Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

- Що сталося! Чому дівчина на підлозі? - закричав перелякано дракон.

Присів біля Анжеліки й спробував зазирнути в обличчя, бо вона лежала спиною до нього, помітив, що великі діоптричні окуляри так і не злетіли з неї, якимось дивом трималися. А кров біля обличчя розтеклася. 

- Блискавки літали, - подав голос Петро Помідор. - Були не дуже сильні, жалили, мов бджоли, навіть не дуже боляче. Але наробили шкоди: попробивали дірки в меблях, подовбали стіни й двері з вікнами. Он, екран розбили, - кивнув головний менеджер на екран, що валявся збоку, пропалений у трьох місцях. - А остання з блискавок стукнула дівчині просто в око. Точніше, в окуляри. Розбилося скельце, уламки поранили їй лоба й брову, а сама вона впала, мов підкошена. Сам подивіться! 

Дракон схилився над Анжелікою нижче: так, одне скельце, котре при підлозі було, розбите, кров якраз із брови дівчини юшила просто на підлогу. А сама секретарка була в непритомності.

- Швидко викликайте швидку допомогу! - зарепетував дракон. - Чому поставали тут? Давно слід було викликати медиків! Роззяви! Чому стоїте?

- Так, е-е-е, цеє.., - пролунав засоромлений голос, - дівчина марила, то ми всі й слухали! - зважився промовити дизайнер Андре Гапличок. - Усім розповідала про їхню долю. Напевно, від удару блискавки в неї відкрилися приховані сили! Як у фільмах показують! Так! Вона стала екстрасексинею!

- Ким?! - перепитав дракон, гарячково тицяючи на смартфоні кнопки й викликаючи швидку допомогу.

- Екстрасексинею! Чи екстрасекскою, екстрасексою. Не знаю, як правильно сказати. Повводили нині підступні філологи нових фемінітивів, то я в них трохи плутаюся!  - голосніше промовив дизайнер, уточнюючи, що ніяким не екстрасенсом стала Анжеліка, як подумав владний бос, а саме тою, назву для якої дизайнер Гапличок силився зараз підібрати. - Вона всім присутнім пророкувала, хто в нас буде наступною коханкою чи коханцем і розповідала, які краще вибрати іграшки для любовних утіх та які пози нам підходять. Ви прибігли на найцікавішому, пане Нокарде, якраз про вас починала говорити! А як ви увійшли - то замовкла, на жаль…

Ах, он воно що! Отже, не сум і скорбота були на обличчях присутніх, коли увійшов владний бос, а затаєні прагнення почути більше про свої ліжкові бажання, які можна було покращити за допомогою відповідних поз! 

- Дівчину вдарила блискавка в око! - зарепетував дракон в телефон, бо якраз з’єднало його зі швидкою допомогою. - Негайно приїздіть! - назвав швидко адресу, а потім крикнув на оточуючих. - Геть усі звідси! Зйомки відміняються! Заплачені гроші можете лишити собі як компенсацію за удари цих блискавок! А з вас, пане Гапличок, я міг би стягнути штраф за небезпечні прикраси, якими ви поколошматили увесь мій конференц-зал!

Дракон грізно глянув на дизайнера, і той поблід, адже й справді був наче винен у всьому цьому бедламі, що тут стався.

- Але оскільки в мене багато інших справ і порівняно з моїми мільярдами ваш штраф - як один атом у Всесвіті, то я не буду таким дріб’язковим! Просто йдіть і більше не носіть ці гудячі браслети!

Дракон знову схилився над Анжелікою. Не чіпав її, боявся нашкодити. Хай лікарі приїжджають і оглядають. Кров з брови дівчини наче перестала вже такти. Але й багацько її натекло, бо біля брови саме кров'яне місце, ви знали? Як там поріжетеся - то ґвалт і капець як кров тектиме! От і в Анжеліки так було. 

Всі почали розходитися. Режисер наказував помічникам пакувати кінообладнання, Петро Помідор намагався вилізти зі свого костюма золотого зливка, дизайнер повзав по підлозі й згрібав залишки електричного браслета. Двох блондинок-секретарок дракон відправив додому, наказавши прийти завтра зранку, бо випробування ще не закінчилися, а сам стояв біля непритомної Анжеліки й думав. Дуже кортіло дракону забрати її зараз звідси, занести у свій кабінет і там, ну, як би це сказати пристойніше, роздягнути. Зняти самому цей дурний балахон. Поглянути на Анжеліку справжню.

Спокуса була просто неймовірна!

Але, скажу я вам, дракон був дуже порядним чоловіком. І відігнав ці спокусливі думки далеко від себе, бо так було б і негарно, і непорядно, і непристойно, і сам би потім себе за це картав, звичайно!

Хоча розумів, що потім, навпаки, буде сварити себе, що не зробив цього, але зараз стримався.

У бою між порядністю та спокусою оголити Анжеліку поки що перемогла порядність…

І я, шановні мої читачі, зараз дуже горджуся цим рішенням дракона-мільярдера. Не всі вони кошмарні й розбещені покидьки, виявляється, не всі… Є ще серед них справедливі й чесні чоловіки, але їх так мало, що й не помічаємо ми їх серед загальної маси мерзенних драконів-мільярдерів, які точно скористалися б такою ситуацією, яка от зараз в конференц-залі склалася: понесли б Анжеліку до себе в кабінет і здерли б з неї той балахон!

А наш дракон не такий! Добрий, порядний! Але приховує це, звичайно. Бо треба ж підтримувати імідж владного боса з жорстокими й підступними замашками! Інші владні боси його не зрозуміли б, якби він добрим і чесним себе позиціонував. Навіть, думаю, зробили б йому зауваження, щоб не соромив їхнє товариство.

Коли всі розбрелися хто куди, а в конференц-залі лишився владний бос та головний менеджер Петро Помідор, який поруч з босом був завжди, то приїхала, нарешті, швидка допомога.

Увійшли двоє санітарів з ношами і лікарка зі стетоскопом.