Rou Elly - Нотатки Софі , Rou Elly

Основний текст

П’ятниця

 

Учора я вирішила, що це останній запис.

Я сиділа у своїй кімнаті, тримаючи в руках маленьку бритву. Не знаю, скільки часу пройшло. Здавалося, що все навколо зупинилося. В голові було лише одна думка: "Якщо я піду, то нарешті нічого не відчуватиму".

 

Я торкнулася холодного металу. Він здавався таким гострим, таким легким. Якби зробити лише один рух…

 

Але раптом у двері постукала мама.

 

Я швидко сховала бритву, витерла очі й сказала, що все нормально. Але вона просто сіла поруч. Дивилася на мене довго, потім тихо запитала:

 

 Тобі боляче, правда?

 

Я не змогла відповісти. Тільки кивнула.

 

Мама взяла мене за руку й сказала:

 

 Давай поговоримо.

 

І я розповіла. Про все. Про образи. Про страх. Про самотність. Про те, як важко прокидатися щоранку, знаючи, що попереду ще один день пекла.

Я чекала, що вона скаже щось на кшталт "Ти просто все перебільшуєш", але вона тільки обійняла мене й сказала:

 

Пробач, що я цього не помічала. Давай знайдемо вихід. Разом.

 

І ми знайшли.

 

Мама сказала, що я більше не маю терпіти це. Вже завтра ми поговоримо з директором і оформимо документи на переведення до іншої школи. Я боялася, що це нічого не змінить, але водночас всередині вперше за довгий час з’явилася іскра надії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍