Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

- Я не можу більше, - захекавшись, сказала Габріелла, і впала на землю. Озирнувшись довкола, Фернандо дізнався місце, де полював.

- Ми можемо спуститися, по тій стежці, там знайдемо невелику ущелину в скелі, - сказав він, - вони і там нас можуть відшукати, але, ми принаймні виграємо час.

Вони помчали до ущелини. Здавалося, що пірати їх втратили. Але не встигли вони вибігти на галявину, з якої починався спуск, як над ними прогриміло кілька пострілів. Озирнувшись, вони рвонули до ущелини, але як з'ясувалося даремно. Їм назустріч вийшло троє розбійників з рушницями.

- Добігалися! - гукнув один з них.

- Не стріляти по ним ! - наказав інший. Це був не хто інший, як Рівас, - Як же хочеться проткнути тебе своєю шаблею, прямо зараз. Але Гуляка Ед хоче зробити це особисто.

Тим часом до них дісталися ще двоє розбійників. В одному з них Фернандо дізнався Роберту.

—  Зараз ми з тобою поквитаємося. Гадав так просто від нас втекти?

Фернандо хотів витягнути шаблю і прийняти бій. Проти п'яти піратів у нього було мало шансів. Але він принаймні продав би своє життя, як можна дорожче. Той же Роберту, хоча і вихвалявся перед товаришами, все ж побоювався двобою з ним. Але тоді могла постраждати Габріелла. На неї направив рушницю один з піратів.

- Тільки спробуй щось утнути, - пробуркотів розбійник, коли Фернандо забарився, - якщо не хочеш, щоб я пристрелив дівку.

- Зі мною робіть, що завгодно. Не чіпайте дівчину.

- Це як Гуляка скаже, - відрізав Роберту і посміхнувся.

Хоча в супроводі піратів вони дісталися до берега досить швидко, їм це здалося вічністю. Багато про що Фернандо встиг поміркувати в ті хвилини. Чи варто було брати дівчину з собою, коли він втік з корабля? Змогли б вони врятуватися, якби побігли в іншу частину острова? Що ж буде тепер з нею?

Він намагався взяти Габріеллу за руку, але їм не дозволили.

На березі, оточений своїми людьми, стояв Гуляка Ед. Він був одягнений в дорогий камзол, очевидно знятий у кого-то з бранців, і капелюх з пір'ям. Штани оперізував пояс. При вигляді бранців, він вихопив шаблю, і спокійно промовив.

- З поверненням! Зачекався я нашої зустрічі. Ти гадав, що дуже кмітливий, пошив у дурні нас. Коли вранці ми виявили пропажу, ми шукали ваш човен. Але у нас були важливі справи, тому ми припинили пошуки. А потім ми знову попрямували до цих місць. Минулої ночі в море був сильний шторм, і наш корабель трохи збився з курсу. Так ми і знайшли ваше гніздечко. Але годі базікати, можеш попрощатися зі своєю Габріеллой.

- Давай вже покінчимо з ним!

- Заткнись! Я кажу! Щур, ти хотів поквитатися з ним?

- Так! Я готовий хоч зараз розрубати його на шматки!

- Прошу вас! - благала Габріелла, - я повернуся до чоловіка, адже він вас послав за нами. Ви ж домовилися з ним, що будете піратствувати під його заступництвом.

- Повернуся до чоловіка, - передражнив її Гуляка, - він швидше медузу з'їсть, ніж візьме тебе назад, якір йому в горлянку. Йому не дуже сподобалося, що ти збігла з цим матросом. Через день після прибуття в Сан-Томе, він знайшов місцеву красуню. Куди більш слухняну і вдячну. Нам дозволив робити з тобою все, що хочемо.

- Ні! - злякано крикнула вона, чим викликала град вульгарних глузувань, з боку піратів.

- Вибач! Я не повинен був забирати тебе з собою. - сказав їй Фернандо, і крикнув людям Гуляки - Спробуйте її хоч пальцем зачепити!

Він різко вихопив шаблю, яку так і не відібрали у нього пірати, і затулив собою дівчину.

- Біжи! - крикнув він їй.

Але було пізно, дуже пізно. А ворогів  надто багато. Роберту кинувся на Фернандо, і вони зійшлися в смертельному двобої. Решта обступили їх, не даючи при цьому можливості Габріелі втекти.

Вона і не намагалася. Її світ рушився. Габріела зрозуміла, що вона знову полонянка цих мерзотників, і шансів на порятунок немає. Сумно дивилася вона на Фернандо, який вдало відбивав випади противника, і навіть завдав тому декілька подряпин.

- Кінчай вже його, воруши клешнями! - підбадьорювали Роберту товариші.

Фернандо бачив, що противник уже втомився, і все частіше помиляється. До всього іншого став виходити з себе. Різкий випад, і той ледь ухилився. Знову випад, противник ледь не впустив шаблю. Фернандо пробував різні стійки. Різко переходив з захисту в атаку. Супротивник не поступався в швидкості і агресії. Фернандо тиснув його, але відчувши близькість перемоги, помилився сам.

Це були лічені секунди, гострий біль, і помутніння в очах.

Почулися радісні вигуки піратів. Двоє з них схопили Габріеллу і потягли в човен.

- Дайте я прощуся з ним, будь ласка! Благаю!

Але ніхто її не слухав. Міцні руки грубо тримали дівчину. За наказом ватажка її тягли в човен.

Рана в боці сильно кровоточила. Фернандо спробував піднятися. Щосили йому вдалося сісти. Габріела, яка ще намагалася вирватися з чіпких рук, подивилася на нього. Вони зустрілися поглядами, хоч і не на довго. Очі коханої, повні сліз, безладно розвивається на вітрі волосся, все це бачив Фернандо немов уві сні. Найстрашнішим для нього було, що він ніяк не міг їй допомогти.

- Прикінчи вже його! - незрозуміло звідки пролунав голос Гуляки. Знову гострий біль від декількох ударів і Фернандо занурився в незрозумілий сон. Якийсь час звуки долинали до нього. Він ще чув плач Габріелли, і то, як човен відійшов від берега.

  Потім його здолали якісь незрозумілі видіння. Він ніби бачив якогось дивного чоловіка, який схилився над ним. Потім на щоці і в боці почалося якесь жахливе печіння, від якого він скрикнув. Голоси, яких він ніяк не міг розібрати. Снилося, що він плив в якийсь човні .. Він спробував відкрити очі, але нічого вже не бачив, лише темрява, ніби він серед темних заростей, куди ледь проникає сонячне світло. Знову незрозумілі обриси. Хатина, люди, крики. Знову печія, жахливий їдкий запах.