я їх не стримувала.

— Бувають часом.

— Під час цих зривів не було нікого із божественних істот?

— Ні, принаймні про їхню присутність я не знала.

— Ясно. — Він кивнув. — Сейканди, на відміну від примусів, через наявність частинок душ відчувають власні емоції сильніше. А от ангели та демони першого покоління зазвичай не проявляють яскравих почуттів. Завдяки цьому дводушними — сейкандами — можна маніпулювати чи читати, як відкриту книгу. Другому поколінню це не подобалося, оскільки вони мали слабкість перед примусами.