Fata Morgana - До розбитого серця, Fata Morgana
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Він покинув тебе в перший день зими,
Сказавши так по-дурному і бридко:
"Знаєш, щось надто різні ми"
Той тихий плач, що як він думав пройде швидко,
Все не втихав, проігнорований і не почутий.
Так довго мучивши розмовою пустою,
Він поклав трубку й попрощався назавжди.
Сльози, викликані правдою простою —
Ніхто не любив твої вірші та не цінив тиради.
Пустка. В серці пустка і в душі.
Так погано пишуться вірші,
Але то пусте — він жоден не зберіг.
Траплялись люди часом навіть гірші.
Проте й до нього не шукай доріг.
Зима ця довга. А ти просто відпусти, забудь.
Твоє серце не розбите, воно просто змерзло.
Воно розтане навесні разом із снігом,
І все, що твою душу скривджену так дерло,
Літнім сміхом змінится бігом.
Не плач більше. Не розпадайся на шматки.
Заший шрами та наклади на них латки.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До розбитого серця, Fata Morgana», після закриття браузера.