Олексій Якович Огульчанський - Вітрів кут

class="book">— Ось ми й зустрілися, — закінчив свою розповідь студент.

Якусь хвилину у великому залі музею було зовсім тихо. А потім загомоніли всі відразу. До молодих людей простягнулися десятки рук, з різних боків на них націлилися об'єктиви фотоапаратів.

І, можливо, тільки тут, у Мамонтовому залі найстарішого в цьому місті музею, троє друзів повністю зрозуміли значення свого відкриття. Вони стояли, ніяково посміхаючись — майбутній ботанік Раїса Перепічка, молодий геолог Анатолій Русинський, шкіпер рибальського сейнера Василь Збандуто. І в очах кожного з них світився вогник незгасного молодечого завзяття.

м. Бердянськ, 1958 р.

Примітка
1

Від слова бунація — абсолютна тиша на морі (прим. авт.).

(обратно)
Оглавление Олексій Огульчанський ВІТРІВ КУТ НАС БУЛО ТРОЄ КАПІТАНСЬКИЙ КАРТУЗ ХЛОПЕЦЬ У КАРТАТІЙ ПІЖАМІ ЮНГА НА ОДИН РЕЙС СРІБНА ТАБАКЕРКА РОСТИСЛАВ АНДРІЙОВИЧ ВІТРІВ КУТ В ПІДЗЕМНОМУ ЦАРСТВІ ГРОТ КАЖАНІВ ОСЬ ВІН — СЛОН!