Джейсон Фрайд - Rework

пізніше і перевищив початковий бюджет на декілька мільярдів доларів. Із цієї самої причини відкриття міжнародного аеропорту Денвера затрималося на півтора року, а кошторис проекту в процесі будівництва зріс на два мільярди доларів.

Правильний підхід — розбивати велику справу на дрібніші завдання. Чим дрібніше завдання, тим легше розраховувати його виконання. Дуже ймовірно, що ви й тут помилитеся, але в цьому випадку це буде помилка значно дрібнішого масштабу, ніж при плануванні великого проекту. Якщо робота забирає вдвічі більше часу, ніж ви очікували, то краще, коли йтиметься про кілька додаткових тижнів у малому проекті, ніж про місяці у великому.

Намагайтеся розкласти ваші терміни виконання на дрібніші часові відтинки. Замість одного проекту, розрахованого на дванадцять тижнів, зробіть дванадцять однотижневих проектів. Замість фантазійних розрахунків щодо завдань, які вимагають щонайменше понад тридцять годин, розбийте роботу на більш реалістичні шести-десятигодинні відтинки. І так рухайтеся вперед крок за кроком.

Плани з багатьох пунктів не виконуються

Також почніть складати короткі списки справ замість довгих. Бо довгим спискам властиво вкриватися пилом. Коли ви востаннє повністю виконували довгий список справ? Імовірно, ви закреслили кілька перших пунктів, а потім зрештою просто ігнорували цей план (або бездумно поставили галочки коло справ, що насправді не були виконані як слід).

Довгі плани викликають почуття провини. Чим довший перелік невиконаних справ, тим більше ви засмучуєтеся. І настає мить, коли ви просто припиняєте заглядати до цього плану, бо він є джерелом вашого дискомфорту. Потім ви починаєте нервувати, і всі справи перетворюються на одну велику прикрість.

Та є кращий шлях. Розбийте свій довгий план на декілька менших. Наприклад, план зі ста пунктів розділіть на десять списків по десять пунктів. Це означає, що коли ви завершуєте справу з маленького списку, ви виконуєте 10 % від запланованого, а не 1 %. Так, кількість невиконаних справ залишається такою самою. Але ви можете дивитися на частину картини і знаходити в ній задоволення, мотивацію, бачити прогрес. Це краще, ніж відчувати зневіру та розпуку, споглядаючи загальну картину.

Де тільки можна, розділяйте завдання на дедалі дрібніші частини доти, доки не будете здатні швидко й остаточно дати раду кожній з них. Просте перегрупування завдань у такий спосіб може справити дивовижний вплив на ваші продуктивність і мотивацію. Ще одна маленька порада стосується визначення пріоритетів. Не нумеруйте справ і не позначайте жодними ярликами. Ніколи не кажіть: «Це завдання — наш найвищий пріоритет, а це — найнижчий пріоритет». Також не кажіть: «Це пріоритет номер один, це — номер два, а це — номер три». Якщо ви так казатимете, то невдовзі опинитеся просто заваленими безліччю високопріоритетних справ. Натомість визначайте пріоритети візуально. Нагору поставте найважливішу справу. Коли ви її виконаєте, то на її місце підніметься наступна справа з вашого списку. Та у кожен момент у вас буде тільки одна найбільш важлива справа. І цього досить.

Ухвалюйте дрібні рішення

Великі рішення важко приймати й не менш важко змінювати. Одного разу прийнявши велике рішення, ви будете схильні твердо вірити в його правильність, навіть якщо це не так. Ви втратите об’єктивність. Оскільки тут будуть задіяні ваші еґо і гординя, ви не зможете змінити свою думку — кому ж приємно визнавати свої помилки? Крім того, спрацьовує інерція: чим більше енергії ви вклали в рух в одному напрямі, тим важче вам змінити курс.

Аби уникнути такої ситуації, шукайте дрібні рішення, які будуть ефективними на сьогодні. Ухвалюючи крихітні рішення, ви уникаєте шансу зробити великі помилки. Ці рішення дають вам змогу вносити зміни. Не буде великої шкоди, якщо ви десь схибили. Ви легко все виправите.

Ухвалення дрібних рішень не означає, що ви не можете будувати великих планів або виношувати видатних ідей. Це означає лиш одне: ви вважаєте, що найкращий шлях досягти великих цілей — приймати одне крихітне рішення за одним, рухаючись уперед маленькими кроками. Полярний дослідник Бен Сондерс розповідав, що під час його експедиції до Північного полюса (тридцять одна марафонська дистанція, сімдесят дві доби на самоті) думка про досягнення «великої мети» часом ставала настільки нестерпною, що його щоденні рішення рідко виходили за рамки «дістатися до отої крижаної брили за кілька метрів попереду». Такі досяжні цілі й треба обирати. Ті, яких ви в змозі досягти і потім опертися на них. Ви зможете сказати: «Нам це вдалося. Зроблено!» І взятися до наступної справи. Це саме та синиця в жмені, яка є значно кращою, ніж журавель у небі.

Конкуренти

Не копіюйте

Іноді копіювання є частиною навчального процесу. Скажімо, для художника-початківця, який робить копію картини в музеї, або барабанщика, який підігрує соло Джона Бонгама з композиції «Мобі Дік» рок-гурту Led Zeppelin. Коли ви вчитеся, така імітація може бути корисним інструментом у пошуку власного стилю.

На жаль, копіювання у сфері бізнесу зазвичай є далеко не таким шляхетним. Можливо, це явище слід сприймати в контексті того, що всі ми сьогодні живемо у світі так званого «копі-пейсту». Можна за мить украсти чиїсь слова, зображення або код. Отже, у декого виникає спокуса побудувати свій бізнес на такому «копі-пейсті».

Утім, це формула поразки. Проблема копіювання такого штибу в тому, що воно не передбачає усвідомленого ставлення до справи — а таке ставлення є основою розвитку бізнесу. Ви маєте розуміти, чому саме те чи се спрацьовує і чому те чи се є саме таким, як воно є. Коли ви просто запозичуєте чужу ідею, ви не відчуваєте цього. Ви відтворюєте поверховий шар, не розуміючи глибинної суті.

Дуже велика частина праці, що її творець оригіналу вкладає у свій продукт, є невидимою. Її заховано глибоко всередину. Наслідувач насправді не знає, чому щось виглядає так, як воно виглядає, чи сприймається так, як сприймається, чи читається так, як читається. Копіювання — це фальшивий фініш. Воно не має змістовної суті, не має розуміння — нічого, на що можна було б опертися для подальших рішень.

Крім того, наслідувач приречений постійно наздоганяти. Його позиція завжди пасивна. Він ніколи не лідирує, а тільки плентається позаду. Він створює продукт, що за визначенням є застарілим, — підробку, неякісну копію оригіналу. Так жити не варто.

Як ви можете зрозуміти, що копіюєте когось? Якщо хтось інший робить основний обсяг роботи, значить, ви копіюєте. Ви можете щось створювати під чиїмось впливом, але не крадіть.

Наповніть продукт вашою індивідуальністю

Якщо ви успішні, люди будуть намагатися наслідувати зроблене вами. Сприйміть це як доконаний факт. Але є чудовий спосіб захистити себе від плагіаторів — станьте частиною свого продукту або послуги. Вкладіть у нього те унікальне, що характерне для вашого способу мислення.

Наповніть ваш продукт своєю індивідуальністю. Зробіть його чимось таким, що ніхто більше не зможе запропонувати.

Подивіться на сайт Zappos.com, що продає взуття онлайн і заробляє на цьому мільярди доларів. Кеди від Zappos такі самі, як від Foot Locker чи будь-якого іншого продавця. Але Zappos вирізняється серед них тим, що вкладає в усе, що він пропонує, одержимість свого директора Тоні Хсіє