Жаббур Дуейгі - Надруковано в Бейруті

Фарід приходив до їхніх осель, де діти неквапом відкривали свої ранці та зошити, поводилися без належної поваги, яка вимагалася від них у школі, а він почувався винним, якщо вони провалювали випускні іспити.

Фарід попросив дати йому час подумати, і Абдалла Карам вирішив, що той набиває собі ціну, та оскільки йому нагально був потрібен коректор, то запропонував Фарідові вельми спокусливу зарплату. Однак Абу Шаар наполіг на відтермінуванні з гордості. Він провів тиждень, намагаючись переступити через те, що вважав образою свого таланту. Він вирушив у своє село, де два дні намагався розібратися в собі, стоячи на балконі будинку і спостерігаючи, як міниться кольорами рівнина перед ним. Потім повернувся до Бейрута і загасив свою тугу та сумніви в клубі «Лос Латинос» із приязною звабливою білявкою, яка старалася сумішшю мов, жодної з яких не знала добре, дати йому зрозуміти, що серед усіх клієнтів віддає перевагу саме йому. А наступного дня він прийшов до друкарні, прийняв пропозицію і вирішив розгадати таємницю жінки, яка курить, читає і дивиться незнайомцям просто у вічі.

Фарід почав працювати, переконаний, що він тут тимчасово. Він не бачив себе на цій посаді і довго приховував те, чим займається, від матері, братів та друзів. На запитання: «Де ти працюєш?» — коротко відповідав «У друкарні», — закриваючи на цьому тему. Якщо співрозмовник наполягав і розпитував далі, то він казав, що працює завідувачем виробництва, менеджером, навіть редактором, усіляко уникаючи слова «коректор».

Отже, він почав працювати, і, попри молодий вік, його скоро стали називати «професор Фарід» через попередника, від якого йому перейшов стіл, а також через його витриманість і володіння арабською мовою. Він швидко дізнався те, що знали всі: робота друкарні залежить від нього або від того, хто сидить на його місці. Кожна правка, дизайн, кожна деталь, перед тим як її відправляли до великих друкарських верстатів, повинні були пройти через його руки, щоб він перевірив та відредагував їх і підтвердив згоду словами «до друку».

11

Він читав буквально все. Вичитував інструкції на упаковках ліків, які приносили йому вже перекладеними з місцевих дистрибуторських компаній, наприклад «ксатралу XL», ліків для симптоматичного лікування гіперплазії простати; читав пояснення та описи на кшталт «Прийміть одну таблетку препарату антипрогестеронної дії міфепристон, через 24 години покладіть під язик чотири таблетки мізопростолу на 30 хвилин, після чого можете ковтнути слину» чи докладні описи лікування геморою бджолиним медом. Одразу ж після цього, в той самий день, йому приносили характеристики та інструкції до експлуатації патрульних гелікоптерів «Супер Пума AS332M», присланих з Франції ліванській армії наперекір запереченням Ізраїлю. Абдалла Карам сам передав йому в руки запечатаний файл із грифом «цілком таємно» і наказав повернути йому в офіс до того, як Фарід піде з друкарні. Були також ресторанні меню трьома мовами, газетні оголошення, в яких Фарід не знаходив вакансій, що підходили б йому більше, ніж робота в «Друкарні братів Карамів», оголошення про продаж меблів через переїзд, про приватні уроки гри на фортепіано, а також про пошук вродливих дівчат на посаду секретарок у компанію, що мала філії в Перській затоці. Йому приносили сповіщення про смерть та запрошення на весілля, довідник з нічного життя в Бейруті, брошуру «Сто простих способів запобігти Альцгеймеру та деменції», страхові угоди на машини та життя, набрані надзвичайно дрібним шрифтом (подейкували, що це робилося навмисно: клієнтам, які укладають ці угоди, важко читати, і вони підписують документи без зайвих розмов). Були також журнали («Краса», «Сучасний чоловік», «Твоя елегантність») у яких фото на глянцевому дорогому папері затьмарювали тексти: «Ідеальне тіло лише за десять хвилин на день», «Повний посібник із жіночої фертильності», «Як кохатися під час вагітності», «Твій надійний шлях до отримання прибутку» або «Як забезпечити собі дохід, купуючи та продаючи акції вчасно». А також тисячі речей для немовлят і старших дітей, каталоги з плетіння…

Фарід поринав у роботу охоче, не гребуючи нічим. Жирні закреслення його олівця над помилками відвертіше виражали його зневагу до текстів, з якими йому доводилося працювати, та до їхніх невідомих авторів. Ці тексти змушували його йти до вбиральні чотири чи п’ять разів на день і щедро намилювати руки, повністю занурюючи їх у піну, наче він хотів відмитися від тієї нікчемності, над якою працював, а не просто змити фарбу, що відбивалася на його правій руці від постійного притискання її до паперу з текстом, надрукованим чорним. Водночас він працював з рідкісним завзяттям та продуктивністю, і щоразу, коли доставниця приходила і клала йому на стіл новий матеріал для коректури, він брався за нього, не піднімаючи голови і не відступаючи, доки не закінчить роботу. Якщо завдання нагромаджувалися перед ним і не могли чекати, тому що їх потрібно було надрукувати швидко, а коректур — зробити більше, ніж він міг за робочий день, він брав їх додому разом із власним рукописом, з яким не розлучався, та опрацьовував їх, вечеряючи перед телевізором, де мати дивилася турецький серіал «Кохання в оренду», хвалила його і скаржилася на свої хронічні болі.

Або ж він забирав папери в клуб «Лос Латинос», назва якого аж ніяк не відповідала дійсності. Його завсідниками були винятково араби — мусульмани і християни, — а біляві жінки зі світлими очима походили зі східних холодних слов’янських країн. І тут, у тьмяному світлі, під гучні поп-пісні, один університетський студент, який часто приходив у це місце і заявляв, що досконало знає арабську мову, виявляв неабияку допитливість. Він кліпав очима так, наче без упину підморгував, втручався в роботу Фаріда, засипав його питаннями про його посаду і про те, скільки він отримує. Фаріда обурювала ця поведінка, і через постійні підморгування студента йому здавалося, що той нишком змовляється з іншими проти нього. Коли він учергове втрутився без запрошення і почав перечити Фарідові, вважаючи, що той помилився у виправленні, Фарід суворо відповів, цитуючи один старий довідник з граматики:

— Дієслово, що вимагає від додатка знахідного відмінка, має обов’язково скорочуватися, якщо наявний віддієслівний іменник, якщо воно вводить інформацію про те, що відбувалося до нього, якщо віддієслівний іменник повторюється і стосується власної назви, або якщо інший віддієслівний іменник приєднується до нього, або ж якщо віддієслівний іменник підсилює сам себе.

Так Абу Шаар відбив у студента з клубу бажання пхати носа в його роботу.

Він був дуже категоричний у тому, що стосувалося так званих поширених помилок, і сміявся зі спроб зробити їх допустимими в пресі та