Немеш Іван - Нова Надія Життя, Немеш Іван
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Темрява. Глибока, пронизлива, давляча.
Еліс відчувала її всюди, навіть за товстими стінами корабля.
На екрані пульсувала червона лінія — сигнал, що йшов за нею.
• Сканування підтвердило: це не збій.
• Щось стежило за нею.
• Щось було там, у чорній пустці космосу.
“Тінь”.
Час здався розтягнутим.
Кожна секунда нагадувала вічність.
Раптовий спалах на екрані.
• Щось змінилося.
• Сигнал рухався швидше.
• Він підходив ближче.
Еліс затримала подих.
Вона знала: якщо це ворог — вони не дадуть їй вибору.
Якщо це пастка — вона вже в ній.
Якщо це контакт — чи варто йти на ризик?
Сигнал різко посилився.
Системи корабля завили тривогою.
Аварійне попередження:
Невідома енергетична активність!
Еліс прийняла рішення миттєво.
• Головний двигун — на повну потужність.
• Маневрові двигуни — підготовка до стрибка.
• Гіперстрибок — координати введені.
Втекти.
Зараз.
Будь-якою ціною.
Корабель рвонув уперед.
Еліс тиснула на систему, витискаючи з неї максимум.
• Швидкість росте.
• Показники стабільні.
• Відстань до Тіні…
НЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ.
Раптовий поштовх.
Система подає сигнал тривоги.
“Втрата потужності у гіпердвигунах. Зовнішній вплив виявлено.”
Щось не давало їй відірватися.
Наче утримувало корабель у просторі.
Наче її… притягували.
Еліс в паніці перевіряє системи.
• Немає пошкоджень.
• Немає зовнішніх атак.
• Просто… невидима сила не давала їй рухатися далі.
Вона зупинила корабель.
Система продовжувала подавати сигнали тривоги, але вона ігнорувала їх.
Втеча була марною.
Єдиний вихід — дізнатися, що хоче ця істота… чи розум… чи що б це не було.
Еліс увімкнула канал зв’язку.
“Невідомий об’єкт. Ви слідуєте за мною. Назвіться.”
Тиша.
“Повторюю: ви ідентифіковані як загроза. Якщо ви не відповісте, я буду змушена вдатися до оборонних заходів.”
“Що вам потрібно?”
Секунда…
Дві…
П’ять…
І раптом — звук.
Гул.
Низький, майже нечутний, ніби він проникав прямо в голову, а не йшов через динаміки.
“Ти бачиш нас?”
Голос був дивним. Ніби декілька голосів говорили одночасно. Чоловічі. Жіночі. Механічні. Глибокі. Пронизливі.
“Ти відчуваєш нас?”
Еліс відчула раптовий холод.
Якщо раніше це було просто невідоме явище, то зараз… воно звучало, ніби зверталося безпосередньо до неї.
Воно ЗНАЛО її.
Воно СЛІДКУВАЛО за нею.
“Хто ви?” — голос Еліс був холодним, беземоційним, хоча всередині неї наростав страх.
“Ми спостерігаємо.”
“Спостерігаєте за мною?”
“За всіма.”
Її мозок працював на повну.
Це була форма життя?
Штучний розум?
Сигнал когось більшого?
Головне питання — чого вони хочуть?
“Що вам потрібно від мене?”
Тиша.
“Ти не повинна бути тут.”
Еліс стиснула щелепи.
ЩО це означало?
Хто ВОНИ?
І… головне… ЧОМУ ВОНА НЕ ПОВИННА БУТИ ТУТ?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нова Надія Життя, Немеш Іван», після закриття браузера.
