Михайло Опанасович Булгаков - Майстер і Маргарита

грецької науки, засновник сучасного природознавства, глава перипатетичної школи, вчитель Александра Македонського.

290

…пішаки-ляндскнехти з галябардами… —

Ляндскнехт (нім. Landsknecht) — найманий солдат німецької піхоти XV–XVI ст. ст., найманець, леґіонер.

Галябарда (фр. hallebarde, від нім. Helmbarte: Helm — руків’я, топорище та Barte — сокира) — середньовічна січна зброя, спис або довге топорище з насадженою на нього сокирою у вигляді півмісяця.

291

Я, мабуть, недочув, мій метре… — Метр (фр. maître) — пан, хазяїн, владика, повелитель, учитель, майстер тощо — звертання, що підкреслює вищий статус особи, до якої звертаються та підпорядковане положення того, хто звертається.

292

Наближені твердять, що це ревматизм, <…> та я маю велику підозру, що цей біль у коліні залишено мені на згадку однією чарівною відьмою, з якою я близько спізнався… — Ці слова Волянда разом з іншими деталями опису персонажу (різні очі, біль у коліні, кульгавість, голос, що «давав відтяг у харчання», колір шкіри обличчя, «немовби спаленого засмагою», тривалий перебіг хвороби) суґерують діягноз: застаріле захворювання на сифіліс (вторинні пранці). На симптомах цієї хвороби лікар-венеролог Булгаков знався добре, тому будь-який випадковий збіг ознак захворювання виключається (А. Н. Барков. Роман Михайла Булгакова «Мастер и Маргарита»: альтернативное прочтение. — Киев: САО «Текна А/Т», 1994. — С. 256–259).

293

…у Брокенських горах, на Чортовій Катедрі. — Йдеться про гору Брокен (Brocken) у Гарцьких горах поблизу містечка Верніґероде (Німеччина). При низькому положенні сонця люди, що стоять на вершині цієї стрімкої гранітної гори (висота 1141 м), відкидають величезні, оточені райдужним облямуванням силуети на шар хмар або туману, розташований під горою — явище, що дістало назву «Брокенських привидів» (Brockengespenst). Гора віддавна вважається місцем щорічних збіговисьок відьом (шабашів) або вальпуржиних ночей (Walpurgisnacht) проти 1 травня. Гора зображена Ґете у сцені вальпуржиної ночі в його драмі «Фауст».

294

…клапоть землі, бік якого омиває океан? <…> Там розпочалася війна. — Клапоть землі — йдеться про Піренейський півострів, на якому 1936–1939 рр. точилася громадянська війна в Еспанії, в якій на боці Народного фронту (проти Еспанської фаланги генерала Франко) брав участь Совєтський Союз, і до якої не міг бути байдужим Булгаков.

295

Робота Абадонни бездоганна. — Абадонна (євр. [Авадон], лат. Abaddon — загибель, гр. ’Απολλύων — губитель) — знищення, припинення буття, символ смерти й пекла, янгол безодні, демон війни, цар сарани, що вийшла з безодні (Йов 26: 6, 28: 22; Припов. 15: 11) В Об’явленні св. Івана Богослова: «І мала вона [сарана] над собою царя, ангела безодні; йому по-єврейському ім’я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон» (Об. 9: 11).

296

Великий баль в сатани. — Назва розділу виразно надихана куплетами Мефістофеля з опери Ґуно «Фауст»: «Et Satan conduit le bal! — Сатана там править баль!» (див. прим. [190]). Мізансцена балю багатьма деталями (початок опівночі, сходи, фрак, величезна заля з басейном, контингент запрошених та безліччю інших) збігається з описом розкішного та велелюдного прийому в американській амбасаді в Москві 22 квітня 1935 р. в щоденниках Олени Сергіївни Булгакової (яка й назвала цей прийом «бальом»), на яке подружжя Булгакових було запрошено послом США Вільямом Буллітом. Прийом відбувався в будинку амбасади США (з 1933 р.), якому американці дали назву «Спасо Гауз» (Spaso House), при Спасопісківському майданчику, 10, зведеному 1914 р. поблизу церкви Спаса-на-Пісках (1711) для багатого купця та фабриканта М. О. Второва.

297

…в овальній рамі зображення чорного пуделя. — Образ чорного пуделя запозичений з твору Ґете «Фауст»: Мефістофель вперше з’являється Фаустові в постаті чорного пуделя.

298

Ось цьому, за першим пультом, — це Вйотан. — Анрі Вйотан (Henri Vieuxtemps [перекладається як «старі часи», «давнина»], 1820–1881) — бельгійський скрипаль-віртуоз і композитор, одна з найбільш впливових постатей у розвитку виконавчого мистецтва гри на скрипці в Росії, був придворним солістом та солістом оркестр імператорських театрів у С.-Петербурзі (1846–1852).

299

Хто дириґент? <…> — Йоганн Штраус! — Йоганн Штраус (Johann Strauss, 1804–1849) — відомий австрійський композитор та дириґент, творець найпопулярніших віденських вальсів. Поява Штрауса на відкритті великого балю в сатани не випадкова. У 1938 р. на кіноекрани світу вийшов та набув феноменальної популярности американський фільм-мьюзикл «Великий вальс» (The Great Waltz, режисер Жюльєн Дювів’є, знятий на студії «Метро Голдвин Мейер»), героєм якого був не сам композитор, а його вальси в обробці російського еміґранта Дмитра Тьомкіна (1894–1979), особливо «Казки Віденського лісу». Фільм не йшов тоді в СССР, Сталін наказав закупити його для показу лише у 1940 р. (Булгаков, втім, міг його бачити в амбасаді США або на одному з «спецпереглядів»). Однак вальси Штрауса, що стали популярними завдяки фільмові, звучали по радіо — саме під звуки обробленого Тьомкіним «громохкого віртуозного вальсу» Маргарита вилітає з своєї вілли. Після війни фільм йшов як «трофейний».

300

…під лівою рукою її виявилася низька аметистова колонка. — Аметист (гр. αμέθυστος від α — не та μέθυσος — п’яний) — різновид кварцу бузкового або пурпурового кольору, вважається засобом проти сп’яніння, дотик до нього має справляти освіжну та витверезну дію. У середньовічному християнстві (особливо в римсько-католицькій церкві) аметист був символом целібату (безшлюбности), віри та благочестя, вважався єпископським каменем — єпископи завжди носили персні з аметистом. Порада Коров’єва покласти руку на аметистову колонку, «як стане дуже тяжко» є також порадою Маргариті спертися на віру.

301

…його законна мегера… — Мегера (гр. Μέγαιρα, лат. Megaera) — ім’я однієї з ериній (евменід; латинська назва: фурії), богинь-месниць, що уособлювала заздрощі та гнів. Зображалася у вигляді огидної баби зі зміями замість волосся, з вишкіреними зубами та з бичем або смолоскипом в руках. Означає злу й сварливу жінку.

302

…пан Жак із дружиною! — Жак ле Кер (Jacques le Cœur, 1395–1456) — багатий купець, який служив радником французького короля Карла VII. У 1440 р. король пожалував йому дворянство, а в 1450 р. доручив керування фінансами країни. Разом з королем займався альхемією, тобто добував схожий на золото метал, що йшов на виготовлення фальшивої монети. Був заарештований за підозрою в отруєнні коханки короля Аґнеси Сорель, виготовленні фальшивих грошей, фінансових надуживаннях та державній зраді, але участи короля не виказав; через три роки ув’язнення був вигнаний з Франції. Помер власною смертю, а не був повішений, як видно з тексту роману. Посмертно реабілітований королем Карлом VІІ.

303

Граф Роберт… —

Граф (нім. Graf) — дідичний шляхетний титул, середній між князем та бароном (див. прим. [250])

Роберт Дадлі (або Дедлі), граф Лестер (Robert Dudley, Earl