Angel Ver - Обіцяна душа, Angel Ver

- Ти не мала відчувати тілесного болю, це радше було покарання для душі. - для чогось вимовив Він.

Я вперто мовчала. І роздумувала про те що мене чекає далі, чи буде кінець цьому всьому? Чи стану я вільною.

- Все почалося не так як я планував. Якби ти не була такою впертою, я б і пальцем не зачепив тебе. - продовжив Володар. - Я ж мріяв про тебе все твоє життя. 

А я мріяла щоб це все швидше закінчилися.

У нас різні мрії.

Різний шлях.

- Чому ти так робиш? Я ж чую тебе. Я знаю що ти більше не кличеш мене по імені. - заговорив він піднявши мій погляд на себе. - Я бачу цю ненависть в твоїх очах. Поговори зі мною. - благав Він.

- Ні. Відпусти мене. Я хочу спокою. - тихо відповіла я.

- Але я не можу відпустити тебе. Ти потрібна мені.- продовжив Він.

- Для чого? Щоб ти забавлявся мною? Ти сказав що чекав мене все моє життя. А ти не хотів запитати чи я просила чекати на себе? Чи я хочу бути з тобою? Нащо я тобі здалася? Яка з мене користь? - прокричала я.

- Бо ти моя! І це не потребує пояснення. - відрізав Він. - Відпочинеш, і тобі перейде. Все налагодиться. Ти звикнеш.

- Я ніколи не звикну до тебе Володарю! Я завжди мріятиму про свободу, навіть якщо для цього доведеться померти навічно. - відповіла я, і втратила свідомість. 

Так відчувається порожнеча. Ти наче летиш без можливості приземлитися, в пітьмі, і не розумієш чи є десь там, на дні цієї безкінечної ущелини - омріяний кінець.