Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

Але ідилія раптово скінчилася. У передній частині голови робота броньована плита від'їхала убік, з тунелю висунувся стартовий стіл з безліччю ракет. Крайня ракета стартувала і з гуркотом пішла вгору. Через кілька секунд у висоті розквіт феєрверк вибуху, за кілька секунд вух досягла звукова хвиля. Це було знищено безпілотного розвідника. Стіл пішов усередину робота, броньована плита безшумно стала на місце.

Я мало не проспав найцікавіше.

Робот жив. Робот діяв. Робот перебував у бойовій готовності. Птахи полетіли, ящірки кудись зникли. Мені довелося опуститись на землю і згадати, навіщо мене сюди прислали.

Верхня частина робота, як і решта, була вкрита величезними броньованими листами. Якби не похилість, тут можна влаштувати футбольне поле, з біговими доріжками та місцями для глядачів. Я роздивився верхню частину робота і не знайшов жодного місця з великими пошкодженнями. Плити були підігнані одна до одної з такою точністю, що жодна молекула повітря не могла попасти всередину, не кажучи про кілограм вибухівки. На додачу до всього я згубив те місце, де піднявся. Підійшовши до того місця де вліз, на жаль виявив, що виїмок, якими я скористався, більше немає, або я втратив їхнє місце розташування. Поверхня була рівна величезна і всюди однакова. У свідомості почав прокрадатися розпач. Адже я не зможу звідси спуститись. Так і блукав я футбольним полем, шукаючи на його пологій поверхні місце можливого спуску. Його не було.

Настала друга ніч. Їжі в мене на пару днів ще було, тож голод поки не дошкуляв. Але все попереду.

«Вранці буде ще пуск. Може тоді, що-небудь придумаю, якщо встигну кину в діру вибухівку». - З цими думками я ліг. Спати зовсім не хотілося. Першу ніч я заснув, бо був знеможений, зараз цілий день нічого не роблячи організм, відмовлявся спати. І просидів під двома місяцями півночі, слухаючи співи нічних птахів та крики звірів, потім нарешті заснув. Спалося на даху робота добре. На верхівку навіть всілякі кров-сисучі комахи не долітали. І я знову прокинувся пізно.

Щось змінилось. Сонце височіло у синяві неба , перекрикуючи один одного співали кілька птахів. Легкий вітер віяв з боку далекого океану, але щось було не так. Прислухавшись, я нарешті визначив, всередині робота відбувався рух. Дрібний гуркіт поступово переростав у вібрацію. Це було не так, як після вчорашнього пуску. Тоді всередині робота було тихо.

Раптом по краю майданчика пробігла якась тварина, тільки зацокали пазурі. Потім на іншому краю з'явилася нова істота, схожа на павука, і зникла на спуску еліпса. Ніколи б не подумав, робот зверху живий.

Але я помилився, прямо біля мене величезна захисна броньована плита почала зрушуватися в бік. Плавно без жодного шуму вона від'їхала, відкривши прохід усередину робота. Негайно з утроби монстра виповзло кілька маленьких павукоподібних роботів, які одразу побігли за край майданчика. Плита так і залишилася відкритою. Я пішов за одним із роботів. Він добіг до спуску з еліпса і завмер. Прямо під ним почала зрушуватися ще одна плита і з отвору висунувся стіл із десятком досить великих ракет метрів по вісім кожна. Робот спритно спустився на своїх магнітних присосках і почав діловито двома своїми відеокамерами на гнучких маніпуляторах оглядати ракети. Потім заліз під пусковий стіл з одного боку, виліз із іншого. Дістався шарнірів які утримують стартовий стіл у відкритому стані. Один маніпулятор він просунув у місце стику, і бризнув, якоюсь рідиною. Потім він зник усередині отвору і з'явився за кілька хвилин. Відбіг на невелику відстань від отвору, та ще деякий час спостерігав як ховається стартовий стіл та закривається плита. Я забув про все на світі, видовище було настільки цікавим. Прослідкував за закриттям, він відбіг кілька метрів вгору і знову застиг, тепер вся дія відбувалася за півтора метра від мене.

Величезна плита здригнулася і почала зрушуватись убік. Висунувшись наполовину, вона призупинилась і далі пішла з неприємним металевим скрипом. Робот підвівся, плита зупинилася. Мабуть, він дав команду на переривання процесу. Потім він підбіг до місця заїдання і знову бризнув рідиною. Плита поволі повернулася на місце, потім знову відкрилася. Звук зник.

Терійський робот проводив регламентні роботи.