Джеймс Хедлі Чейз - Весь світ у кишені

трішки її розтопити. Коли закінчимо справу, можемо разом вирушити у мандри. Темперамент у неї є. А тіло яке!»

Він підвівся, перетнув кімнату й рушив сходами за дівчиною. Наздогнав її вже на сходовому майданчику.

— Привіт, Джинні, — мовив він. — Ми з тобою перші. Ці штани тобі дуже пасують.

Вона озирнулася й глянула на нього нищівним байдужим поглядом зеленкуватих очей.

— Ти так вважаєш? — дівчина відчинила двері й зайшла до кімнати, хутко увімкнувши світло. Тоді обійшла стіл і сіла. Витягла із сумочки дзеркальце й гребінець і взялася розчісувати мідне волосся.

Блек підтягнув стілець і сів навпроти дівчини, захоплено спостерігаючи, як під тонкою тканиною сорочки здіймаються її груди щоразу, коли вона піднімає руки.

— Справу заплановано на сьогодні, — сказав він. — Боїшся?

Джинні відклала гребінець і дзеркальце, а натомість дістала пачку цигарок.

— Боюся? А чого там боятися? — байдуже запитала вона.

— Ти справді спокійна, — зауважив Блек, розглядаючи її. — Не віриться, що ти взагалі можеш боятися.

Він потягнувся вперед, пропонуючи Джинні вогник своєї запальнички.

Дівчина довго вивчала полум'я, а тоді нахилилася й торкнулася його кінчиком цигарки. Її повні червоні губи вигнулися в посмішці, що з'явилася й зникла так швидко, що Блек не міг стверджувати напевне, чи це йому не привиділося.

— Що смішного? — різко запитав він.

І знову її погляд упав на полум'я запальнички. Блек також зиркнув на нього. Зауваживши, яке воно нерівне, Ед збагнув, що його рука тремтить. Він погасив вогонь і сів на стілець, вичавивши з себе посмішку.

— Маєш рацію. Я боюся, і скажу тобі чому, — він склав руки на столі й обіперся на них. — Боюся, що ми запоремо сьогоднішню справу й проґавимо велику. Не до вподоби мені це. Я намагався відмовити Френка. Було б простіше й безпечніше пограбувати заправку в Дьюкасі, але він мене не слухав. А під час нападу в кафе хтось може спробувати покорчити із себе сміливця. У такому разі доведеться почати стрілянину. Якщо сьогодні когось застрелять, напруга зросте, та й шум підніметься чималий, і наш великий план може піти коту під хвіст.

Випустивши крізь ніздрі дим, Джинні поглянула на Блека.

— Отже, нам потрібно подбати, щоб ніхто не корчив сміливця.

— Ага. Та легше сказати, ніж зробити.

Вона підняла брови.

— Невже? Якщо показати злому собаці, що не боїшся його, він відступиться. Так само й зі сміливими людьми.

Блек насупився.

— Не можу тебе ніяк розкусити. Ти працювала раніше з іншою бандою?

Погляд Джинні затуманився.

— А не потрібно мене кусати, — різко відказала вона.

Блек знизав плечима.

— Ну гаразд, хочеш погратися в таємничість — уперед. Але не забувай: сьогодні тобі світить найскладніша робота. Поки будеш збирати гаманці, хтось може спробувати добряче тобі всипати. Будь обачною.

Оскільки сам він почувався тривожно, то сподівався, що його слова хоча б збентежать Джинні. Однак вираз її обличчя не змінився.

— Ніхто не спробує мені всипати.

Двері відчинилися, й зайшли Кітсон і Джипо.

Кітсон закляк, побачивши Джинні й Блека наодинці. Його обличчя розпашілося, а очі спалахнули люттю.

— А ось і наречений, — мовив Блек, хрипко наспівуючи весільний марш Мендельсона.

Джипо гигикнув: на його думку, жарт був веселим і доречним. Його маленькі чорні очі весело поблискували.

Але Кітсон сполотнів.

— Стули пельку! — його голос тремтів. — Годі!

Блек припинив наспівувати й відкинувся на стільці з глумливим осміхом.

— То й що? Ти і вона... — він кивнув на Джинні, що нерухомо сиділа, не відриваючи погляду від Кітсона, — ви ж молодята, правда? Френк казав, що ви з нею наймаєте трейлер для медового місяця.

— Я ж сказав — годі! — гарикнув Кітсон.

— Що тебе так турбує, дурбелику? Не хочеш із нею в медовий місяць? — запитав Блек. — Тобі дісталася найлегша частина роботи. Що може бути приємнішим, ніж подорожувати з такою крихіткою разом у фургоні? Звісно, якщо ти знаєш, що потрібно робити, коли лишаєшся з жінкою на самоті.

Двома швидкими кроками Кітсон дістався до столу. Його кулак здійнявся й зацідив Блекові в щелепу. Той беркицнувся разом зі стільцем і приземлився на підлогу з гучним тріском, від якого вся кімната аж затрусилася. Ед розпластався, дивлячись на Алекса затуманеними очима.

— Підводься, здохляче! — крикнув Кітсон. — Я тобі зуби через потилицю виб'ю!

— Гей, малий! — перелякано гукнув Джипо.

Італієць схопив Кітсона за руку, але боксер відкинув його в інший куток кімнати.

Блек похитав головою. Звернений до Кітсона погляд палахкотів ненавистю.

— Я завжди хотів провчити тебе, сучий покидьку, — сказав Блек. — І зараз покажу тобі, що таке справжня бійка.

Коли він звівся на ноги, до кімнати зайшов Морґан.

Затамувавши подих, Джипо мовив:

— Зупини їх, Френку! Вони намірились битися!

Чотири швидкі кроки — й ось уже Морґан стоїть між чоловіками, повернувшись спиною до Кітсона, а обличчям — до Блека.

— Ти що, зовсім з глузду з'їхав? — із награною ввічливістю поцікавився Френк. Його зміїні очі палахкотіли.

Блек завагався, а тоді знизав плечима, поправив пальто, пригладив пальцями волосся. Підтягнувши стілець, він вмостився на нього й опустив погляд на стіл, розтираючи щелепу.

Морґан повернувся до Кітсона.

— Якщо через тебе в команді почнуться проблеми, — сказав він, — то опинишся по вуха в лайні. Вдруге повторювати не буду. Сядь!

Кітсон згорбився на стільці подалі від Джинні з Блеком.

Досі схвильований, Джипо підійшов до столу й невпевнено зупинився біля Джинні.

— Не проти, якщо я тут сяду?

Вона похитала головою:

— А мені яка різниця?

Збентежено всміхаючись, Джипо сів.

Морґан заходився міряти кроками кімнату. З тонких вуст звисала цигарка, а капелюх прикривав очі.

— Добре, люди, — мовив він, — увага. Йдемо на справу сьогодні, десять хвилин по півночі. Саме тоді кафе буде переповнене, а шанси, що нас спіймають, — мізерні. За кермом — Кітсон, — він змовк і поглянув на Алекса. — Ти знаєш район. Лишайся в машині, двигуна не глуши. Коли стане гаряче, дочекайся нас, а тоді повертай ліворуч, щоб уникнути світлофорів. Якщо за нами буде хвіст, твоя справа — відірватися від нього. Впораєшся?

Кітсон насуплено кивнув.

— Джинні. Ти, Ед і я, — вів далі Морґан, продовжуючи крокувати, — зайдемо всередину. Лу позичить мені кулемет. Ти, Еде, будеш зі своєю зброєю. Джинні заходить за мною. Потім