Ірина Заблоцька - Еліксир помсти, Ірина Заблоцька

Глава 14. Нові знайомства та старі рани

Поки Вероніка з головою поринула у підготовку до відкриття клініки разом з Ростиславом та Оленою, її соціальне життя поступово почало налагоджуватися. Вона відвідувала ділові зустрічі, благодійні заходи, знайомилася з новими людьми.

На одному з таких заходів вона зустріла жваву та енергійну жінку на ім’я Софія. Софія була іноземкою, як і Вероніка, і вони швидко знайшли спільну мову. Виявилося, що Софія здобуває другу вищу освіту, вивчаючи міжнародне право, і паралельно працює в консалтинговій компанії.

Софія була відкритою та доброзичливою, її оптимізм та жага до знань надихали Вероніку. Вони почали проводити час разом поза роботою, відвідували виставки, ресторани, ділилися своїми історіями та мріями.

Вероніка відчувала, що вперше за довгий час може бути з кимось щирою, не боячись розкрити свою справжню сутність. Звісно, вона не розповідала Софії про своє минуле та плани помсти, але ділилася своїми переживаннями щодо життя в новій країні, труднощами ведення бізнесу та прагненням до самореалізації.

Софія, у свою чергу, захоплювалася силою та рішучістю Вероніки. Вона бачила в ній успішну бізнес-леді, яка всього досягла самостійно, і часто зверталася до неї за порадою у своїх юридичних питаннях.

Їхня дружба розвивалася швидко та природно. Софія стала для Вероніки не лише приємною співрозмовницею, а й справжньою підтримкою у її новому житті. Вона нагадувала їй про те, що життя може бути не лише боротьбою за помсту, а й наповнене новими знайомствами, цікавими проєктами та щирою дружбою.

Проводячи час із Софією, Вероніка іноді ловила себе на думці, що починає забувати про свою головну мету. Радість від спілкування з подругою, захоплення від спільної роботи над клінікою з Ростиславом та Оленою – все це наповнювало її життя новими фарбами.

Але потім, у тиші ночі, спогади про зраду та втрату знову поверталися, розпалюючи в її серці полум’я ненависті. Вона не могла дозволити собі забути. Вона мусила довести свій план до кінця.

Дружба з Софією стала для Вероніки своєрідним якорем, який допомагав їй не втратити зв’язок із людяністю, не перетворитися на холодну та безжальну машину помсти. Софія нагадувала їй про те, що навіть після найстрашніших втрат у житті залишається місце для нових зв’язків та щирих почуттів.

І хоча Вероніка ретельно приховувала своє минуле, інколи в розмовах із Софією проскакували ледь помітні натяки на пережиту біль, на втрачену довіру. Софія, будучи чуйною людиною, відчувала, що за успішною маскою її подруги ховається глибока рана, але тактовно не розпитувала, чекаючи, коли Вероніка сама буде готова відкритися.

Дружба з Софією стала ще однією цеглинкою у фундаменті нового життя Вероніки, але стара рана помсти все ще кровоточила, нагадуючи про її головну мету.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍