Nilett - Кінець світу: Естелла, Nilett

Відчиняючи з жахливим скрипом масивні металеві двері, а потім зачиняючи їх за своїми спинами, обоє молодих людей опинилися у «мишоловці» та пройшли до краю, щоб спочатку ознайомитися з ситуацією з висоти пташиного польоту, а потім відпочити та обдумати план дій який довелося переписувати мабуть одразу обом.

— Поблизу лише звичайні інфіковані які були і у будівлях що трапилися на шляху. Тож можемо затриматися тут трохи довше аніж я планував.

Констатував факт Аарон, базуючись на своїх відчуттях та зору.

— Тепер запитувати можна? – Вперто знову завів шарманку Елі.

— Я мав надію, що ти забудеш своє запитання і я зможу просто полежати та побайдикувати перед місією.

— Ні. У мене хороша пам’ять.

— Шкода. – Аарон комфортно всівся та одразу звісив ноги з краю даху, а відкинувшись на спину, завів одну руку за потилицю, щоб голові було комфортніше та не торкалася холодного бетону на пряму. – Так що там за запитання у тебе?

— Ти так і не відповів чому йдеш до першого району. Хоча я задавав це питання вже навіть не підрахую скільки разів за декілька годин нашої сумісної подорожі. Чому тебе туди тягне? Ти лиш е те й торочиш, що у тебе якась місія. Хто її дав? Чому так вірно виконуєш?

— Якщо скажу, доведеться тебе вбити. Готовий до такої правди?

— Хоч ми знайомі не довго, але я вже починаю розуміти коли ти блефуєш. Ти не убиватимеш мене.

— Думаєш що правильно мене читаєш?

— А хіба ні?

— Ні. – Вайт потягнувся до кишені за сигаретами – Ніхто не може мене читати. Це було підтверджено хитрою та надто кмітливою людиною яка також хибила уйму разів.

— Тоді, я готовий померти, але хочу знати чому ти йдеш до першого району так завзято. Так ще й у такому швидкому темпі.

— Ти нагадуєш мені декого. – Аарон не змінюючи лежачої позиції, дістав сигарету з упаковки губами та замінивши упаковку на запальничку підпалив її – Вона також була наївно сміливою, навіть коли доперло ким я є. Якщо хотіла чогось, то ризикувала усім, щоб це дістати.

— Ти зараз за свою дівчину говориш?

— Сестру мого друга. Ми зазвичай були на одній хвилі, поки той самий друг геть на іншій.

— Чому минулий час? Вона…

— Пішла.

— Пішла? В сенсі? Просто взяла і звалила кудись? І ви її відпустили? Одну? Чому не пішли слідом?

— Якби пішли, вона б і сама втекла від нас. Їй потрібен час для освоєння та прийняття нової себе. Ми вирішили просто його дати аби не втратити її.

— Щось сталося? – Еліасу по справжньому стало цікаво. Хлопець з яким він буквально щойно познайомився, очевидно мав багато таємниць та цікавих історій. І він хотів їх почути. Всі.

— Так я тобі й сказав. – Аарон затягнувся, та повільно почав випускати чи не малу кількість тютюнового диму.

— Та ну тебе, ти ж і так збираєшся мене зараз убивати. То який сенс замовчувати історії?

— Ти там за перший питав? – повернув тему на основне русло молодший.

— Ясно… Проїхали. Здається тема за те дівча табу. – Рудий відступив з допитами. Поки що.

— Я йду у перший, бо маю дещо пронюхати. Це і є моя місія.

— І що саме? Можливо я навіть стану корисним. Адже… Бував у першому багацько разів. Тому і знав яку інфу та кому там можна злити.

— Система охорони на даний момент. Ось що мене цікавить.

— Хм? Серйозно? Навіщо це тобі?

— Яка різниця?

— Велика.

Еліас сильно змінився за якусь лічену мить. Аарон навіть підвівся, адже відчув це. Серцебиття рудого раптом уповільнилося, а зіниці звузилися.

— Щоб допомогти нужденним вижити.

— То ти з тієї Естелли чи як там її. Рятівного ковчега для всіх хто хоче жити, але не отримує захисту від влади. Чи не так?

— Чув про нашу асоціацію? Як мило. Значить ми популярні.

— Про неї лише глухий не чув та сліпий не бачив нічого. Ви навіть моїм знайомим допомагали. Дехто навіть залишився поруч із вами.

— Без поняття хто твої дружбани. Але і начхати якщо чесно.

— Ви попрете проти першого?

— Я вже казав що за знання доведеться помирати?

— Я серйозно. Ви хочете влаштувати напад? Тому тобі потрібно знати все це? Якщо відповіси, то я допоможу тобі. Зможу відплатити за порятунок цінною інформацією. Слово честі.

— Нам потрібна ця інформація для гарантії власної недоторканості. Розкажи що знаєш і далі побачимо що та як.

— Окей. – Еліас раптом притих. У голові він почав зважувати всі ЗА та ПРОТИ. Адже кожне його слово перетворюватиме його у товариша Естелли та ворога Пекельного Першого – Тож… - Еліас дивно почав поглядати кудись у темряву нічного району де вони знаходилися — Функціонує на разі три основних типи безпеки. Перший тип це камерне відеоспостереження усіх кутів. Здебільшого камери розташовуються у кожних двадцяти метрах та охоплюють площу не лише доріг де завжди проходять робочі та звичайні жителі, а ще і небо. Контроль максимальний. Знімають все як з верху та із різних боків, то ж обличчя приховати не вийде як не крути. Маски там носити не дозволяється, тільки якщо ти назначений працювати у спеціальному відділенні та маєш спец пропуски які показуєш одразу біля пропускного пункту у воріт. Здебільшого у зоні працюють із самим вірусом, та входять туди п’ятеро вчених та п’ятнадцять помічників. Другий тип оборони це карта пропуску прив’язана на пряму до ДНК людини. Тепер до першого не потрапити просто так, а тим паче не пройти у вірусне відділення чи лікарняну секцію. Якщо не опізнають, навіть за пацієнта не приймуть. Ти одразу йдеш під трибунал. Кожні двері заблоковані кодом, який можна відкрити виключно іменною ключ картою. На кожне ім’я є свої кордони. Тож звичайний житель не потрапить до спец відділу науковців, поки науковець не має доступу до парламенту лідируючих лиць. Але думаю ти за ці ключі карти явно знаєш. Це давня схема. Їх просто удосконалили на прочитку ДНК.