Міхаель Енде - Скорочено Джим Ґудзик і машиніст Лукас

до Усландії мав рушити на світанку. Наступного дня друзі піднялися до капітана і пояснили йому про плавучий острів, який мав зустрітися їм на другий день подорожі.

Згодом цар поцікавився у Лі Сі та Джима, коли ж будуть їхні заручини. Маленька принцеса трохи почервоніла та сказала, що це має вирішити Джим. А він сказав, що відсвяткують заручини в Усландії. Усі погодилися.

Наступного дня друзі побачили маленький острів, що весело плив хвилями. Капітан не міг повірити у це. Острів взяли на буксир до корабля. Острівець оповивав плаский піщаний пляж, чудово придатний для купання. А з найвищої тераси, розгалужуючись на кілька маленьких водограїв, просто в океан стікав струмочок. Звісно, тут було багато чудових квітів та картатих птахів, що гніздилися у гіллі дерев. Цей острів тепер належав Джиму, і він назвав його Нова Усландія.

Глава двадцять сьома, у якій святкуються заручини, і книга ця закінчується приємним сюрпризом

Кілька днів потому, чудовим ранком, пані Ваас і пан Ермель побачили величезний чудовий корабель, а на буксирі у нього цілісінький острів.

З корабля почувся радісний зойк, і на сушу стрибнув Джим. Він кинувся до пані Ваас. Радості їх не було краю.

Тим часом Лукас, Лі Сі та цар теж зійшли на сушу, і нарешті навіть Емма була обережно вивантажена з корабля та поставлена на її колишню колію, вже дуже зарослу мохом та травою. На Еммі все ще висів величезний золотий орден із блакитною стрічкою, а сама вона без упину видавала короткі радісні посвисти.

Коли пан Ермель, що онімів від подиву, нарешті второпав, хто приїхав, він побіг по короля. Потім вони обидва побігли вниз, до корабля. Тут почалися обійми, рукостискання, привітання, і краю їм не було.

Лукас представив одного одному царя мигдальського та короля Альфонса, а Джим познайомив усіх із Лі Сі, і коли всі нарешті перезнайомилися та привіталися, вони пішли до будиночку пані Ваас снідати. Матроси тим часом укріпили новий острів сталевими тросами та якірними ланцюгами впритул до Усландії, так що на нього можна було перестрибнути. Звісно, не забули вони й того, що доручив їм Лукас, а саме: туди, де зараз лежав острівець, кинули у воду кілька гілок коралових дерев, як і радила дракониця. За кілька років, коли дерева доростуть до поверхні океану, новий острів буде міцним, як і Усландія.

Під проводом Джима товариство ступило на нову землю та влаштувало на ній невеличку прогулянку. Король радів, що нарешті вирішилося питання з перенаселенням Усландії.

Джим із Лукасом розповіли про усі свої пригоди.

Було вирішено, що за місяць відбудуться заручини Лі Сі із Джимом. І весь цей час пані Ваас вечорами працювала над сюрпризом для них обох. Шиття було її справжньою пристрастю.

Цар та Лі Сі оселилися на цей місяць у короля в замку між двома гірськими верхівками.

І ось місяць минув. Настав день заручин. Спочатку діти отримали сюрпризи, приготовані для них пані Ваас. Джимові вона зшила синій робочий комбінезон, точнісінько такий, як у Лукаса, тільки менший. Адже Джим і далі мріяв бути машиністом. А маленька принцеса отримала пречудову весільну суконьку із фатою та довгим шовковим шлейфом. Потім Лі Сі подарувала Джимові люльку, як у Лукаса, тільки новішу і не таку велику. А Джим подарував Лі Сі витончену пральну дошку. Маленька принцеса жахливо зраділа, бо досі їй, звісно ж, не дозволялося брати до рук нічого подібного через її високе положення, хоча вона, як і всі мигдальці, обожнювала прання. Під кінець вони поцілувалися, і король Альфонс За-Чверть-Дванадцятий оголосив їх іменем Сполучених Штатів Усландії та Нової Усландії зарученими.

А матроси на державному кораблі запалили величезну ракету, яку вони спеціально захопили з собою, та влаштували салют. Свято тривало весь день. Тільки Лукас, здавалося, все ще на щось чекав. Пані Ваас зробила не тільки ванільне та полуничне, а ще й шоколадне морозиво.

Джим пішов до пляжу, аби у тиші помилуватися красою вогнів. Він раптом відчув, що йому на плече лягла чиясь рука. Він обернувся. Це був Лукас. Він сказав, що Джим завжди мріяв мати локомотив. І тепер Лукас подарував другові малесенький локомотивчик, який завзято посопував та випускав зі своєї маленької труби крихітні хмаринки пари. Це було Еммине дитятко. Джим назвав його Моллі.

За кілька днів цар та маленька принцеса відправилися назад до Мигдалії, бо Лі Сі, зрозуміло, поки що мала жити у свого батька. Але діти могли відвідувати один одного завжди, коли їм заманеться, бо державний корабель часто курсував між Усландією та Мигдалією. А ще між цими державами тепер був телефонний зв'язок.

До Усландії повернулося колишнє мирне життя. Пан Ермель у твердому капелюсі та із парасолькою під пахвою ходи на прогулянки. Він був перш за все підданим, і ним управляли. Точнісінько так само, як і раніше. Лукас їздив на локомотиві на ім'я Емма звивистими рейками з одного кінця острова в інший. Джим, звісно, переважну частину часу доглядав локомотивчика на ім'я Моллі. Джим потроху дорослішав.

У гарні вечори було видно, як Джим із Лукасом сиділи поруч на державному кордоні. Вони згадували свої пригоди і планували нові, бо хотіли з'ясувати, звідки морські розбійники викрали Джима-Кнопку, коли він був ще зовсім маленьким. Проте для цього друзям спочатку треба було відшукати та перемогти Тринадцятьох Лютих, які все ще загрожували морям.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.