Galina Vasilievna Moskalets - Королівство, Galina Vasilievna Moskalets

Привиди часом поводили себе, як діти. Чіплялися, щоб хтось їх вислухав і пожалів. Якраз старша пані в капелюшку з цілим пташником на крисах жалілася Повелителю на невістку, і він, як джентльмен, мусив уже десять хвилин кивати головою.

– Усе, поговоримо потім, – грубо обірвав її Стронціус, який, спілкуючись із комп'ютером і Вампірнетом, навчився круто лаятись. Він перехоплював послання збиточних опирят-хакерів, зашифровані непристойними словами.

– Вона образилася... – мовив Повелитель, дивлячись, як пані відходить, тулячи до носа хустинку з чорною облямівкою.

– Та пішла вона... Слухай, я отримав повідомлення з імперської канцелярії. Ти переглядав пошту?

– Під час засідання Клубу стався невеличкий землетрус.

– Отже, землетрус? Цей землетрус щойно прокинувся в Медовій печері. Звати його принц Август.

– Яке нам до цього діло? – лукаво мовив Повелитель. – Ми й так робимо все, щоб підготувати прихід Імперії в цей убогий і безглуздий світ. Король не при своєму розумі, корона в імператорській скарбниці, а те, що малий вийшов з коми, ще не означає, що він здоровий. Цей недовчений студент навіть битися не вміє. Зняти перстень з руки Мартисії – це ще не подвиг. Чи зуміє він звідси вибратись? Та й народ Королівства такий заляканий, що нічим не допоможе принцові.

– Слушно, слушно! Якби він поспав ще стільки, то було б справді нічого. Гірше, що ми маємо клопіт...

– Це від нас не залежить, – голос Повелителя набув твердості. Він чудово знав, що з їхньої нечистої братії довіряти не можна нікому. Але битися з дітлахом йому не пасувало. Той лицар, що залишив осколок меча у його печінці, був, принаймні, дорослим.

– Звісно, ми завжди готові... Як консультант, я...

– Будемо дотримуватись вказівок. Що накажуть, те й робитимемо. Тобі б не хотілось опинитись у піщаній воронці. Мені – теж.

– Наша справа не пустити Августа до Великого Льоху, зупинити його ще в місті. Але то буде нелегко. Тобі випала висока честь – мобілізувати всі сили.

– Велика честь – це велика відповідальність, – скромно зауважив Повелитель.

Він із жахом усвідомив, що, бавлячись у книголюба, забув, що таке ризикувати власною шкурою. Знищувати книжки – це свята справа, важливіша, ніж полювання на хлопця, якого можна обвести кругом пальця, заманити в пастку. Ні, Повелитель не те, що недооцінював противника, але зрілість супроти юності має більше шансів на перемогу. Старий опир гадає, що обійдеться консультаціями, сидячи в своєму смердючому лігві. Нічого, йому теж доведеться побігати!

– Гадаю, слід розробити план, – почав Повелитель.

– Встановити нагляд за Медовою печерою. Хтось має її карту?

– Навряд, але дослідити можна. Є тут один тямущий пліснявець: пролізе крізь решето, тільки було б мокре. Зрештою, довгомуди теж там, напевно, побували.

– А потім, – мрійливо примружився фон Стронціус, – заманити принца до пастки, наприклад, у якусь вежу...

– Я знаю цю гру, – скривився Повелитель.

– А пароль знайшов?!

– Ще ні. Попитай у Вампірнеті. Хакери за плату тобі скажуть.

– Річ у тім, що вони не чули про таку гру. Вона або дуже давня, або це вірус. Тосик дуже нервується, коли я в неї граю...

– Он як? – зацікавлено звів брови Повелитель. – А взагалі, то все дурниці! Зараз не до забавок.

... Коли вони повертались з цвинтаря, мирно бесідуючи, із котеджу, де ще тліло життя, вибіг опасистий чоловік у піжамі, тягнучи дві валізи, а за ним жінка з мікрохвильовою піччю під пахвою. Вони хутко вскочили у білий «Форд», який чомусь не заводився. Будинок трусився так, ніби хтось його лоскотав.

Фон Стронціус, згадавши збиточну молодість, гучно ковтнув слину.

– Ну, добре, я пішов, — сказав Повелитель. – Не буду заважати.

– Власне, я вже поїв, – завагався Стронціус.

– Тобі потрібно краще харчуватись. Особливо тепер. До речі, твоєму комп'ютерові в цій халупі більше сподобалося б... Це можна влаштувати...

13

Усе ще володарювала ніч. Для того, хто перебуває в печері, вона триватиме навіть, коли сонце в небі підніметься найвище. Принц Серпень не знав, що збудив світ, і тепер той вирує довкола нього, не лише в цьому місті, а й у Королівстві та Імперії. Марко теж не міг цього передбачити: головним для нього був факт зцілення від сну його найкращого товариша і принца. Усе було просто: удвох вони повернуться до Королівства і врятують його. Як це зробити, він ще не знає. Найменший рух убік, найдрібніша деталь можуть змінити усі плани. Попри свою нелюбов до математики та різних точних наук, Марко дуже добре умів зіставляти факти. Він не раз слухав розмови короля Даниїла та свого батька у затишному кабінеті при Королівському архіві й змалку навчився помічати, що деякі історичні події можуть повторюватись. Це він допомагав батькові сховати в надійному місці найцінніші документи, що мали не одне сторіччя. Решта була розграбована й вивезена до столиці Імперії. У нього серце обливалось кров'ю, коли найбільші скарби Королівства, одвічна мудрість багатьох поколінь, ретельно записана на пожовклих аркушах, недбало скидалась у дерев'яні скрині, а ковані чоботи крутиголовців лишали брудні сліди на коштовних пергаментах.

Маркові вдалося вивезти завчасу посивілого батька в глухе село, щоб той міг зберегти собі життя. Він не знав, кого варто спершу рятувати – людей чи книги. Король до останку залишається королем навіть у в'язниці. Хлопцеві було нестерпно згадувати те, свідком чого він став. Його дитяче захоплення магією, над яким підсміювався Серпень, врешті урятувало їм обом життя. Для доброї справи завжди знайдуться сили.

Мабуть, кожен дорослий у Королівстві вважав цю ситуацію безнадійною. Роками з Імперії просочувалися чорні тіні, щоб урешті завоювати Королівство без бою. Тепер усе діялося відкрито і безцеремонно, а будь-який опір нещадно карався. Власне, опору й не чинилося. У в'язницях опинилось багато бібліотекарів та вчених; дехто згорів, рятуючи книги, що їх крутиголовська цензура вважала шкідливими. Ніхто не був до цього готовий. Уявімо себе на їхньому місці: що можна відчувати, коли до тебе приходять гості, а потім виганяють з власної хати? Подив і розгубленість. Крутиголовці не завжди так діяли: у давні часи вони ступали на чужі землі з мечем, як вороги, вбиваючи мирних громадян, витопчуючи засіяні поля, спалюючи оселі. Але нині імперська політика змінилась. До влади прийшли чорні маги, яким слугували усі темні сили, що їх у нас вважають вигадкою та нісенітницею. Цим невір'ям крутиголовці вміло скористались і