Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

— Врятував тобі життя? — лукаво посміхнувся Ластіран.

— А без цього не можна було обійтися? — прогарчала Риль, відчуваючи, як світ навколо розлітається на шматки. — Мене запитати можна було?

— Майже трупи, знаєш, не розмовляють, — з образою зауважив дракон, — наступного разу, перш ніж рятувати твою, гм…, життя, я уточню, якому способу ти віддаєш перевагу.

«Треба ж, образився, — обімліла Риль, коли Ластіран розвернувся і стрімко вийшов з кімнати, голосно грюкнувши дверима. — Подумаєш, які ніжні. Ідіот лускатий, це ж треба було додуматися — напоїти драконячою кров'ю неініційованого мага-простірника!»

Звичайно, він вважає, що зробив їй велику честь. А як же інакше? Ці «господарі неба» звикли дивитися на всіх зверхньо, сприймаючи людей, як потішних звіряток. Зверху всі такі малееееенькі…

Втім, з людьми вони браталися не так уже й рідко. Але це були звичайні люди, і для них подібні вливання закінчувалися благополучно. Побратими набували відмінне здоров'я і довголіття. А ось про магів-побратимів Риль ніколи не чула. Простірники різко негативно ставилися до будь-яких контактів з драконами. Правда, про першопричини подібної неприязні не розголошувалося, а саму Риль тоді ця тема мало цікавила. Як виявилося, даремно.

Можна довго і наполегливо божеволіти, тільки того, що сталося, це ніяк не змінить. Мало їй було стрибнути в портал, потрапити в блукаюче вікно, тепер ще й кровна спорідненість на додачу!

Дівчина, засумувавши, сіла біля вікна. Що скажуть її рідні, дізнавшись, у що вона вляпалася? Драконяча кров — не вода, її не приховаєш. Про академію і згадувати не хочеться. Викладачі, мабуть, будуть раді. Їм тільки подавай незвичайний екземпляр для вивчення. А «екземпляру» як пережити глузування друзів і холодну зневагу колег батька? Сім'я, звичайно, прийме і пробачить, а ось про кар'єру мага доведеться забути.

Але ж їй залишилося буквально півроку до ініціації. І як вона тепер її пройде, один Творець знає, з драконячою кров'ю.

— Як вона? — запитав Кестірон у брата.

— Не розумію, — насупився той, — я її кровної сестрою зробив, а вона так злиться, немов з болотним гадом поріднилася.

— Може, для неї так і є, — знизав плечима цілитель, — не дарма вони від нас сахаються. Все одно іншого виходу не було. Без твоєї крові я б не зміг обійти захист, накладений на її організм. Не оминув би — довелося стирчати тут як мінімум місяць в очікуванні, поки саме все зростеться. І це за умови, що обійшлося б без ускладнень і зараження крові.

— Знаю, — невдоволено похитав головою Ластіран, — тільки терпіти не можу, коли людські жінки мені суперечать.

— Ти просто звик з ними тільки в положенні лежачи спілкуватися, — реготав Кестірон.

За вікном стояла чудова погода. Риль відчинила ставні, на повні груди вдихнула напоєне безліччю ароматів повітря. Будинок стояв на пагорбі, серед квітучих заростей колючих чагарників. Внизу жовтою смужкою виблискував пляж, за ним розстилалося ніжно-блакитне море. Вітру не було, і на гладкій поверхні води панував повний штиль. Бузкові квіти виділяли тонкий, трохи солодкуватий аромат, який змішувався з запахом солоної води. Великі сірі птахи носилися над морем, пронизливими криками вітаючи новий день.

У двері ввічливо постукали.

— Заходьте, — дозволила Риль, щільніше кутаючись у ковдру. Одягнутися вона ще не встигла, а демонструвати тонку нічну сорочку у неї наміру не було.

— Доброго ранку, — Кестірон з повним підносом і купою одягу під пахвою увійшов до кімнати, — як спалося?

— Дякую, добре, — виховання, хай йому грець. А так хочеться декого прибити, а не посміхатися у відповідь на «Доброго ранку».

— Подобається? — кивнув цілитель на відчинене вікно.

— Так, у вас тут дуже красиво.

— Хочеш, влаштуємо пікнік на пляжі? Вода, правда, ще холоднувата для купання.

— Хочу.

А що робити? Сидіти в кімнаті нерозумно, та й на відміну від Ластірана, цілитель їй подобався.

Кестірон поставив тацю на стіл. По кімнаті попливли дурманні аромати свіжої випічки.

— Тоді снідай і спускайся вниз.

Риль проковтнула слину, але накидатися на їжу не поспішала. Після драконячої крові довіри до хвостатих у неї значно поменшало.

Побачивши розгубленість дівчини, Кестірон насупився:

— Не довіряєш? А даремно. Зрозумій, у нас не було іншого виходу. Адже тобі не хотілося б провести тут пару місяців до повного одужання?

Риль заперечно похитала головою. Після в'язниці краса цього міста здавалася штучною завісою, яка приховує під собою огидне нутро, а морське повітря навіювало запахи гнилі і тліну.

— Тоді їж і набирайся сил. І повір, ми тобі не вороги. Давай краще я тобі обличчя підлікую. Навіть мені при погляді на тебе не по собі стає.

Після зцілення Риль залишилася одна. Що ж, ще один шматочок пазла встав на місце.

Вороги, не вороги, яка різниця! Вона увійшла в найближче оточення. Кровна сестра. Це для людини, якщо він нап'ється чужої крові, майже нічого не означає, для драконів все точно навпаки.

Риль постаралася пригадати ті крихти інформації, які осіли в голові після лекції про лускатих. Жорстко структуроване суспільство, фанатична відданість Гнізду і власному народу, а тому зрада неможлива в принципі. Вбивство родича допустимо лише при сутичках за самку, що, втім, трапляється вкрай рідко. Що ще? Азартні, пихаті, обожнюють з'ясовувати, хто сильніший. Люблять ризик і жінок. Неприступність обраної особи лише додає їм інтересу. Але завівши Гніздо, ніколи не зраджують дружині. Діти і дракониці майже обожнені. Дракончат люблять всі й нещадно балують.

Н-да, і чому запам'яталася ця майже нічого не значуща маячня? Як їй допоможе знання про пристрасті ящірок? І без того ясно, що дракони сприймають їй як молодшого члена Гнізда.

Портал з цією турботою. Переживе. Одяг он притягли. Риль спробувала було відмовитися, на що Кестірон ввічливо, але твердо зауважив, що кровна сестра його брата не буде ходити жебрачкою.

Набагато гіршою була відсутність інтересу до її персони. Жодного питання. Начебто вони в курсі, хто вона, звідки…

Однак не це турбує її зараз найбільше. Не дарма магам заборонено залишати борги в чужих світах і не важливо які. Такі зобов'язання в будь-який, найневідповідніший момент можуть спрацювати, як магніт, і притягнути до себе мага, що втік від сплати. А вже про настільки серйозну річ як борг життя і говорити нема чого. Хочеш не хочеш, а їй тепер не піти з цього світу, поки не розрахується зі своїми рятівниками.

Думка, що складно придумати кращий привід домогтися від неї всього, чого завгодно, ніж порятунок з в'язниці, Риль наполегливо гнала геть. Так можна запідозрити драконів і в створенні Блукаючих Вікон. Ось тільки одна заковика — кому потрібен ненавчений маг-простірник, що не пройшов навіть ініціацію? Ото ж бо