Марія Михайлівна Романівська - Загнуздані хмари

собі стрункі ряди своїх жертв, наколотих на шпильки. Для цього в його столі відшукалися блискучі гарнесенькі шпилечки з різноколірними головками.

Мак узяв коробочку з своїми жуками, що стояла на столі біля відчиненого вікна, і… остовпів. Жуків там не було. Лише дірочка ясніла в кутку їхньої в'язниці. Там, очевидно, була слабка картонна стінка, і полонені, прогризши її, повтікали геть.

Розчарований Мак пішов до тата. Він скучав без нього: гарячкове готування станції цілком забирало Горного; вдень і вночі він був з її працівниками, перевіряючи готовність людей і приладів до битви з посухою. Надовго замовк навіть його улюбленець — сонар, але…

— Тату! Може, ти трошечки спочинеш?

Горний засміявся — Мак говорив, як мала дитина, що хоче цукерки.

— Ти масні рацію! — сказав він. — Я тебе завжди вчив, що систематичний відпочинок поліпшує працю. Нумо погуляймо на «Голубі», покажеш свої успіхи в літанні. Подивимось, чого ти навчився в Грицька!

Мак аж підстрибнув від задоволення.

МАКІВ РЕКОРД

Політати з татком, побувати вдвох в безмежних небесних просторах — було для Мака великою насолодою.

А цього разу це мусило бути чимось далеко більшим. — Радику! — заявив Гандіну Горний. — Цю прогулянку я зроблю Іспитом для Мака. Ти, будь ласка, спостерігай наш політ, доки ми не зникнемо з обрію. «Голубом» керуватиме Мак!..

— Ой! — чи то справді, чи жартуючи злякався Гандін. — Це мені доведеться спостерігати, як ви будете падати! Любі мої, я зараз перевірю ваші парашути…

— Грицько! — закричав Мак, надіваючи шолом. — Іди сюди — тут не довіряють твоєму учневі.

Грицько, учитель Мака з пілотажу, вчив його літати у вільні години.

Грицько виліз із «Зеленої мушки», де порався біля якогось приладу, і підійшов до Гандіна, щоб захистити свого учня:

— Мачку, серце моє, я тебе прошу, покажи себе цьому нахабі… Зроби рекордний політ.

Рая з Катрусею теж вийшли виряджати Мака.

— Мачку! Ти на іспит?

Одне слово, прогулянка перетворювалась у щось більш серйозне. І Мак відчув біля серця приємний холодок.

Але хвилювання не можна було показати нізащо! От татко коли хвилюється, так у нього лише брови рухаються. А Мак в усьому намагався копіювати тата.

Він поважно підійшов до сизуватого «Голуба», що лежав складений, витягнувши крила і хвіст. Не кваплячись натиснув на якийсь механізм. «Голуб» легко розправив пружне тіло. Гандін натиснув кнопку люка, і літак легко пурхнув на аеродром.

«Голуб» був найменший з типу швидкісних літаків. Він робив п'ятсот кілометрів на годину, а коли потрібна була більша швидкість, перетворювався на ракетний стратоплан. Тоді, набираючи шалену височінь, він досягав межі стратосфери. Там зупинявся його гвинтомоторний двигун і починав працювати ракетний. Герметично зачинялись його кабіна, вікна, ховались крильця. І блискучим метеоритом «Голуб» прорізав небесний простір.

Перед самим відльотом Мак побіг до кімнати і там нашвидку написав якусь записку, сховавши її в маленьку почтову ракетку.

Йому хотілося, щоб Галинка побачила його політ.

— Ти надішлеш це, тату, в районі колгоспу «Південь», — попрохав він тата.

Мак сів до кабінки зосереджений і серйозний. Маленькі, але міцні руки натиснули кермо.

— Лети щасливо!.. — засміялись, замахали хусточками Рая, Гандін, Грицько.

— Ми полетимо якнайшвидше, мій пілоте?..

Мак відчув аа спиною свого тата. Він з ним, його незвичайний татко — володар хмар… Тато, який ніколи не відступає перед небезпекою і хоче, щоб і син його виріс сміливою і мужньою людиною.

— Сміливіше вперед, мій легкокрилий конику!

Мак відчув, як милі рухливі таткові брови випрямилися рівними стрілами, що було ознакою великого задоволення. «Голуб» набирав усе більшої швидкості і незабаром помчав, як летюча блискуча зірка.

Під Маком у круглому оці вікна майнули рівні квадрати полів, високий будинок МТС, сільський Палац культури… Наїжився деревами парк, і цяточками мелькнули будиночки висілка.

Клацнула в повітрі поштова ракетка — понеслась униз вісточка Галинці.

«Це я керую літаком, сьогодні мій іспит. З привітом. Мак».

Мак відчував, що татко, пославши ракетку, мабуть, сміється з його бажання, щоб його льотом помилувалися нові друзі. Тільки б татко не подумав, що Мак хоче похвастатись!.. О ні, йому просто весело відчувати себе справжнім сміливим пілотом, і він хоче передати хоч трошки сміливості цій хорошій, але смішній дівчинці, бо вона боїться навіть павука!..

Макові хотілось показати свою майстерність, і він на хвилинку виключив мотор… Замовкла пісня мотора, і лише Макове серце, здавалось, стукало на весь повітряний простір.

Мак відчув стривожене дихання татка. Ще хвилина, і руки його владно забрали б кермо. І, усміхнувшись, хлопчик знову загнуздав «Голуба». Ех, майнути б до стратосфери, шкода, що він ще не вміє керувати ракетним двигуном.

Макові дуже хотілося показати своє вміння, і він почав кружляти красивою спіраллю. Це була остання Грицькова лекція. Хай помилується Гандін його льотом.

— Мачку, давай прогуляємося до парку! — наче крізь сон почув він татків голос. «Голуб» слухняно пішов на зниження, помчав над щетиною лісопарку і легко сів на одній з полянок. Літачок не потребував спеціального аеродрому.

— Ти вже дуже добре керуєш, — сказав Горний, погладивши плече сина, що розквіт від похвали. Він зійшов з літака і задумливо пройшовся по полянці. Останнім часом він так рідко бував на землі!

Горний присів і зірвав кілька рослинок. Вони були в'ялі і знесилені від нестерпної спеки, що немов палила все живе.

— О, — здригнувся він. — Вона йде, немилосердна посуха… Ще кілька днів, і вона