Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Огрядна медикиня несла великий саквояж, набитий, напевно, різнокаліберними шприцами, ампулами й пігулками. Приїхала рятувати хворого. Тобто хвору. Нашу Анжеліку.

- Хто тут хворий? - пробасила лікарка. - Це?

Підійшла до Анжеліки, схилилася, помацала пульс, здерла з дівчини окуляри з одним скельцем і відкинула геть, підняла повіки, несхвально похитала головою…

На всі ці маніпуляції дракон дивився перелякано. А коли побачив несхвальне хитання головою у медикині, то в нього самого мало серце не зупинилося від переляку, що з Анжелікою щось справді сталося серйозне…

- Забираємо в лікарню! - винесла вердикт лікарка. - Глибокий шок! Будемо з шоку виводити! Ми це швидко! За два дні буде бігати, як гонча! Розкажіть, що сталося!

Санітари почали класти дівчину на ноші, зацікавлено скошуючи погляди на золотоликого головного менеджера, в якого щоки й лоб почали блищати золотом ще інтенсивніше, адже від хвилювання й ударів блискавок він впотів. А владний бос перевів дух, трохи заспокоївшись, і почав розповідати, починаючи здалеку:

- Розумієте, на неї впав золотий зливок…

- Золотий зливок? - зацікавилася лікарка. - Яка вага?

- Кого? Моя? Чи дівчини? - перепитав дракон.

- Зливка золотого яка вага? - уточнила лікарка, щось вписуючи в папірець, котрий тримала на планшеті перед собою. 

Дракон окинув поглядом Петра Помідора, прикинув і відповів:

- Десь кілограмів вісімдесят. Може, трохи менше.

Лікарка підняла погляд, гмикнула, знову щось записала.

- А звідки взялася блискавка? Сьогодні ж наче гарна погода. Грози немає, - спитала знову жінка. 

- Вона вилетіла з браслета. Але це було потім! - промовив дракон.

Петро Помідор хоч і здивувався, що бос про все знає, що в конференц-залі відбувалося, хоч тут і не був присутній, але мовчав. Він був розумний чоловік і розумів, що деякі питання слід тримати при собі.

- Зливок упав на мою секретарку, вона впала на Гапличка, а той завдяки їжаку випустив свої блискавки і вони все розтрощили! І одна блискавка вдарила моїй секретарці в око! Розбила окуляри! - дракон намагався розповісти все детально, але виходило заплутано.

Лікарка знову гмикнула. Потім спитала зненацька:

- Може, теж з нами поїдете? Прокрапаєтеся? У нас чудові заспокійливі крапельниці! Через два дні у вас буде чиста голова! Жодних вимислів та фантазій! У нас сам мер міста крапається на вихідних. То як?

Зрозуміло, що слухаючи такі абсурдні пояснення, чому його секретарка зараз непритомна, лікарка подумала, що в дракона теж трохи шоковий стан, що він рознервований і має трохи помутніння розуму. От, якби ви почули те, що дракон лікарці розповідав, теж, напевно, подумали б, що в людини не всі вдома... Мільярдер Степан Нокард хотів обуритися, навіть нагримати на лікарку, але… 

Анжеліку на ношах вже несли до виходу, і дракон раптово подумав, що в лікарні буде чудова нагода бути ближчим до Анжеліки й, можливо, випаде шанс побачити її без балахона. Адже так? В лікарні Румбантії ніхто не ходить і не лежить у своєму звичному одязі. Всім видають лікарняний одяг.

- Так, ви знаєте, - торкнувся лоба дракон і поморщився, - з усіма цими перипетіями в мене трохи розболілася голова. То, кажете, у вашій лікарні гарні заспокійливі крапельниці?..

Дракон підібрав з підлоги відкинуті лікаркою Анжелікині окуляри з одним скельцем, засунув їх собі в кишеню. А потім попрямував за лікаркою, а за ним поплівся й Петро Помідор золотоликою тінню. Але його владний бос не пустив до лікарні. Наказав, поки він перебуватиме два дні в лікарняній палаті, за роботою фірми простежити, все тут контролювати і двох інших секретарок завалити якоюсь паперовою роботою. Щоб не нудьгували.

Отак наш дракон-мільярдер потрапив до лікарні разом з Анжелікою в надії там побачити її без звичного балахона. Про це наступний розділ буде.

А от що мене цікавить тепер, то це те, чи зуміє за ці два дні, поки бос у лікарні, змити золотий грим Петро Помідор з обличчя? Бо коли спробував його паперовим рушничком стерти, то не вийшло в нього. Змивав потім і милом, і спеціальними косметичними засобами - все марно! Якийсь крутий водостійкий театральний грим йому попався. Дуже дорогий, напевно…

Далі кілька розділів буде трагічного й комічного змісту. А далі побачимо...