Галина Сергіївна Лозко - Пробуджена Енея

прирікається на знищення. Така відверта й очевидна програма глобального підкорення світу.

Для моєї роботи найдоцільнішою видалась класифікація релігій за етнічним принципом, до якої я вдавалася вже неодноразово [259. 93–97]. У такій системі маємо два типи релігій з усіма їхніми характеристиками і різновидами:

а) етнічні релігії – природні (створені природним шляхом впродовж багатьох століть самим народом, мають астрономічний календар); локальні (місцеві); екологічні (з культом природи); життєрадісні; розвиваються у межах свого етносу і не поширюються за межі етнічної території, бо в цьому немає потреби, адже етнічні релігії існують як засіб самозбереження етнічної самобутності;

б) світові (або, точніше, інтернаціональні) релігії – штучні (витворені окремою людиною, пророком, засновником); глобальні (мають міжнародний характер); космополітичні (нехтують національним і проповідують заміну етнічного світовим); відірвані від природи (мають календар за датами життя пророка, незалежний від астрономічних циклів природи); аскетичні (проповідують мучеництво, страждання, фізичні обмеження); місіонерські (прагнуть поширитися серед багатьох інших народів);

в) до світових примикають неорелігійні напрямки – штучні (створені на ґрунті існуючих світових, або на ґрунті етнічних, але вже з новим філософським наповненням, мають авторів-засновників); прагнуть стати міжнародними; місіонерські; найчастіше космополітичні; часто синкретичні або еклектичні (суміш різних вчень і моральних настанов), тяжіють до світових.

Е. Дюркгайм вважає, що “всі релігії можна порівнювати між собою, оскільки вони є різновидами одного явища, то неодмінно існують головні елементи, спільні для них” [160. 8]. Компаративне (порівняльне) релігієзнавство засвідчує, що між світовими та етнічними релігіями вочевидь більше відмінностей, ніж спільного. Мало того, між цими ідеологічно різними релігіями історично точиться запекла і непримирима боротьба. Таким чином, щоб виявити причини взаємного генетичного несприйняття і протиборства цих систем, яка актуальна і нині, доцільно розглядати природні і штучні релігії як пару генетичних (расово-етнічних), ідейних (ідеологічних) і світоглядних (теологічних) протилежностей (див. таблицю 1).

Таблиця 1.

Природні та штучні релігії як пара протилежностей

Штучні релігії:

монотеїзм (“ліві” рухи) Природні релігії:

політеїзм (“праві” рухи)

Створюється штучно засновником (пророком) як світова інтернаціональна релігія:

Мойсей, Христос, Магомет

Виникає природним шляхом як етнічна, національна релігія, вироблена самим народом впродовж віків

Поширюється на чужі території із загарбницькою метою (збагачення за рахунок інших); створення світових імперій; знищення національних відмінностей

Поширюється на власних територіях, які належать народу споконвіку; не виходить за межі свого етносу; існує як спосіб самозбереження етносу

Поширюється місіонерами, іноземцями, часто через військо, насильницькими методами серед інших народів

Передається предками роду для молодших поколінь свого етносу як заповіт, морально-етичний закон

Один Бог – узурпатор влади на небі і на землі, “надприродний”, одиничний або винятковий, заперечує інших Богів, карає багатобожників і т. д.

Світ як багатопроявна Божественна сутність, розлита в різних стихіях космічного простору, що відображено в багатьох іменах Богів

Зневага і ненависть до сповідників інших релігій, особливо етнічних; релігійний фанатизм: руйнування чужих святинь, знищення священиків, святого письма, чужих святощів

Толерантне ставлення до релігій інших сусідніх народів та до їхніх релігійних святинь; віротерпимість, але й засудження зради (віровідступництва) від своїх Рідних Богів

Прагнення об’єднати всі церкви, створити єдину всеземну релігійну імперію з єдиним центром; нетерпимість до національних відмінностей, намагання уніфікувати всі обряди, правила і т. д.

Наявність багатьох регіональних святинь та громад, поклоніння різним Богам етнічного пантеону, залежно від традицій своєї місцевості, повага до регіональних обрядів та звичаїв, релігійних почуттів

Регламентація життя віруючих через сповідь, заповіді, пости, страх; проповідь пасивності у земному житті, очікування “царства небесного”; рабська покора перед Богом і перед владою, начальниками, завойовниками

Особиста та громадська свобода, активне повноцінне життя, впевненість у власних силах, людська гідність; уявлення про Богів як про Батьків, родичів, друзів, які допомагають; повага і священне ставлення до Рідних Богів

Пригнічення природних якостей і почуттів (умертвіння плоті); страх як наслідок залякування “карою Божою”, “страшним судом”; приниження людської гідності; скорботність ритуалів, церковна жалоба

Вивільнення вищих творчих і природних сил людини; моральність поведінки не через страх, а через усвідомлення свого зв’язку з Богами; людська гідність, життєрадісність обрядів, пісень, танців, звичаїв

Віра в бога-людину, сина Божого, історичну особу, якому приписується здатність впливати на життя людей; штучний календар за датами життя пророка чи “боголюдини”

Віра в Богів природи-космосу, яка виробляє екологічне мислення і поведінку; календар синхронний з ритмами природи, Всесвіту

В основі цих суперечностей, у першу чергу, лежить різне уявлення про Бога і Богів, сформоване на різному етнічному ґрунті. Володимир Шаян назвав однобожжя “спрощеною людською думкою, грубим перенесенням людської уяви (тут у значенні уявлення – Г. Л.) про одного обмеженого чоловіка, як от володаря або тирана на небесах (на) безмежно складний і многогранний Всесвіт... Суперечність у цілій історії людства між єдинобожжям і многобожжям тут раз назавжди вирішена і розв’язана на нижчому рівні пізнання” [521. 100].

Два тисячоліття людство витратило на пошуки штучних універсальних систем, нав’язаних йому невеличким семітським плем’ям, і сьогодні ми з великим сумом спостерігаємо самознищення Білої раси на Землі. Статистика свідчить, що нині у світі 132 млн. язичників. З них 30 млн. – в Азії і 100 млн. – в Африці. У той же час, серед білих європейців лише 0, 2 млн. язичників, які існують у середовищі 540 млн. войовничих християн, тобто людей, ментально неспроможних оцінити нав’язані їм штучні “цінності”, які вони фанатично захищають, навіть не розуміючи їхнього змісту. Чи не тому метиси і мулати перемагають чисельно навіть у європейських державах (пор., напр., Францію)?

Епоха занепаду природних релігій почалася від перших реформаторів Будди і Заратуштри в середині І тис. до н. ч. Нам ще невідомо, який космічний катаклізм спричинив зрушення людської свідомості або появу на Землі штучної раси. Арії, розуміючи загрозу релігійних збочень, ще чинили активний спротив цьому нашестю. Так сирійський цар Антиох IV Єпіфан (175–163 р. до н. ч.) переслідував штучний юдейський монотеїзм і відновив язичництво в Єрусалимі. Брагмани-арії в Індії жорстоко карали буддистів, які пропонували відхід від природного способу життя і мислення. Так само і Сасаніди-арії боролися проти юдеїв та християн. У Греції Тора (святе письмо юдейської віри) була перекладена в 250 р. до н. ч. – отже, грекам уже було відоме джерело юдейського нацизму.

Давні греки з великою зневагою ставились до юдеїв. Як відверто писав єврейський автор Йосиф Флавій: “тому чимало євреїв ставали греками”, “щоб вижити, вони еллінізувались”. Про це також повідомляє книга Маккавеїв, Повторення Закону та ін. Слід розуміти, що догмати і обряди чужої віри для євреїв не мають ніякого значення. Тому, здійснюючи обряд чужої віри, юдей ніколи не сприймає його серйозно, в душі залишаючись юдеєм. Зміна віри (“вихрещення” єврея) або позірний атеїзм заради досягнення матеріальних благ, кар’єри, чи порятунку власного життя для юдеїв –