Люба Клименко - Великий секс у Малих Підгуляївцях

Одкрий, дівчинонько. Чи ти спиш?

А де тая дірочка, що ти сциш?

— Ой не питай, козаченьку, не питай,

Виймай хуя із ширіньки та й впихай!

І як тіко він став забивать свого дюбеля в мою дірулю, я тут же й всцялася… Прямо на його золоті яйця.

Ой, шо тут зробилось! Не обрисувать словами! Він так завив, як… як наш бугай-осємєнітєль Дормидонт на оплодотворьонній корові.

Існачала я спугалася: думала, шо він заревів із-за разочарованія, але потім я пойняла, шо дико ошибалась: це дике ревіння означало дике удовлєтворєніє! Бо після мого гарячого душа на його золоті яйця він так став мене своїм дюбелем гатити, шо я од болю стала сперва репетувать, потом культурно ругацця, а потом, звиняйте, матюкацця.

— Сволоч! — кричала я йому. — Сучий син! Паскуда! Падло! Скотиняка! Животноє! Ідіот! Неакуратіст! Гівно всрате! Звірюка! Самець непочотний!

Глипнула я одним оком на його реакцію — не помага, а точнєй, помага, тіко не мені… І тут до мене дойшло, шо його моя лайка тіко заводить!

«Ага! — сказала я собі. — Всьо ясно! Не дурна! Буду дєлать навборіт!»

І замовкла. Сконцентрірувалась тіко на золотій коробці передач і страусячих яйцях. Перестроїлася я на іншу волну. Як у нашій підгуляївській частушці:

Перестройка, перестройка,

Я уж перестроїлась —

У сосєда хуй большой,

Я к німу пристроїлась.

І тіко я замовкла — він стих! Ура! — закричала я унутрях, а внєшнє мовчу, терплю… Прислухаюся — його запал помалу стихає, стихає… Терпеливо жду, пока він зовсім стухне, як тут… Йоб твою мать! (Звиняйте, канєшно, вирвалося).

Глипнула я случайно на віконечка, шо були розкидані по стінах кладовочки, а там — скіхські морди, морди, морди — заглядають і пасуть нас з Осрісісом очима, наблюдають за моєю ганьбою!

— Ви шо, охуїли? — заверещала я.

І погано зробила. Бо рвєніє Осрісіса виросло рівно в сто раз. І ревіть він став не як бугай-осємєнітєль, а як реактівний самольот на воєнному еродромі. Мені аж вуха заклало. І од усього того я пошти зомліла… А очнулася від громких аплодисментів, шо лунали з віконечок.

Після такого стресу я довго лежала неподвижно, як колода. Потом прийшли якісь скіхські баби і в позі гінікологічєського кресла перенесли мене в золоту спальню, розділи, зробили масаж, напоїли якоюсь гадостю… І я забулася у сні.

Снився мені еротічеський кошмар. Знаєте, дівчонки, шо таке еротічеський кошмар? Нє? То слухайте.

Сницця мені, шо я за рульом трахтора, а їздити не вмію, а той трахтор летить по полю, як самошедший, і топче весь урожай. Я — в паніці, шукаю, шо б його таке нажать, шоб машина успокоїлася. Нажала на кнопку, але не на ту, як начав той трахтор з поля бураки виривать і розкидать по полю, а потім їх і гусеницями чавити! Я так перелякалася, шо не дай Боже! Кричу, верещу — але шо йому, тому желізному дундукові! І тут спохватилася — справа ж є коробка передач. Я схватила її і начала смикать — туда-сюди, туди-сюди! Смикала, смикала, пока й не одірвала з мнясом!

Держу я ошелешено ту коробку передач у руках і думаю: Господи, я ж трахтора поламала, а він тим врем’ям мчить на всіх парусах по полю в направленії до траси! Мені погано! Я обливаюся потом і хочу встромити назад коробку передач, а вона не всовується. Якась еластічна вона стала. Приглядаюсь — аж то, звиняйте, Осрісісовий член одірваний. Я як заверещу — і з усього маху нажала ногами на якісь педалі. Слава Богу, то оказалися педалі тормозів. Трахтор остановився, я з нього вилізла — і ну тікать!

Але далеко я не втікла. Доганя мене група скіхвів: біжать за мною і розмахують отим золотим членом. Я ше більше перелякалася — хто його зна, шо у тих скіхвів роблять за члєноврєдітєльство.

Таки догнали вони мене, окаянні, схватили за руки й ноги і держать, а я даже писнуть не можу — не то шо вирватись! Держать отак мене, а перед очима махають золотим членом і кричать в один голос:

— О-жив-ляй! О-жив-ляй!

«Шо? — подумала я. — Як же його оживлять?»

Так вони — знаєте шо? — стали роздирать мені рота, шоб того шланга запхати в пельку.

«Дзуськи! — думаю я. — Не дождетесь!»

— І так зціпила зуби, шо ті скіхви намордувалися коло мене!..

Лежу й думаю: ніхто не заставить мене, шоб я робила оте бридке, в честь чого мене названо, то єсть не мене, а оту нещасну скіхську царицю… шо? не пойняли? — мінета!

І як стала я одбивацця! Аж пір’я летіло з отих скіхвів. А тут вони, падлюки, затисли мені носа. «Щас задохнуся — і одкрию рота!» — з ужасом подумала я і проснулася.

…Проснулася я, наче після сраженія під Ватерлоо. Тіло все в синяках, одне око недобача, губиська розперло, словом — інвалід любві! Роззирнулася вокруг — знову все блищить. Вділа я чорні очки, взяла яблучко, вкусила і вздохнула:

«Ну, і влипла я в халепу! І чого я така нещасна? — Куснула ше раз. — І шо його робить? Ма’ть, нада тікать! Але як?!» Яблуко було кисленьке, тож через минут десять захотілося їсти. Гляжу: щось с’їдобне лежить. Канахвєтка, чи шо? Взяла і з’їла. На вкус було воно якесь ніяке.

Лежу собі, лежу. Думаю свою думу… Аж вдруг чуствую — шось не те. В животі — революція. Бурчить на всю комнату! «Ну, — шибанула мисля, — отравили мене, гади! Ше цього не фатало! Шо це робицця?»

Роздивляюся — десь тут є тувалєт чи нема? Попробуй його тут найди! Блін! Стала метатись по комнаті, заглядать в усі дверцятка, шукать хоч якоїсь коробочки або тазіка, шоб покакать…

Аж тут… зовсім нєкстаті завалює… Осрісіс… з палаткою на срамному місці…

— А-а-а! — закричала я. — Я согласна на бридке і протівне! Согласна взять в рот! Тіко не трогайте мене!

Но не тут-то було. По очам Осрісіса я пойняла: не даром йому дали це ім’я…

Вобшем, дівчонки, ви пойняли… Вони спеціатєльно накормили мене чимось проносним, шоб я обісрала Осрісіса во врем’я інтімного збліженія і доставила йому неістове удовольствіє!

І я йому доставила… Так доставила! Гівна було стіко… І летіло воно з моєї сраки, як салют… Одним словом, ревів він не просто, як реактівний самольот на воєнному еродромі, а як космольот на Байканурі!

Оце з того врем’я, дівчонки, я й недочуваю.

Так от, після того сексу я знову вирубилася. І знову мене